Рішення № 81686001, 06.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року Справа № 160/2224/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі- відповідач) про визнання відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, у тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебував в партизанських загонах і з`єднаннях ДРА з 27.07.1978 р. по 12.05.1980 р. У лютому 1980 року від вибуху гранати отримав осколкові поранення голови та тулубу.

З 06.02.2017 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, причина якої є поранення (контузія), пов`язана з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. На підставі отриманого висновку спеціаліста судово-медичного експерта, позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, однак комісіяМіністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми.

Посилаючись на ст.41 Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу», статті 16, 16-3, 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інші нормативно-правові акти, позивач просить суд:

-визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов`язків військової служби;

- скасувати Протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 25.05.2018 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 240 000 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та зазначив, що оскільки позивач не виконав вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, та не надав документ, що свідчить про причини та обставини травми, зокрема про те, що вона не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, підстав та права приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги комісія не мала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі керівника - військового комісара подала письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що позивачем при зверненні до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не виконано вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, в частині надання документа, що свідчить про причини та обставини травми, зокрема про те, що вона не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікувальної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 3039 від 12 липня 2016 року, наданий позивачем як доказ, містить інформацію, яка ґрунтується на висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 124і, в якому зазначено обставини, встановлені лише зі слів позивача та згідно з довідками про перебування на військовій службі в період бойових дій. Жодних інших документів на підтвердження причин і обставин одержання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) не надано, що суперечить п. 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, заявлено клопотання про заміну третьої особи її правонаступником, а саме Дніпропетровський обласний військовий комісаріат замінити правонаступником - Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з проведенням реорганізаційних заходів щодо переходу органів місцевого військового управління на штат згідно до спільної директиви МОУ та Генерального штабу ЗСУ від 24.05.2018 № Д-32219 дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у ЗСУ в 2018 році», директиви Командувача військ оперативного командування «Схід» від 01.12.20187 року № Д-17 дск «Про проведення організаційних заходів у військах оперативного командування «Схід» в 2018 році», відповідно до яких Дніпропетровський обласний військовий комісаріат було переформовано у Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Розглянувши клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимогщодо предмета спорупро заміну третьої особи її правонаступником, на підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд уважає за можливе його задовольнити та замінити третю особу у цій справі - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат на його правонаступника - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у зв`язкуз проведенням реорганізаційних заходів та переформуванням останнього.

Будь-яких інших заяв по суті справи, клопотань до суду також не надходило.

Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач з 27.07.1978 року по 12.05.1980 року проходив строкову військову службу в військовій частині польова пошта 15789, м. Кабул на посаді топогеодезиста, у військовому званні «єфрейтор» та з 28.12.1979 року приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Центрального архіву МО РФ від 05.10.2015 року.

Згідно з витягом із протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 12.07.2016 року № 3039 встановлено вогнепальні осколкові поранення голови, тулуба (контузія головного мозку -1980 р.) єфрейтора у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, наслідком яких є рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 124і від 05.07.2016 року Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи, та встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з дослідженою судом довідкою Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації (м. Дніпро Обласна МСЕК №5 ) від 28.04.2017 серії 12 ААА № 721718 позивачу з 06.02.2017 року встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, як таку, що пов`язана з участю ОСОБА_1 в бойових діях та перебуванням на території інших держав.

На підставі письмового повідомлення Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 17.10.2018 року за вих. № 7/13522/7 та виписки з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.05.2018 року №49 , суд установив, що у відповідь на звернення до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманою ІІІ групою інвалідності, причина якої є поранення (контузія), захворювання пов`язане з участю в бойових діях та перебуванні на території іншої держави, позивач отримав відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку з тим, що позивачем не виконано вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, а саме не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено п.11 даного Порядку.

Вважаючи, такі дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно з ч. 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, щоміж сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як інваліду 3 ІІІ групи.

Третю групу інвалідності позивачу встановлено з 06.02.2017 року.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Зазначена позиція суду відповідає правовим висновкам щодо застосування статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", викладеним в постановах Верховного Суду, зокрема від 15.04.2019 року у справі № 2540/2558/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 група інвалідності була встановлена з 06.02.2017 року в період, коли законодавством вже не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

На цій підставі суд відхиляє посилання позивача на статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як на підставу для задоволення позову, оскільки такі аргументи сторони фактично зводяться до його власного тлумачення норми матеріального права, що регулюють зміст спірних правовідносин та не приймаються судом через їх помилковість.

Суд погоджується з твердженням відповідача, який надав ґрунтовні заперечення проти задоволення позову, оскільки враховуючи сукупність досліджених судом доказів, провівши системний аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, суд установив, що факт порушення прав позивача відповідачем не знайшов свого підтвердження.

Зокрема, суд також надає оцінку аргументам третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорущодо предмета спору,що викладені у її письмових поясненняхіз запереченнями проти позову, та зазначає, що вони приймаються судом з огляду на їх обґрунтованість та узгодженість з вимогами нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.2 КАС України та на виконання її приписів, суд у даній справі, яка стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, здійснив перевірку чи прийняте воно відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, та встановив, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 25.05.2018 року №49 прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні, оскількивідповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975), пунктом 11 якого визначено перелік документів, які подаються уповноваженому органу разом з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

На думку суду, подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Щодо аргументів позивача стосовно заявленого обов`язку доведення причин та обставин поранення саме відповідачем, суд зазначає наступне.

Як свідчить зміст п. 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника.

Уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовими висновками викладеним в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 822/220/18, якою, зокрема, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, на яку посилався позивач.

У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження № 124і від 05 липня 2016 року та протокол засідання Центральної військово-лікувальної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 12 липня 2016 року № 3039, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зокрема, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження № 124і від 05 липня 2016 року, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у період з 27.07.1978 року по 12.05.1980 року.

Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікувальної комісіївід 12 липня 2016 року № 3039, він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження№ 124і від 05 липня 2016 року, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.

З огляду на наведене, Суд зазначає, що фактичноГоцуляком В .П. не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішенняЦентральної військово-лікувальної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколувід 12 липня 2015 року № 3039, з урахуванням обставин справи, суд не вважає належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача, отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленепротоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум25травня 2018 № 49, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази,аргументи учасників справи, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженніта враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що право позивача відповідачем не порушене, вимоги позивачапозбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим суд відмовляє в позові через необґрунтованість позовних вимог.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати в установленому порядку, а статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в цьому випадку.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про заміну третьої особи її правонаступником - задовольнити.

Замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення отриманого при виконанні обов`язків військової служби, скасування Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 25.05.2018 року, зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 240 000 гривень відмовити повністю.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський