Рішення № 81685433, 08.05.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/802/19

Провадження по справі №2/635/1522/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 23 травня 2001 року Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396503, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Високий, вул.Бульварна, 12 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом де вказує, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_2 . За її згодою відповідач зареєструвалась та мешкала в зазначеному будинку. За час мешкання відповідача в належному позивачеві домоволодінні, виникла заборгованість по оплаті за комунальні послуги, будинок прийшов в занедбаний стан. В добровільному порядку відповідач відмовляється виселятися зі спірного будинку. Тому просила визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 , примусово зняти її з реєстраційного обліку за зазначеною адресою, виселити відповідача зі спірного будинку та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2019 року позов було залишено без руху і позивачеві було надано строк для усунення недоліків тривалістю десять днів зі дня отримання копії ухвали. Позивач, зазначені в ухвалі недоліки, у встановлений судом строк усунув.

07 березня 2019 року судом з відділу обліку та моніторингу інформації щодо зареєстрованого місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області було отримано інформацію щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця мешкання відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року позов було прийнято до провадження суду і призначено у підготовче судове засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року підготовче судове засідання було закрито і справу було призначено у судове засідання.

Позивач у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавала. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за участю її представника.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримала і просила задовольнити у повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, постановивши по справі заочне рішення.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність та постановити рішення у відповідності з діючим законодавством.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились фіксування судового процесу технічними засобами, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не проводилось.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Виходячи з вимогами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що позивачеві на підставі договору дарування житлових будівель, посвідченого 02 серпня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю.В. за реєстровим №1362, належить домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с.6-12).

У судовому засіданні також встановлено, що з 14 березня 2007 року у спірному домоволодінні зареєстрована відповідача.

Конституція України у статті 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла не інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.29 Цивільного Кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч.3 ст.13 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року №2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.71 ЖК УРСР), за членами сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст.405 ЦК України). Непроживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст.72 ЖК УРСР, ст.405 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 №2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст.8 Конвенції.

Згідно з вимогами ст.391 Цивільного Кодексу України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до вимог ст.150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За статтею 156 ЖК України члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1). За згодою власника будинку (квартири) член його сімї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї (ч.2).

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За положеннями ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном і він реалізує їх на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Глава 28 ЦК України визначає житло об`єктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів його сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливо лише з підстав, передбачених законом.

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать дружина власника квартири, їхні діти та батьки, а також інші особи.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи той факт, що відповідач не є членом сім`ї власника будинку, не мешкає у спірному домоволодінні, чим створює позивачеві перешкоди в користуванні власністю, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 та виселення її з зазначеного житлового будинку підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживанням особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням (виселення).

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 23 травня 2001 року Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396503, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Високий, вул.Бульварна, 12 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 23 травня 2001 року Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_2 .

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 23 травня 2001 року Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з житлового будинку АДРЕСА_2 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 23 травня 2001 року Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396503, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Високий, вул.Бульварна, 12 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення в частині зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 23 травня 2001 року Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 13 травня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас