Рішення № 81685315, 08.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9749/18

Провадження № 2/201/902/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Івашенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест») про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2018р. АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 (третя особа - ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест») про стягнення заборгованості у розмірі 6089,36 дол.США (а.с. № 4-6).

Разом з позовом надійшло клопотання представника позивача Савіхіної А. М . (діє на підставі довіреності від 31.08.2017р. - а.с. №11) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. № 63).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 01.10.2018р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с.№ 67)

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що відповідно укладеного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. між банком та ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» позичальнику було надано кредит у розмірі 3 885 125 дол.США в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення суми кредиту в строки визначені Графіком зменшення поточного ліміту, сплати процентів в розмірі 14% річних за користування кредитними коштами, 28% річних у випадку порушення позичальником термінів сплати кредиту, та інших платежів, які передбачені умовами договору. В подальшому між банком та позичальником було укладено Договори про внесення змін до кредитного договору №1 від 25.10.2013р., №2 06.11.2013р. та №3 від 25.12.2013р., відповідно до умов яких сторони визначили нові умови (суми платежів, строки сплати) Графіку зменшення поточного ліміту. 25.09.2013р. між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №DNH1LON04243/DP1, предметом якого є надання поруки за виконання зобов`язань ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», які випливають з кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору та укладених до нього Договорів про внесення змін, позичальник не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін, не сплатив відсотки та інші платежі, внаслідок чого станом на 24.07.2018р. заборгованість за кредитним договором становить 12089526,60 дол.США, яка складається з: заборгованість за кредитом 2609724,47 дол.США, заборгованість по відсоткам 3262816,40 дол.США, пеня 6216985,73 дол.США, проте беручи до уваги, що позивач має право самостійно обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог, позивач просив суд стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість по процентам, які були нараховані позичальнику за період з 22.07.2018р. по 24.07.2018р. в сумі 6089,36 дол.США, а також понесені ним судові витрати .

12.02.2019р. до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1, в якому відповідач заперечуючи проти задоволення позову банка зазначив, що нарахування позивачем відсотків в розмірі 28% річних за період з 22.07.2018р. по 24.07.2018р. та відповідно стягнення з нього 6089,36 дол.США є необґрунтованими, оскільки кредитним договором встановлений розмір процентів, який підлягає сплаті під час його дії та не встановлено розмір процентів, які банк має право нарахувати після спливу строку кредитування, враховуючи, що кінцевим терміном повернення кредиту, як встановлено кредитним договором, договором поруки з урахуванням укладених до них Договорів про внесення, визначено 31.03.2014р. Отже, всі права та обв`язки, які випливають з умов вищевказаних договорів, кредитором повинні бути реалізовані протягом строку до 31.03.2014р. Також відповідач наголошував на тому, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016р. по справі №904/182/16 за позовом банка до ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р., стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р., станом на 08.12.2015р., в тому числі в повному обсязі заборгованість по тілу кредиту в сумі 2609724,47 дол.США (а.с.№84-88)

21.03.2019р. до суду надійшли доповнення до відзиву відповідача на позов, в якому відповідач до раніше викладених заперечень проти задоволення позову зазначив про те, що позовні вимоги банка про стягнення суми відсотків нарахованих за ставкою 28% річних після спливу строку повернення кредиту, який визначений умовами кредитного договору з урахуванням внесених змін не підлягають задоволенню враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного суду, яка викладена в постанові від 28.03.2018р. по справі №444/9519/12, в якій зроблено висновки, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту (а.с. № 122-124).

Представник позивача в судове засідання 08.04.2019р. не з`явився, про день та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні докази (а.с. №120), про причини неявки в судове засідання свого представника, в тому числі і представника Бондаренко К.С. (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. - а.с. № 75), який приймав участь у судовому засіданні 29.11.2018р. (а.с. № 73), суд не сповістив.

Разом з позовом до суду була подана заява представника позивача Савіхіної А.М. про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. № 63).

08.04.2019р. від представника відповідача - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 31.01.2019р. -а.с. №139) надійшла заява, в якій представник відповідача заперечувала проти задоволення позову банка з підстав та обґрунтувань викладених в раніше наданих суду письмовому відзиві відповідача на позов та доповненнях до відзиву, просила розгляд справи провести за відсутності відповідача та його представника та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 137).

08.04.2019р. від представника третьої особи - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 22.01.2019р. - а.с. № 141) надійшла заява, в якій представник по суті заявлених позовних вимог банка зазначила, що вимоги не підлягають задоволенню, оскільки сума процентів, які нараховані позивачем та стягуються з відповідача, нараховані після спливу закінчення строку кредитування за кредитним договором та враховуючи правовий висновок викладений Великою Палатою ВС від 28.03.2018р. у постанові по справі №444/9519/12, з 31.03.2014р. (строк повернення кредиту за кредитним договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р.) припинено право банка на стягнення відсотків нарахованих за ставкою визначеною кредитним договором, в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України. Просила суд справу розглядати без участі представника третьої особи та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 140).

З гідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крі м випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надані сторонами заяви, письмові заперечення, в яких сторонами викладені позиції щодо вимог, які є предметом розгляду у справі, суд 08.04.2019р. розглянув справу відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.09.2013р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» був укладений кредитний договір №DNH1LON04243, відповідно до якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит в формі відповідно п. А.1, з лімітом і на цілі вказані в п. А2, не пізніше 5 днів з моменту вказаного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені даним Договором строки. За умовами п. А.1 вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Пунктом А.2 визначений ліміт цього договору: 3885125 доларів США, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 3700000 доларів США на закупівлю сировини (залізорудного концентрату); у розмірі 185125доларів США на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього Договору. За користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти в розмірі 14% річних (п.А.6 договору), у випадку порушення грошових зобов`язань у розмірі 28% річних (п.А.7 договору) Термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (п. А.3) встановлено - 24.01.2014р. Згідно до п.6.1 договір в частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах визначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (а.с. № 12-16).

В подальшому, між банком та позичальником були укладені Договір про внесення змін №1 від 25.10.2013р., Договір про внесення змін №2 від 06.11.2013р. та Договір про внесення змін №3 від 25.12.2013р. до кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р., відповідно до умов яких сторони визначили нові умови (суми платежів, строки сплати) Графіку зменшення поточного ліміту (а.с. №17-23), редакція погоджених сторонами умов кредитного договору про розмір процентів визначених в пунктах А.6, А.7 залишена без змін.

25.09.2013р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №DNH1LON04243/DP1, відповідно до умов якого поручитель, прийняв на себе зобов`язання відповідати, як солідарний боржник за повне та своєчасне виконання позичальником ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. (а.с. №54-55).

Згідно до 2.1.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу з зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє право кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами.

Згідно до п.4.1 договору поруки сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

06.11.2013р. між банком та поручителем було укладено Договір про внесення змін №1 до договору поруки №DNH1LON04243/DP1 від 25.09.2013р., згідно якого умови договору поруки були змінені з урахуванням змін внесених до кредитного договору згідно Договору про внесення змін №2 від 06.11.2013р. Згідно п. 1.2 п.4.1. сторони взаємно домовилися, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів. Порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору, у випадку виконання боржником або поручителем зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (а.с. №56-57).

25.12.2013р. між банком та поручителем було укладено Договір про внесення змін №2 до договору поруки №DNH1LON04243/DP1 від 25.09.2013р., згідно якого умови договору поруки були змінені з урахуванням змін внесених до кредитного договору згідно Договору про внесення змін №3 від 25.12.2013р.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а обов`язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 ст.554 ЦК України визначає також, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до редакції позовної заяви, наданого розрахунку заборгованості станом на 24.07.2018р., позивач у зв`язку з порушення позичальником зобов`язань по поверненню кредитних коштів, просив стягнути з поручителя ОСОБА_1 , як солідарного боржника перед кредитором, заборгованість по процентам в сумі 6089,36 дол.США, яка нарахована позичальнику за період з 22.07.2018р. по 24.07.2018р. на суму залишку заборгованості по тілу кредиту в сумі 2609724,47 дол.США за ставкою 28% річних.

Згідно до п.4.2 кредитного договору, відповідно до ст.212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2., 2.4.1 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі зазначеному у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п.А.3 цього договору)

Згідно до п.А.7 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого з грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28% річних від суми залишку заборгованості.

Згідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.03.2018р. по справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відтак, суд приходить до висновку, що у межах строку повернення кредиту до 31.03.2014р., який був погоджений сторонами шляхом укладення Договору про внесення змін №3 до кредитного договору, позичальник ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» мав виконати зобов`язання по погашенню заборгованості по тілу кредиту та сплати відсотків за відсотковою ставкою визначеною умовами договору, в тому числі за ставкою 28% річних у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання, в свою чергу після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитора нараховувати проценти за ставкою визначеною договором припинилося та права та інтереси кредитора у правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016р. по справі №904/182/16 за позовом банка до ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р., стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р., станом на 08.12.2015р. яка складається заборгованості по тілу кредиту в сумі 2609724,47 дол.США, заборгованості за відсотками в розмірі 1356529,85 дол.США (а.с. № 104-106).

Суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо стягнення всієї суми заборгованості по тілу кредиту, яке боржник не виконав, також не є підставою для нарахування кредитором процентів за ставкою визначеною кредитним договором.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно до умов договору поруки №DNH1LON04243/DP1, укладеного між банком та ОСОБА_1 , поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, проте, враховуючи, що при винесені рішення суд дійшов до висновку, що право кредитора нараховувати боржнику проценти за ставкою визначеною кредитним договором припинилося зі спливом строку кредитування, вимоги кредитора до поручителя про стягнення процентів нарахованих після спливу строку кредитування є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову банка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 6089,36 дол.США.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору (а.с. № 2) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1054 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі №444/9519/12, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 55, 76-81, 89, 128-131, 141, ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест») про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.