Рішення № 81681499, 23.04.2019, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/99/19

Провадження № 2-а/400/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьянова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, із третьою особою - Уповноваженим Верховної ради з прав людини, про визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення незаконною, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, мотивуючи це тим, що 10.01.2019 року позивач керуючи автомобілем ГАЗ 3302, н.з. НОМЕР_1 , рухався по місту Кривий Ріг, та був зупинений капралом поліції, який представився ОСОБА_2 . Працівник поліції без будь яких законних підстав почав вимагати посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та страховий поліс. Незважаючи на пояснення, що спеціальний знак, який мається на лобовому склі і є підтвердженням наявності страхового полісу, ОСОБА_2 пішов до свого патрульного автомобіля. Пізніше інспектор ОСОБА_2 повернувся разом з іншим працівником поліції, який під підпис надав позивачу копію вже оформленої постанови НК №406884 від 10.01.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, згідно якої на позивача було накладено штраф за порушення норм ПДР, а саме за відсутність страхового полісу, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Згідно вказаної постанови на позивача був накладений штраф у розмірі 425 гривень.

Представник позивача зазначив, що оскаржувану постанову ухвалила інша особа, а зміст постанови неможливо прочитати, окрім того постанова прийнята з порушенням норм процесуального матеріального права та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

В Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлені матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Однак в момент зупинки автомобіля, жодного ДТП за участю автомобіля під керуванням позивача не було, як і не складався протокол про порушення правил дорожнього руху, а відповідно підстав для здійснення контролю працівниками поліції за наявністю договору страхування не було, а відповідно і надавати страховий поліс підстав також не було.

Окрім того, представник позивача вказав на те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суттєво порушив права позивача, а саме: в порушення вимог ст.258 КУпАП не склав протокол про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі та коли особа оспорює допущене порушення; незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи; відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст..ст. 278, 279 КУпАП.

На підставі викладеного представник позивача вважає, що адміністративне стягнення є незаконним та необґрунтованим та прийнятим з численними порушеннями процесуальних норм, а тому він змушений звернутись до суду з адміністративним позовом про визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення незаконною.

Представник відповідача, подав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечив вимоги адміністративного позову у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення представник відповідача мотивував тим, що 10.01.2019 року при патрулюванні в м.Кривому Розі був помічений транспортний засіб, ГАЗ 3302 н.з. НОМЕР_1 , за результатами перевірки бази МТСБУ було встановлено, що водій даного автомобіля керував автомобілем без поліса (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власникам наземних транспортних засобів. Автомобіль було зупинено, працівник поліції представився згідно з п.3 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» та попросив пред`явити водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс. З вищевказаних документів позивачем не було надано всі документи, як з`ясувалося у водія відсутній страховий поліс. На питання, чому не застрахований автомобіль, позивач почав казати, що він його не страхує. Згідно вимог ст.ст. 21, 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним,зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом. Посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Під час розгляду справи від позивача ніяких клопотань не надходило. Позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, було законно та обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства до позивача застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 гривень, шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 406884 від 13.01.2019 року, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного представник відповідача вважає, що позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, згідно якої останній не погодився з відзивом на підставі того, що лише спеціальним законом - Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» - регламентовані підстави для перевірки наявності договору страхування (п.21.2). А саме: «контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування з здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього вуху та оформлені матеріалів дорожньо-транспортної пригоди» та зазначив, що відповідачем ігнорується ст.258 КУпАП.

У судове засідання позивач не з`явився, своєю заявою просив слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заперечення на відповідь на відзив, просив слухати справу без його участі таповторно зазначив, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до частин 2-4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 406884, вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. Постанова мотивована тим, що позивач 10.01.2019 року, керуючи автомобілем ГАЗ 3302, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по м. Кривий Ріг без поліса (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власникам наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху України (а.с.5).

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до п.п. ґ) п. 2.1 ПДР України, в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п. 2 розділу III зазначеної інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

В той же час, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Стаття 283 КУпАП зобов`язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.

Відповідно до положень ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015 словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Таки чином, розгляд справ про адміністративні правопорушення за місцем вчинення правопорушення в контексті частини першої статті 276 КУпАП необхідно розуміти як розгляд справ за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Як вбачається з матеріалів справи розгляд справи відбувся на місці вчинення правопорушення, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови, відеозаписом нагрудної камери патрульного та визнається самим відповідачем у відзиві на адміністративний позов, в той час коли справа мала розглядатися за місцем вчинення правопорушення, тобто за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог пунктів 2, 5 розділу IV, пункту 10 розділу XIV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі. Заповнення в письмовій формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється чорнилом (пастою) чорного або синього кольору. Записи здійснюються розбірливим почерком, а прізвище, ім`я, по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім`я, по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.

Як вбачається зі змісту копії оскаржуваної постанови, остання не відповідає вимогам, що затверджені вищевказаною Інструкцією, оскільки більшість заповнень в письмовій формі прочитати неможливо, записи виконані нерозбірливо, відомості про позивача та особу, яка розглядала справу, записані недрукованими літерами (а.с.5).

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Тобто постанови про адміністративні правопорушення не повинні бути не повні та не об`єктивні.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу передбачений частиною 1 статті 35 Закону України "Про національну поліцію", відповідно до якої поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію").

Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП суд приходить висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 126 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положень пункту 21.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод

З матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем п.п. ґ) п 2.1 ПДР відповідачем суду не надано. Так само, не надано доказів правомірності зупинення автомобіля позивача, а також правомірності підстав вимагати поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема, оскаржуваної постанови, документ не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги ПДР України, що в подальшому стало підставою для перевірки документів позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що розгляд справи відповідачемносив формальний характер, розгляд справи відбувся на місці вчинення правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, в той час коли справа мала розглядатися за місцем вчинення правопорушення - місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови були порушенні вимоги ст.ст. 245, 254, 276, 280, 283 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом Не доведено правомірність зупинення позивача, а отже, переконання про його винність у скоєнні правопорушення була висловлена відповідачем наперед, тому суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з закриттям провадження по справі.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до пп.15.5 пп. 15 п.1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст.77, 205, 242-246, 250, 286 КАС України, ст.ст.126, 251, 283, 288, 293 КУпАП, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 406884 від 10.01.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень - скасувати та провадження по справі про адміністративне провадження закрити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Петріський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя Петрівського районного суду Ю.Шаєнко