Рішення № 81677530, 07.05.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1884/19

Провадження № 2/0182/1746/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.05.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ).

відповідач - Червоногригорівська селищна об`єднана територіальна громада (КОАТУУ1222955700, адреса: 53283, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вул Ярморочна,33 ).

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади в особі Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок та надвірні будівлі.

Представник відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 24.09.2018 року (а.с.57).

Заяви по суті справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади в особі Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок та надвірні будівліпосилаючись на такі обставини.

11 січня 1999 року ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_5 . Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 0109-НД/0109-Н від 11.01.1999 року, був укладений і зареєстрований у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі.

Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 зареєструвала будинок на своє ім`я у КП «Нікопольське МБТІ», про що зроблено запис № 114 у реєстровій книзі № 15.

30 січня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений секретарем Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Згідно з ним ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, заповіла йому все своє майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

У встановлений строк він звернувся до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, але державним нотаріусом у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, було відмовлено, оскільки правовстановлюючим документом на житловий будинок є договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено Нікопольською філією Придніпровської товарної біржі, договір нотаріально не посвідчений, а тому він є недійсним.

Просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 , укладений і зареєстрований на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі 11 січня 1999 року за № 0109-НД/0109-Н, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на вищезазначений житловий будинок.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає (а.с.60).

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує (а.с.56).

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року позов ОСОБА_1 була залишена без руху.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року відкрито провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлено.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-11, 48-51)

У встановлені законом строки, позивач звернувся до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини(а.с. 48-49).

Позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину, яка складається з приватизованої земельної ділянки площею 0,899 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яку передано для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с.51).

На вказаній ділянці знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями, що згідно щ довідкою КП „НБТІ" зареєстровано на праві власності за спадкодавцем ОСОБА_4 (а.с.16).

Державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що правовстановлюючим документом на житловий будинок є договір купівлі-продажу нерухомого майна № 0109-НД/0109-Н", від 11.01.1999 року, зареєстрований на Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі, а на підставі ст.ст.227, 242 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений (а.с.15).

Судом встановлено, що 11 січня 1999 року ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_5 . Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 0109-НД/0109-Н від 11.01.1999 року, був укладений і зареєстрований у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі (а.с.8).

Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 зареєструвала будинок на своє ім`я у КП «Нікопольське МБТІ», про що зроблено запис № 114 у реєстровій книзі № 15 (а.с.16).

Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

На виконання вимог ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР (1963 року) 19.01.1999 року договір купівлі-продажу квартири був зареєстрований в КП „НМБТІ" та відповідні відомості про нового власника ОСОБА_4 були внесені в технічний паспорт на житловий будинок (а. с. 16).

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Реєстрація КП „НМБТІ" за ОСОБА_4 права власності на спірний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на січень 1999 року не суперечило чинному законодавству. Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству N 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за N 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. за N 1952-IV право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Оскільки покупець ОСОБА_4 повністю виконала умови договору купівлі-продажу житлового будинку, сплатила за придбане майно визначену договором суму, договір у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР був зареєстрований в КП „НМБТІ", у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, то ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України "Про власність" набула право власності на спірний житловий будинок і правомірно володіла ним з дня придбання та до дня смерті.

Як встановлено вище , ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 за заповітом, що підтверджується копію спадкової справи, однак не може оформити своє право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу від 11.01.1999 року укладений спадкодавцем на товарній біржі та хоча і зареєстрований КП „НМБТІ", однак не визнається нотаріусом як дійсний з підстав недотримання нотаріальної форми.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку № 0109-НД/0109-Н від 11 січня 1999 року, за яким ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_5 , який був укладений і зареєстрований у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі.

Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

30 січня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений секретарем Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Згідно з ним ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, заповіла ОСОБА_1 все своє майно (а.с.9,10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як роз`яснено у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи встановлені судом вищевикладені обставини правомірного набуття права власності спадкодавцем ОСОБА_4 права власності на житловий будинок в Нікопольському районі, АДРЕСА_4 , факт того що позивач спадщину за заповітом прийняв, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що судом може бути визнано за позивачем право власності на житловий будинку АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд розглянувши матеріали справи вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 264-265, 267-268, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 , що укладений у Нікопольській філії Придніпровської товарної біржі 11 січня 1999 року за № 0109-НД/0109-Н, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинку № 7 з надвірними будівлями (А - житловий будинок, Б - підвал, В - вбиральня, №2- 4 - спорудження) по АДРЕСА_4 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його повного складення.

Повне рішення складено 13.05.2019 року.

Суддя: А. Г. Багрова