Ухвала суду № 81674294, 26.04.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/5301/19

Провадження №1-кс/200/4090/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м.Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г., за участю секретаря Нестеренка Д.С., заявника - адвоката Гулої І.О., слідчого Сеніна В.В., розглянувши клопотання заявника, яка діє в інтересах ТОВ «Максі Маркетінг» про скасування арешту комп`ютерних моніторів, телевізорів, комп`ютерних маніпуляторів, клавіатур, ноутбука, навушників, мікрофонів, жорсткого диску та документів, -

В С Т А Н О В И В:

У клопотанні, яке надійшло до суду, вказано, що 12.04.19 р. слідчим суддею повторно постановлено ухвалу про обшук, під час якого вилучено комп`ютерні монітори, телевізори, комп`ютерні маніпулятори, клавіатури, ноутбук, навушники, мікрофони, жорсткий диск та документи. 17.04.19 р. слідчий суддя наклав арешт на вказані речі. Просить арешт скасувати, мотивуючи це наступним: 1) із клопотання про арешт майна має право звертатися тільки прокурор ( ст. 62-2 ч. 2 КПК України ), тоді як звернувся слідчий за погодженням з прокурором, тобто клопотання подала особа, яка не мала такого права, а слідчий суддя цього не врахував; 2) вилучене майно хоча і знаходиться у власності ТОВ «Максі Маркетінг», але передано в оренду ТОВ «Мастер Текнолоджі», інтереси якого не було враховано при накладенні арешту; 3) слідчий та слідчий суддя грубо порушили вимогу ч. 2 ст. 159 КПК України про те, що доступ до електронних інформаційних систем здійснюється шляхом зняття копії інформації, що містяться в них. Ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку; 4) слідчий суддя, накладаючи арешт, не мав документів, які підтверджують право власності на майно, не врахував правову підставу для арешту майна та наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Гула І.О. підтримала доводи та обгрунтування клопотання, наполягала на його задоволенні.

Слідчий Сенін В.В. заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що після першого обшуку було з`ясовано, що особи встановили нові комп`ютери та продовжують вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, тому виникла необхідність у повторному обшуку. Відповідно до норм КПК із клопотання про арешт майна має право звертатися слідчий за погодженням з прокурором. Під час обшуку були присутні представники підприємства та адвокат, які не заявляли клопотань, що вилучене майно орендується іншим підприємством. Відповідно до п. 13.3. Інструкції про проведення експертних досліджень для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, експерту надається сам комп`ютерний носій, а за потреби комп`ютерний блок (комплекс комп`ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій) Вказана комп`ютерна техніка може містити у собі сліди злочину, її необхідно експертно досліджувати, тому вилучалася саме вона, а не інформація з неї. Під час обшуку, особи, які були присутні, не надали документів про власника майна.

Розглянувши клопотання, дослідивши додатки, заслухавши заявника, слідчого, вважаю за необхідне у задоволенні клопотання відмовити, оскільки вимоги не доведені.

Так, згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. Будь-яких виключень вказана норма закону не містить. Тому посилання у клопотанні на те, що з клопотанням про накладення арешту на майно має право звертатися тільки прокурор є помилковим.

Вилучене майно знаходиться у власності ТОВ «Максі Маркетінг», яке повідомлено про розгляд клопотання про накладення арешту на майно у передбаченому порядку. Представник ТОВ - адвокат Гула І.О. здала до канцелярії суду заяву про перенесення судового розгляду та ознайомлення з матеріалами справи. Ця заява слідчим суддею не прийнята до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, а адвокат пропонувала порушити цю норму Закону. Клопотання про арешт майна до суду надійшло 15.04.19 р., а розглянуто - 17.04.19 р., тобто в межах строку, визначеного Законом.

Нормами КПК України дозволяється як вилучення електронних носіїв, так і накладення на них арешту за умови, у тому числі, необхідність проведення їх експертних досліджень.

Твердження заявника про те, що арешт може бути накладено лише на майно підозрюваної особи є хибним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

При вирішення питання про накладення арешту 17.04.19 р. слідчий суддя обгрунтовано дійшов висновку про те, що майно, на яке накладається арешт є речовим доказом, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та є ризик їх приховування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369, 371, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання заявника - адвоката Гулої І .О. , про скасування арешту комп`ютерних моніторів, телевізорів, комп`ютерних маніпуляторів, клавіатур, ноутбука, навушників, мікрофонів, жорсткого диску та документів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ю.Г. Сліщенко.