Вирок № 81672260, 21.03.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/1720/18

Провадження № 1-кп/490/381/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Сасік Я.С.

за участі прокурора - Петренка А.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Медюка О.О.

потерпілої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Баку Республіки Азербайджан, є вірменином, громадянином України, здобув середню освіту, є одруженим, неповнолітніх дітей не має, є пенсіонером, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не скоював злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1. 01 листопада 2017 року близько 19:40 годин ОСОБА_1 керував автобусом "РУТА 25" /реєстраційний номер НОМЕР_1 / /надалі - автобусом/, рухався по освітленій міським електроосвітленням проїжджій частині проспекту Центрального з боку Богоявленського проспекту у напрямку вулиці 6 Слобідської зі швидкістю 40 км/годину.

Проїжджаючи регульоване перехрестя проспекту Центрального з вулицею 9-ю Слобідською ОСОБА_1 , порушуючи пункти 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автобусу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїжджу частину з права наліво по ходу його руху.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді осколкового і лінійного переломів кісток основи черепа, тотальних крововиливів у підпавутинний простір лівого і правого півкуль, ускладеного набряком речовини головного мозку з подальшим виникненням стовбурових структур у великій потиличний отвір.

Внаслідок цих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 загинув на місці.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені

2. Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

3. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні злочину за вказаних вище обставин визнав у повному обсязі.

Зокрема, він зазначав, що дійсно 01 листопада 2017 року близько 19:40 години керував автобусом, у якому було близько 20 пасажирів.

Проїжджаючи регульоване перехрестя проспекту Центрального та вулиці 9 Слобідської, він проїхав пішохідний перехід на зелений сигнал світлофора та почав проїжджати перехрестя.

При цьому він не помітив, що тим часом з права на ліво по діагоналі це перехрестя переходив пішохід, та своєчасно не вжив заходів щодо уникнення зіткнення з пішоходом.

Помітив пішохода він вже запізно, в зв`язку із чим застосував маневр ліворуч, але автобус все одне зачепив пішохода дзеркалом, внаслідок чого пішоходу й були завдані вказані тілесні ушкодження.

Обвинувачений також зазначав, що про вчинене шкодує, у содіяному кається.

4. Враховуючи такі покази обвинуваченого, сторони просили суд визнати недоцільним подальше дослідження доказів щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Судом обвинуваченому роз`яснювалось його право на справедливий суд, під час якого прокурор буде зобов`язаний довести його винуватість, а він /обвинувачений/ матиме право не свідчити проти себе та надавати докази та міркування на підтвердження своєї невинуватості, які підлягають ретельній перевірки.

До того ж, суд роз`яснив обвинуваченому право та надав стороні захисту можливість оспорити висновки органів досудового розслідування, зокрема - в частині наявності в діях обвинуваченого порушення вказаних в обвинувальному акті пунктів Правил дорожнього руху та винуватості обвинуваченого в такому порушенні.

Але обвинувачений, користуючись послугами захисника, цим право скористатись не побажав та наполягав на недоцільності подальшого дослідження доказів у справі.

За такого суд, з урахуванням позиції сторін про можливість такого, керуючись частиною 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, оскільки ці обставини ніким не оспорюються.

За такого обставини дорожньо-транспортної пригоди за участі обвинуваченого та ОСОБА_4 суд вважає встановленими.

5. Відповідно до висновку експерта № 3262 від 26 грудня 2017 року за наслідками дорожньо-транспортної пригоди в ОСОБА_4 виникли тілесні ушкодження, зокрема, у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді осколкового і лінійного переломів кісток основи черепа, тотальних крововиливів у підпавутинний простір лівого і правого півкуль, ускладеного набряком речовини головного мозку з подальшим виникненням стовбурових структур у великій потиличний отвір, які потягли за собою його смерть.

З огляду на наведене суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

6. Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує визнання ним своєї винуватості, його щире каяття, сприяння ним у судовому розгляді кримінального провадження.

7. Окрім наведеного, суд враховує й таке.

Цей злочин ОСОБА_1 вчинив під час виконання оплатної роботи з перевезення пасажирів.

При цьому він має дружину-інваліда, лікування якої потребує значних витрат коштів; окрім, як завдяки виконання роботи з перевезення пасажирів, має лише пенсію у недостатньому розмірі.

При цьому внаслідок свого віку та здобутих під час життя навичок виконувати іншу роботу він не в змозі.

З огляду на таке суд вважає, що цей злочин ОСОБА_1 вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, та на підставі пункту 5 частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує цю обставину, як таку, що пом`якшує його покарання.

8. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлені, отже - є відсутніми..

Мотиви призначення покарання.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, а також особу винного.

9. Оцінюючи ступень тяжкості вчиненого злочину, суд відзначає, що відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України вчинений ним злочин є тяжким злочином. Суд враховує й наслідки вчинення цього злочину - смерть людини.

Разом із цим, суд відзначає, що вчинений ОСОБА_1 злочин є необережним; до того ж він був вчинений в умовах необережності самого потерпілого, який, переходячи вулицю не у встановленому місці, не встановленим чином та всупереч сигналів світлофора, знехтував як правилами безпеки, що регулюють порядок переходу проїжджої частини дороги, так й сигналами світлофора. Таке зменшує ступень суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

10. Оцінка особи винного свідчить про те, що обвинувачений раніше не вчиняв злочинів та не судився, за місцем проживання характеризується в цілому позитивно, має стійки соціальні зв`язки.

Суд враховує також, що на момент вчинення злочину обвинувачений мав водійський стаж близько 40 років, під час роботи водієм раніше відчутних порушень вимог правил безпеки дорожнього руху не допускав.

Суд враховує також, що на момент вчинення злочину обвинуваченому виповнилось 62 роки та він досяг пенсійного віку.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції частини 2 статті 286 Кримінального Кодексу України.

Призначення основного покарання та вирішення питання про порядок його застосування.

11. Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

12. При цьому враховуючи, що раніше обвинувачений істотних порушень правил безпеки руху протягом тривалого періоду не допускав, обставини вчинення ним злочину, ту обставину, що у содіяному він покаявся, а також - висновок органу пробації про можливість такого, суд вважає, що його виправлення та перевиховання є можливим без відбуття покарання, через що на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Призначення додаткового покарання.

13. Вирішуючи питання про необхідність застосування в цьому випадку передбаченого санкцією частини 2 статті 286 Кримінального Кодексу України додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом суд враховує таке.

В цьому випадку обвинувачений виявив нездатність належним чином керувати транспортним засобом, та таке потягло тяжкі наслідки у вигляді смерті людини.

За такого подальше керування обвинуваченим транспортними засобами створює небезпеку для оточуючих.

З огляду на таке суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 2 роки.

14. Заперечення захисту проти такого не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

Так, заперечуючи проти необхідності застосування додаткового покарання, захист посилався про те, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом додаткового доходу для обвинуваченого.

Але необхідність додаткового доходу обвинуваченого не є домірною громадському інтересу, який в цьому випадку полягає у гарантуванні безпеки дорожнього руху.

Вирішення цивільного позову.

Під час судового розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_2 пред`явила до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_4 та 200.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

15. Проте, згідно правового висновку, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього /пункт 69 постанови/.

Відшкодування ж шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /в цьому випадку - обвинуваченого/, можливе за умови, що згідно з відповідним договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування /пункт 72/.

Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на винну особу, відповідальність якої застрахована, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») /пункт 73/.

За такого наразі обвинувачений не може бути відповідачем за вимогами потерпілої; свої вимоги вона має пред`явити до страхувальника, який за цивільно-правовим договором є зобов`язаним відшкодовувати шкоду за ОСОБА_1

16. Залучення до участі у справі, як відповідача, особу, яка не є ані обвинуваченим, ані особою, яка за законом /але - не відповідно умов договору/ несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого, прямо суперечить вимогам частини 1 статті 128 Кримінального Процесуального Кодексу України.

До того ж, для такого залучення необхідним є заявленя відповідної вимоги позивача.

Отже, в цьому випадку підстави для розгляду вимог до особи, яка не є стороною кримінального провадження, є відсутніми.

Отже, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд наразі має відмовити.

Однак потерпіла не позбавлена права на звернення до відповідної страхової компанії на підставі цього вироку за отриманням відповідного відшкодування.

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

17. Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів було витрачено 3.277 грн. 60 коп.

Відповідно до статті 124 КПК України ці витрати слід покласти на обвинуваченого.

Вирішення питання про речові докази та заходи забезпечення кримінального провадження.

18. В межах цього кримінального провадження постановою слідчого від 02 листопада 2017 року автобус був визнаний речовим доказом.

З огляду на таке на цей предмет, як на речовий доказ, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Дірка І.І. від 06 листопада 2017 року був накладений арешт.

Оскільки в цьому випадку цей предмет використовувався законно, але лише зберіг на собі сліди злочину, на підставі пункту 1 частини 9 статті 100 КПК України його слід повернути власнику - ТОВ "МИТАП".

З огляду ж на те, що в зв`язку з закінченням розгляду кримінального провадження необхідність у його збереженні відпала, накладений на нього арешт слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, зокрема:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у прибуток держави 3.277 грн. 60 коп. на відшкодування витрат на проведення експертизи.

Речовий доказ у справі - автобусом "РУТА 25" /реєстраційний номер НОМЕР_1 / - повернути ТОВ "МИТАБ".

Арешт, накладений на автобус "РУТА 25" /реєстраційний номер НОМЕР_1 / відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Дірка І.І. від 06 листопада 2017 року - скасувати.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

21.03.2019