Ухвала суду № 81671608, 13.05.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2608/19

У Х В А Л А

13 травня 2019 року

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Донченко Ю.В.

секретар с\з Окілка В.М.

з участю скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. та його бездіяльність.

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на постанову старшого державного виконавця Соломянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. та його бездіяльність.

Свої вимоги мотивує тим, що на примусовому виконанні Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебував виконавчий документ №465/6151/17, виданий 21.12.2017 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з 28 липня 2016 року по 07 червня 2017 р у сумі 10 995,18 грн.

20.12.2018 р. Старшим державним виконавцем Мацко Денисом Анатолійовичем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак скаржник не погоджується з такою постановою та вважає таку незаконною. Оскаржувана постанова прийнята з порушенням чинного законодавства України, оскільки на момент винесення такої були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа, а державний виконавець Мацко Д.А. не вжив всіх необхідних заходів для встановлення наявності у ТОВ «Львівські автобусні заводи» майна, на яке можливо звернути стягнення. Із врахуванням зазначеного, просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. від 20.12.2018 р. про повернення стягувачу виконавчого документу № 466\6151\17 виданого 21.12.2017 р. Шевченківським районним судом м. Львова у виконавчому провадженні № 55681956;

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. в частині не вчинення в повному обсязі виконавчих дій, які призвели до невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 55681956 по виконавчому листу № 466\6151\17 виданого 21.12.2017 р. Шевченківським районним судом м. Львова;

- зобов`язати старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. відновити та вчинити у повному обсязі виконавчі дії у виконавчому провадженні по виконавчому листу № 466\6151\17 від 21.12.2017 року;

- виконавчий лист № 466\6151\17 від 21.12.2017 року повернути до Солом`янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві для подальшого виконання.

Ухвалою судді від 08.04.2019 року прийнято скаргу та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу, дав аналогічні пояснення тим, які викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Старший державний виконавець Соломянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. на розгляд скарги не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, однак, відповідно до ст. 450 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду скарги. Жодних доказів на спростування скарги до суду подано не було, матеріали виконавчого провадження № 55681956 згідно ухвали судді від 08.04.2019 року на адресу суду не скеровані.

Заслухавши пояснення скаржника, розглянувши матеріали скарги та встановивши її дійсні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги з таких мотивів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що постановою Сихівського ВДВС у м. Львові Головного територіального управління юстиції відкрито виконавче провадження № 55681956 на підставі виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 21.12.2017 р. та прийнято постанову про передачу виконавчого документу до Солом`янського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 05.02.2018 року.

20.12.2018 р. старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Денисом Анатолійовичем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ОСОБА_1. на підставі ст. 37 ч.1 п.7 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та законам України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження», заходи для виконання рішення суду.

В скарзі заявник зазначає і суд погоджується з доводами скаржника в частині того, що державним виконавцем як підставу для прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу визначено п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, однак боржником є юридична особа ТзОВ «Львівські автобусні заводи».

Суд також погоджується із доводами скаржника, що виконавцем не було вжито всіх заходів для встановлення наявності у ТОВ «Львівські автобусні заводи» майна, на яке може бути звернено стягнення. Жодних доказів, які б спростовували доводи сторони скаржника державним виконавцем суду не представлено.

Крім того, як вбачається із представлених суду документів в порушення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - постанова старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.12.2018 року надійшла на адресу скаржника 20.03.2019 року. Згідно відбитка поштового штемпеля, лист з цими документами здано на поштове відділення лише 12.03.2019 р.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог скарги, встановлених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства, суд вважає вимоги скарги підставними та підлягають до часткового задоволення, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів для встановлення наявності у ТОВ «Львівські автобусні заводи» майна, на яке може бути звернено стягнення.

Задовольняючи скаргу частково суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд постановляє ухвалу. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Оскільки дії по відновленню виконавчого провадження, здійснення розшуку боржника згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, то суд у своїй ухвалі відповідно не може зобовязувати державного виконавця до вчинення цих дій, обовязок по вчиненню яких передбачено в спеціальному законі - Законі України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. 447, 451 ЦПК України, ст. 36,41,63,65 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

постановив:

скаргу задоволити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. від 20.12.2018 р. про повернення стягувачу виконавчого документу № 466\6151\17 виданого 21.12.2017 р. Шевченківським районним судом м. Львова у виконавчому провадженні № 55681956.

Визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. в частині не вчинення в повному обсязі виконавчих дій, які призвели до невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 55681956 по виконавчому листу № 466\6151\17 виданого 21.12.2017 р. Шевченківським районним судом м. Львова .

В решті скарги відмовити.

Роз`яснити державному виконавцю положення ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якого, у разі якщо постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: Ю. В. Донченко