Ухвала суду № 81670964, 07.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18228/19

Провадження № 1-кс/761/12793/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєва Л.Л., при секретарі Якимів І.І., за участю прокурора Соколюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві

клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області Соколюка О.В. про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001223 від 02 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365-2 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Прокурор відділу прокуратури Київської області Соколюк О.В. 06 травня 2019 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001223 від 02 вересня 2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1,ч.3 ст.358,ч.4 ст.358,ч.2 ст.364,ч.2 ст.28,ч.3 ст.365-2,ч.3 ст.382 КК України,у якому повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.358,ч.4 ст.368,ч.5 ст.27,ч.2 ст.28,ч.3 ст.365-2 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.358,ч.5 ст.27,ч.2 ст.28,ч.3 ст.365-2 КК України,

а саме, земельних ділянок, перелік, яких вказано в клопотанні, з позбавленням їх власників - фізичних осіб та користувача - ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783) права на відчуження, розпорядження та користування ними; земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, що належать ПАТ «Обухівське» на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 16.02.1996 р. виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.02.1996 р. виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.02.1996 р. виданого Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26 радгоспу-комбінату Обухівський, з позбавленням права ПАТ «Обухівське», Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та у галузі земельних відносин та його територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування права на відчуження та розпорядження ними.

З метою збереження речових доказів,якими визнані земельні ділянки,на які прокурор у клопотанні просить накласти арешт,запобігання злочинним посяганням на вказані об`єкти під час проведення досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на вказані у клопотанні земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор Соколюк О.В. клопотання підтримав у повному обсязі з наведених у ньому підстав, просив його задовольнити .

Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не було тимчасово вилучене та розгляд справи без повідомлення власників майна є необхідним, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд вищевказаного клопотання без повідомлення про його розгляд власників майна.

Дослідивши клопотання й додані до нього матеріали, заслухавши доводи прокурора, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання, виходячи із наступного.

СУ Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001223 від 02 вересня 2016 року, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 КК України,а саме - підробленні офіційного документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб; пособництві у зловживанні своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність пов`язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене стосовно осіб похилого віку, за попередньою змовою групою осіб ; ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.358,ч.4 ст.358 ,ч.5 ст.27,ч.2 ст.28,ч.3 ст.365-2 КК України,а саме - підробленні офіційного документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб; використанні завідомо підробленого документу ; пособництві у зловживанні своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність пов`язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене стосовно осіб похилого віку, за попередньою змовою групою осіб.

Необхідність накладення арешту на земельні ділянки прокурором у клопотанні мотивується тим, що всі земельні ділянки, які знаходяться у межах визначених Державними Актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 16.02.1996 р, серії НОМЕР_1 від 13.02.1996 р. та серії НОМЕР_1 від 19.02.1996 р. та виділені у власність працівникам, пенсіонерам ПАТ «Обухівське» та особам, за якими судом визнане право на отримання земельної частки (паю) в порядку спадкування, на підставі проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», а неПроекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Київській області, а не розпоряджень районної державної адміністрації, набуті кримінально-протиправним шляхом, а тому вказані земельні ділянки є речовими доказами та підпадають під критерії визначені статтею 98 КПК України; земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні ПАТ «Обухівське» згідно Державних Актів на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 16.02.1996 р, серії НОМЕР_1 від 13.02.1996 р. та серії НОМЕР_1 від 19.02.1996 р., які ще не передані у приватну власність громадянам, залишаються об`єктами кримінально протиправних дій з боку посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Київській області та службових осіб Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно постанови слідчого Слідчого управління ГУНП в Київській області Колосюка В.В. від 08 червня 2018 року ,у кримінальному провадженні №12016110230001223,земельні ділянки,на які прокурор просить накласти арешт у цьому клопотанні,визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12016110230001223,як такі,що відповідають ознакам ,зазначеним у ст.98 КПК України,а саме є предметами,що були об`єктом кримінально протиправних дій,набуті кримінально протиправним шляхом.

Проте,слідчий суддя вважає, що прокурором не надано такого обсягу вагомих доказів та не доведено, що потреби досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016110230001223 від 02 вересня 2016 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.368,ч.5 ст.27,ч.2 ст.28,ч.3 ст.365-2 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365-2 КК України, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні.

Зокрема,при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя,згідно ст.ст. 94,132,173 КПК України,повинен врахувати правову підставу для арешту майна,можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації,в тому числі і спеціальної,наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення,розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням,неправомірної вигоди,яка отримана юридичною особою,розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження,а також наслідки арешту майна для підозрюваного,третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора,який звертається з проханням арештувати майно ,оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод,будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону,а отже суб`єкт,який ініціює таке обмеження,повинен обгрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень ,володіння майном повинно бути законним (рішення по справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58,ЕСHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права,що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш протии Франції» від 22 вересня 1994 року ,Series A N 296-А,п.42, «Кушоглу проти Болгарії»,заява 48191/99, пп49-62 від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти,якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі» Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 і 73 , Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

На накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження,однак вони мають бути такими,щоб слідчий суддя був впевнений у тому,що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того,наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому,що у даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В клопотанні прокурор як на правову підставу накладення арешту на земельні ділянки, перелік яких зазначено слідчим в клопотанні, а саме - з метою забезпечення збереження речових доказів,оскільки вказані земельні ділянки ,які знаходяться у межах визначених Державними Актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 16 лютого 1996 року ,серії НОМЕР_1 від 13 лютого 1996 року,серії НОМЕР_1 від 19 лютого 1996 року , виділені у власність працівникам,пенсіонерам ПАТ «Обухівське» та особам,за якими судом визнане право на отримання земельної частки (паю) в порядку спадкування на підставі проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»,а не Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв),на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Київській області,а не розпоряджень районної державної адміністрації - набуті кримінально протиправним шляхом ;земельні ділянки державної власності,які перебувають у постійному користуванні ПАТ «Обухівське» згідно Державних Актів на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 16 лютого 1996 року ,серії НОМЕР_1 від 13 лютого 1996 року,серії НОМЕР_1 від 19 лютого 1996 року,які ще не передані у приватну власність громадянам-є об`єктами кримінально протиправних дій з боку посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Київській області та службових осіб Першотравневої сільської ради Обухівського району Київської області.

Однак,стороною обвинувачення не надано вагомих об`єктивних даних ,які б підтверджували,що земельні ділянки ,на які прокурор просить накласти арешт ,були набуті їх власниками (користувачами) кримінально протиправним шляхом,є об`єктами кримінально протиправних дій,не містяться такі дані щодо обставин кримінального провадження ,які мають відношення до власників земельних ділянок,з посиланням на відповідні докази ,у клопотанні прокурора.

Крім того,відповідно до положень ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів клопотання ,судові рішення за такими позовними вимогами не ухвалювалися,що не спростовано в судовому засіданні і прокурором.

За таких обставинах слідчий суддя приходить до висновку,що прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на майно,фактично не вказано ,у який спосіб та для з`ясування яких обставин,що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання майна,яке слід арештувати,не враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження,а також наслідки арешту майна для їх власників (користувачів).

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане майно,з метою збереження речових доказів , клопотання є передчасним і такий вид забезпечення на даній стаді досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності завданням кримінального провадження.

За вищевказаних обставин,у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області Соколюка О.В. про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001223 від 02 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365-2 КК України - відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Л.Л.Щебуняєва