Постанова № 81668816, 13.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/571/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 310020000 Линдюк В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Храпка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року у складі судді Линдюка В.С. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі з 2000 року по 2018 рік. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час навчається на денній формі у державному навчальному закладі «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей». Син наразі не має можливості працевлаштуватися та самостійно заробляти на життя, перебуває на утриманні позивачки.

Тому вона просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.11.2018 року, дати пред`явлення позову, і до закінчення ним навчання, тобто 30.06.2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

При ухваленні рішення суд виходив із того, що відповідач є батьком дитини, яка продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги. Водночас суд вважав недоведеними доводи відповідача щодо неможливості надання такої допомоги.

Відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення, вважаючи, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неправильно надав оцінку доказам у справі, неповно дослідив обставини справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сторони мають двох дітей: сина – ОСОБА_3 18 років, та дочку ОСОБА_3 15 років. Наразі існує судове рішення, на підставі якого з відповідача стягуються аліменти на дочку в розмірі 1/4 частини всіх його доходів. Таким чином, в сукупності з відповідача стягуються 1/2 частина всіх його доходів в якості аліментів на дітей, що вважає неправомірним.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, в якому повторюються доводи позовної заяви. Додатково позивачка вказує на те, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань для несплати аліментів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Відповідно до довідки № 418, виданої 29.10.2018 року ДНЗ «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей», ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання зазначеного навчального закладу. Вказано період навчання з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року (а.с. 8).

Факт перебування ОСОБА_3 на утриманні позивачки підтверджується довідкою виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради № 1/19067 від 31.10.2018 року (а.с. 5).

Відповідно до змісту довідки Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника № 19 від 01.11.2018 року ОСОБА_2 , працюючій на посаді музейного доглядача за період з травня по жовтень 2018 року, нараховано заробітну плату у розмірі 21 219 грн. 23 коп., видано - 18 257 грн. 97 коп. (а.с. 6).

Згідно копії довідки про доходи № 607, виданої ТОВ «Панда» 12.11.2018 року, ОСОБА_1 працює у вказаному товаристві на посаді електромонтера та за період з 01.04.2018 року по 31.10.2018 року з його заробітної плати відраховано аліменти в сумі 5 052 грн. (а.с. 7).

На день подачі позову (19.11.2018 року) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 18 років.

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Пунктом 20 Постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 , який продовжує навчання, потребує допомоги від батька та це не оспорюється учасниками справи.

Спір стосується лише розміру такої допомоги.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Панда» на посаді електромонтера та отримує заробітну плату.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що крім сина ОСОБА_3 , сторони мають також неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказане підтверджується рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.02.2019 року у справі №699/1256/18 (а.с. 40-42). Зазначеним рішенням у справі №699/1256/18 змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми в розмірі 250 грн. на 1/4 частку від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, колегія суддів бере до уваги рівень доходів відповідача, сплату ним аліментів на дочку і вважає за можливе зменшити розмір аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, з 1/4 на 1/6 частини його заробітку. Такий розмір аліментів суд визнає таким, що відповідає фінансовим можливостям батька, враховує як інтереси його повнолітнього сина, так і інтереси інших осіб, що перебувають на утриманні відповідача.

При цьому, суд погоджується з аргументами позивачки, викладеними у відзиві, про те, що відповідач не підтвердив належними доказами доводи про неможливість взагалі сплачувати аліменти на сина.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а розмір аліментів - до зменшення з 1/4 на 1/6 частини заробітку відповідача.

За правилами ст. 141 ЦПК України, враховуючи звільнення позивачки від сплати судового збору, за часткове задоволення апеляційної скарги апелянту слід компенсувати за рахунок держави 1/2 судового збору, що підлягав до сплати за подачу апеляційної скарги, в сумі 576 грн. 30 коп., виходячи з розрахунку 1152 грн. 60 коп. / 2 = 576 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 19, 35, 258, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки його заробітку (доходу).

В решті рішення районного суду залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 576 грн. 30 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді