Ухвала суду № 81667794, 08.05.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5293/19

1-кс/569/3396/19

УХВАЛА

08 травня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі слідчого судді Сидорука Є.І., з участю секретаря судового засідання Герасимчук М.М., прокурора Полюховича О.С., слідчого Харкевича А.М., адвоката Цвіркуна А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Гусак Ю.В., яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури Полюховичем О.С. про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції Гусак Ю.В. звернувся до Рівненського міського суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури Полюховичем О.С .про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання вказав, що слідчим відділенням Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019180010000974 від 16.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 16.02.2019 до Рівненського ВП ГУНП надійшов рапорт від оперуповноваженого УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НПУ капітана поліції Харкова О. А. про те, що в службовими особами ТОВ «Ролідас Авто» та ТОВ «Пелікан-Про», було вчинено неправомірні дії, а саме виготовлено завідомо неправдиві офіційні документи.

У порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України до УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ Національної поліції України було скероване доручення на проведення слідчих (розшукових) дій, під час виконання якого працівниками УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ Національної поліції України було встановлено, що особи які причетні до здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Транс-Брок» після набуття чинності Законів України, які легалізують завезені з порушенням митного і податкового законодавства авто на єврономерах надають громадянам України послуги по зняттю з обліку за кордоном транспортних засобів, їх розмитненням та постановкою на облік в сервісних центрах МВС.

При цьому при проведені митних формальностей надаються первинні документи «Decyzja» та «Pazyma apie transporto priemones registravima» (Рішення про зняття з обліку транспортного засобу в Польській та Литовській Республіці) у яких зазначено, що вищевказані транспортні засоби зняті із обліку в реєстраційних органах відповідних іноземних держав та посвідчується відтисками печаток та підписів. Останнє є необхідним, у відповідності до п.6 ст. 377 «Особливості митного оформлення окремих товарів…», - товари , зазначені у частинах першій та п`ятій цієї статті (тобто товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД), що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.

Проте, згідно відкритих сервісів Литви (сайт держпідприємства https://www.regitra.lt) та Польщі (Безкоштовний звіт з Центрального реєстру транспортних засобів https://historiapojazdu.gov.pl) вищевказані транспортні засоби знаходяться на обліку в реєстраційних органах відповідних іноземних держав.

Вказане свідчить про подання Рівненській митниці ДФС при митному оформлені транспортних засобів документів, що містять ознаки підробки. На всіх документах «Decyzja» (Рішення про зняття з обліку транспортного засобу в Польській Республіці) міститься однаковий відтиск печатки, штампу та підпису, а також дата зняття 2018-12-07.

При аналізі баз даних АСМО «Інспектор» встановлено, що по вищевказаній схемі з 25.11.2018 року по 09.01.2019 року розмитнені на Рівненській митниці ДФС понад 100 транспортних засобів.

Крім того, при митному оформлені вказаних транспортних засобів використовуються реквізити наступних підприємств, а саме:

- договір купівлі-продажу виписується від імені Литовської компанії-нерезидента UAB «Rolidas» (Kauno g. 3A, 03212, Vilnius) директором якої є гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований АДРЕСА_1 );

- брокерські послуги надає ТОВ «Пелікан-Про» (код 40646298 м.Рівне., вул.Млинівська,18.

Разом з тим встановлено, що гр. ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Ролідас Авто» (код 41815259 м. Рівне, вул. Княгині Ольги буд. 5 оф. 314), яке займається пригоном та розмитненням авто з-за кордону. Засновником вказаного товариства є гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований м. Остріг, вул. Луцька, 17, Рівненської області ).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що в грудні 2018 року проводив митне оформлення транспортного засобу іноземній реєстрації (в Республіці Польщі) марки Opel Vectra-C ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 встановлено, що останній звертався за послугами по знятті з обліку за кордоном, розмитненню та постановки на облік транспортного засобу за адресою м. Рівне, вул. Кн. Ольги,5 каб.317, за що оплатив 400 доларів США готівкою.

04.04.2019 слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Гусак Ю.В. на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І. від 03.04.2019, №569/5293/19 було проведено санкціонований обшук за адресою фактичного здійснення діяльності ТОВ «Пелікан-Про» (код 40646298), а саме: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Млинівська, будинок 18, в ході якого було виявлено та вилучено:

1.Принтери марки «Canon MF 3010» - 3 шт.

2.Принтери марки «HP MFP M28A» - 2 шт.

3.Принтер марки «Canon MF 4410» - 1 шт.

4.Принтер марки «Canon MF 4350d» - 1 шт.

5.Принтер марки «Samsung SCX4300 » - 1 шт.

6.Монітор марки «Lg» та системний блок чорного кольору, б/н.

7.Ноутбуки марки «Asus» - 5 шт.

8.Ноутбук марки «Lenovo» - 1 шт.

9.Подушки для відтиску штампів - 5 шт.

10.Флешносій марки «Kingston», об`ємом 4 Gb.

11.Блокноти - 5 шт.

12.Папки з копіями паспортів громадян України - 18 шт.

13.Карта «Karta Pojazdu» - 10 шт.

14.Техпаспорт K-s-1-078/1900813 - 1 шт.

Вказані предмети згідно постанови слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 04.04.2019 року визнано речовими доказами.

Документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном: проведеними заходами встановлено, що документи, технічні засоби збереження інформації, чорнові записи та комп`ютерна техніка, які можуть свідчити про вчинення злочину ТОВ «Пелікан-Про», до вчинення кримінального правопорушення, можуть знаходитись за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Млинівська , будинок 18.

Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказів та унеможливлення вчинення подальших дій, пов`язаних із відчуженням, які можуть призвести до втрати чи пошкодження, знищення слідів вчинення кримінального правопорушення, необхідно накласти на нього арешт.

Також під час розслідування наявні підстави для проведення слідчих (розшукових) дій із використанням вище зазначених речей.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Адвокат Цвіркун А.С. в судовому засіданні заперечив щодо накладення арешту та просив відмовити за безпідставністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріал, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, а решт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з витягу ЄРДР від 16.02.2019, Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області внесено в реєстр відомості щодо службового підроблення за ч. 1 ст. 366 КК України.

Водночас посилання слідчого в клопотанні на те, що вилучені речі та предмети в ході проведення санкціонованого обшуку 04.04.2019 начебто були "об"єктами кримінально протиправних дій" явно суперечить матеріалам провадження,

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, те що слідчим та прокурором не доведено необхідність застосування арешту та те, що вказані грошові кошти, ноутбуки принтери, чорнові записи є засобом чи знаряддям, або матеріальним забезпеченням вчинення кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 170, 171, 173 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п"яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду Є.І. Сидорук