Ухвала суду № 81666781, 08.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.05.2019

Справа № 320/1359/19

1-кс/320/2366/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

прокурора - Капліної К.О.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника підозрюваного - адвоката Яцуренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Паршина Д.В. у кримінальному провадженні ЄРДР № 12019080140000489 від 17 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Мелітопольського р-ну Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що має судимості:

1. 16.07.1997 Мелітопольським міським судом Запорізької області, за ст. 140 ч. 2, ст. 142 ч. 2 ст. 42 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 28.03.2002;

2. 09.07.2002 Мелітопольським міським судом Запорізької області, за ст.187 ч.2, ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 08.09.2006;

3. 26.12.2007 Мелітопольським міським судом Запорізької області, за ст.186 ч. 2, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

4. 08.02.2008 Мелітопольським міським судом Запорізької області, за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 2, ст. 187 ч.2, ст. 70 ч. 1, ст. 70 ч.4 КК України до 8 років позбавлення волі. Звільнений 07.02.2014.

5. 22.12.2015 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, за ст. ст.185 ч. 2, 71 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 06.02.2018 умовно-достроково на 7 місяців 29 днів,

що підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Паршина Д.В. у кримінальному провадженні ЄРДР № 12019080140000489 від 17 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 16 лютого 2019 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті тривалих неприязних відносин з ОСОБА_2 , маючи умисел на нанесення останньому тілесних ушкоджень, умисно, ззаду наніс один удар рукою в область потиличної частини голови потерпілого, від якого ОСОБА_2 , впав на землю, на спину. Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне спричинення тілесних ушкоджень, з метою нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, наніс не менше двох ударів ногою по голові ОСОБА_2 , внаслідок яких потерпілий втратив свідомість. Відразу після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії переніс безпритомного ОСОБА_2 до господарської будівлі, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_1, де продовжуючи свої злочинні дії, наніс потерпілому декілька ударів руками та ногами по голові і тулубу, тим самим, заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно-мозкової травми (забій головного мозку зі стисненням субдуральною гематомою над правою гемісферою головного мозку з частковим її проникненням у задню щілину між півкулями мозку; синці, садна голови; травматичний набряк м`яких тканин, рвану рану нижньої губи), що ускладнилася дифузним набряком правої півкулі мозку та компресійно-дислокаційним синдромом, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 62 від 09.04.2019 кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється в заподіянні ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочин), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

17 квітня 2019 року СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000489 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження.

«24» квітня 2019 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Підозра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовується наступними доказами:

- протоколом огляду місця події;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

- висновок експерта № 62;

- показання свідка ОСОБА_3 ;

- показання свідка ОСОБА_4 ;

- показання свідка ОСОБА_5 ;

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні умисного злочину, а саме тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, будучи особою раніше судимою, офіційно не працевлаштований, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваному ОСОБА_1 , відоме місце проживання потерпілого та свідків по вказаному кримінальному провадженню, отже є ризик того, що підозрюваний буде незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 , є раніше судимою особою за вчинення корисливих злочинів, будучи умовно достроково звільнений, за короткий період часу вчинив нове кримінальне правопорушення, що свідчить, про те, що на шлях виправлення не став, та може в подальшому вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному проваджені;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

При обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, та інші наведені вище обставини, є ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, отже, вказані запобіжні заходи не забезпечать належним виконанням ним обов`язків підозрюваного.

Особи, які заслуговують на довіру та могли би поручитися за підозрюваного, до органу досудового розслідування не звертались, внаслідок чого, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки згідно ст. 180 КПК України - неможливо.

Відсутність у підозрюваного постійного джерела доходів унеможливлює обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. Крім того, наведені вище факти свідчать про неефективність такого запобіжного заходу.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, свою причетність до скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України визнав, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід. При цьому пояснив, що він проживає в одному дворі з потерпілим, з яким у нього сталися неприязні стосунки. Але після вказаних у підозрі подій він з потерпілим не спілкується, ніяких порушень не допускає.

Захисник підозрюваного адвокат Яцуренко О.А. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Прокурор просив задовольнити клопотання та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість підозри та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначеного злочину.

Згідно з п. 4,5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу, на які посилався слідчий в клопотанні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також конкретні обставини кримінального правопорушення.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачаться, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке віднесено до тяжкого злочину за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, що підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 ; висновком експерта № 62; показаннями свідка ОСОБА_3 ; показаннями свідка ОСОБА_4 ; показання свідка

ОСОБА_5 ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, проживає разом з дружиною та малолітньою дитиною, однак є таким, що має судимості, обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, офіційно не працевлаштований, постійного джерелу доходу не має. Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину за якими він підозрюється та невідворотності покарання за їх вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, підозрюваному ОСОБА_1 , відоме місце проживання потерпілого та свідків по вказаному кримінальному провадженню, більш того, він проживає по сусідству з потерпілим, їх будинки мають один двір, отже є ризик того, що підозрюваний буде незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави вважати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Запобігти ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Таким чином, вважаю, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному проваджені, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_1 невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, а, отже, відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави.

Також враховуючи матеріальне становище підозрюваного, який не працює та доходів не має, обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави також неможливо.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного на даний час існують слідчий суддя вважає, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Так, ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше неодноразово судима за скоєння злочинів, в тому рахунку віднесених кримінальним кодексом України до категорії тяжких, знову підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та враховуючи всі данні про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Застосування тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, а тому відносно ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на характер кримінального правопорушення, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який вчинено із застосуванням насильства, керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,192, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Паршина Д.В. у кримінальному провадженні ЄРДР № 12019080140000489 від 17 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 12 години15 хв. 08 травня 2019 року до 12 годин 15 хв. 06 липня 2019 року.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 12 годин 15 хв. 06 липня 2019 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: