Рішення № 81664885, 13.05.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 756/1393/19

Провадження №2-о/367/261/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І

за участі секретаря Манілець А

представника заінтересованої особи Гутаріна Я.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису

в с т а н о в и в :

02.05.2019р на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області на підставі ухвали Оболорнського райсуду м.Києва від 04.02.2019р та ухвали Київського апеляційного суду від 01.04.2019р надійшла справа № 756/1393/19 за заявою ОСОБА_1 ,який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 02.05.2019р дана справа була прийнята до провадження та призначено розгляд даної справи на 03.05.2019р на 15.00 год.

Згідно поданої заяви ОСОБА_1 зазначив,що 24 листопада 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у шлюбі народився син - ОСОБА_2 .

На даний час батько і мати ОСОБА_2 проживають окремо. Дитина проживає разом з батьком - заявником, що підтверджується довідкою Оболонського УП ГУНП в м. Києві за вих. № 1464/125/51/05-18. Дитина вчиться в Комунальному закладі "Навчально-виховний комплекс "Спеціалізована школа І - II ступенів - ліцей" N157 Оболонського району м. Києва".

ОСОБА_3 (мати) жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у її вихованні не приймає. Так мій лист від 02 травня 2018 року (пошт. відправлення № 0420525154288 за даними http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku вручено адресату 07 травня 2018 року) з вимогою участі у витратах на утримання дитини було залишено без належного реагування; чим порушено вимоги ст. 180 СК України, згідно якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

ОСОБА_3 питаннями життя, здоров`я, матеріального забезпечення та виховання дитини не цікавиться. З середини грудня 2017 року до 17 січня 2019 року ОСОБА_3 з ОСОБА_2 взагалі не зустрічалась і не спілкувалась.

Відповідач веде аморальний спосіб життя, систематично влаштовувала сварки в присутності дитини, що на думку заявника пов`язане з психічними розладами, зловживанням алкоголем та вживанням сильнодіючих лікарських засобів та інших хімічних сполук невідомого походження. Спостерігання вказаних обставин негативно впливає на розвиток ОСОБА_2

Протягом проживання в одному помешканні ОСОБА_3 систематично скоювала крадіжки речей, документів, грошей, а після розлучення траплялись випадки заволодіння його грошима шляхом шахрайства.

21 грудня 2015 року він звернувся до органів внутрішніх справ з заявою про вчинення ОСОБА_3 у нього крадіжки майна та документів,у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження № 12018100050002440.

12 березня 2018 року він звернувся до органів поліції з заявою про те,що ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами в сумі 83500,00 грн.,у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження № 12018100050002413.

Окрім цього, ОСОБА_3 двічі скоювала викрадення ОСОБА_2 та за його повернення вимагала від нього передачі їй з переоформленням на її ім`я його власного автомобіля Seat Cordoba, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , приблизна ринкова вартість якого складає 200000,00 грн,у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження № 12018100050001052.

17 січня 2019 року ОСОБА_3 викрала ОСОБА_2 з учбового закладу - НВК № 157 м. Києва до закінчення уроків та увезла його в невідомому напрямку; ймовірно переховує його за місцем своєї реєстрації, в зв`язку з чим він звертався з відповідними заявами до Оболонського УП ГУНП в м. Києві та до Ірпінського МВ ГУНП в Київській області .

Після викрадення ОСОБА_2 , останній був відсутній на уроках протягом 17 січня - 01 лютого 2019 року, а також не відвідував шкільні гуртки і спортивні секції (плавання, малювання, тхеквондо, роллінг, гірські лижі та ін.). Мобільний телефон ОСОБА_2 вимкнений, син батьку жодного разу за вказаний період не зателефонував ( ОСОБА_2 знає № мобільного телефону батька напам`ять), що свідчить про факт тримання дитини в неволі, без доступу до засобів зв`язку.

В обґрунтування відсутності дитини в учбовому закладі ОСОБА_3 надала документ «Заключение педиатра» невідомого походження, що датований 17 січня 2019 року, без підписів та відбитків печатки медичної установи (фотокопія додається), в якому констатовано діагноз «острый простой бронхит» у пацієнта « ОСОБА_2 ».

Зазначає, що його сина звати ОСОБА_2 , російською - ОСОБА_2 ; тобто «Заключение педиатра» складено відносно іншої особи.

Щодо встановленого діагнозу, то у відповідності до Єдиної міжнародної класифікації хвороб «МКХ-10» та наказу МОЗ №18 від 13-01-2005, яким затверджено протокол лікування гострого бронхіту у дітей, захворювання «гострий простий бронхіт» не існує.

Поставлений діагноз не підтверджено за допомогою інструментальних та загальноклінічних методів (у т.ч. загальний аналіз крові, рентгеноскопічне дослідження грудної клітини в двох проекціях); враховуючи підозру на дисфункцію жовчного міхура, не призначено ультразвукового- дослідження черевної порожнини; спостерігається невідповідність призначеного лікування діагнозу; дані об`єктивного обстеження не відповідають діагнозу.

Більш того, ОСОБА_2 зранку 17 січня 2019 року почував себе добре, на стан здоров`я не скаржився.

Вказані обставини у сукупності свідчать про фальсифікацію ОСОБА_3 документів про погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 і неможливість відвідувати навчальний заклад.

Однією із форм домашнього насильства, у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є економічне насильство, що включає заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Вказані вище обставини, свідчать про застосування ОСОБА_3 до ОСОБА_2 економічного насильства у вигляді заборони навчатися та ненадання грошових коштів на утримання останнього.

Крім того, на його думку ОСОБА_3 застосовує до ОСОБА_2 фізичне насильство у вигляді незаконного позбавлення волі, забороняючи йому повернутись до свого місця помешкання або навіть зателефонувати йому. Родичі ОСОБА_3 використовують працю дитини, утримують дитину в поганих умовах, систематично на очах у дитини вживають алкоголь.

В той проміжок часу, коли ОСОБА_2 нібито мешкав разом із ОСОБА_3 , і коли остання брала в нього грошові кошти на нібито існуючий в м. Ірпінь дитячий садочок «Андерсен», насправді його сина вона без його згоди відправляла на батьківщину в м. Погребище Вінницької області, що, на його думку являє собою невелике депресивне містечко. Там, за наявною у позивача інформацією, дитячий труд використовують на так званих «шабашах» та зборі металобрухту, використаних пляшок, вторинної сировини на сміттєзвалищах, а отримані гроші батько ОСОБА_3 використовує на купівлю дешевого алкоголю, або інгредієнтів для його приготування і щовечора вживає горілчані вироби у надмірній кількості разом з «друзями».. У батька ОСОБА_3 відсутні кілька фаланг на пальці руки; з його слів, він відрубав собі пальця, коли був нетверезий. Подвір`я будинку, де мешкають батьки ОСОБА_3 являє собою суцільний смітник, де знаходяться іржаві, розбиті частини авто та промислових станків, машин і механізмів, електроприладів, які використовуються без додержання техніки безпеки, заземлення та належної ізоляції. У вказаному домогосподарстві взагалі відсутні місця для харчування, відпочинку, прогулянок, проведення санітарно-гігієнічних процедур дитини.

Крім того,заявник зазначив,що на даний час він перебуває у зареєстрованому шлюбі, члени його родини відносяться один до одного з любов`ю та повагою.

Відеоролики про взаємовідносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні в мережі Інтернет .

Позивач вважає, що в інтересах сина проживати саме із ним, а не з його матір`ю, якій дитина не потрібна, і яку вона використовує для спроб отримати від нього гроші. Він на цей час мешкає в Києві, де більше можливостей для всебічного розвитку дитини, на відміну від м. Ірпінь, де мешкає ОСОБА_3 На сьогоднішній день дитина вчиться у провідному навчальному закладі. Він працює як самозайнята особа і має досить вільного часу для виховання сина. Він має стабільний самостійний дохід, завдяки чому може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Він мешкає у комфортабельній квартирі з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини.

В цій квартирі також обладнана кімната для дітей, щоб вони могли мати здоровий сон, навчатися, гратися.

Разом з тим за місцем помешкання біологічної матері дитини відсутні належні санітарно-гігієнічним умови для проживання та виховання дитини. На день звернення з цією заявою за .місцем помешкання ОСОБА_3 відсутнє регулярне водопостачання та електропостачання.

З самого дитинства він постійно піклується про ОСОБА_2 , купує йому продукти харчування, одежу, іграшки. Його син постійно вказує на своє бажання жити разом із ним, у зв`язку з тим, що дуже прив`язаний до нього, йому подобається у нього, окрім того є можливість культурного розвитку дитини через наявність в Києві великої кількості освітніх та культурно-розважальних закладів.

Таким чином, проживання сина разом із ним відповідає його інтересам. Він має .можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого ОСОБА_3 забезпечити не в змозі.

Спиртними напоями він не зловживає, не палить, має позитивні характеристики з місць попередньої роботи, добре відноситься до сина.

Вважає, що перебування сина в разом з ОСОБА_3 та спілкування з нею негативно впливає на його виховання та здоров`я.

Він хоче дати дитині освіту і добробут. Син також хоче жити із ним та його молодшим сином - ОСОБА_8 , 2018 р.н. (брати дуже прив`язані один до одного і сумують коли не бачать друг друга). За таких умов сину буде краще із ним та членами його родини.

ОСОБА_3 не може дати дитині ні належного виховання та розвитку, ні .матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання, не забезпечує дитину матеріально та перешкоджає отриманню дитиною освіти, відвідування гуртків та спортивних секцій.

Також йому відомо про публікації ОСОБА_3 в мережі Інтернет оголошень про знайомства для надання інтимних послуг,він бачив численні аморальні фотографії ОСОБА_3 без одягу у розпусних позах; крім того йому відомі інші факти аморальної поведінки останньої.

На своїх сторінках в соціальних мережах ОСОБА_3 культивує вживання алкоголю. Особливо цинічно виглядає пост від 01 вересня 2018 року (в той час, коли її син ОСОБА_2 пішов в перший клас) в якому вона зображена із бокалом і в якому вказує, що вона вживає алкоголь, коли усі її друзі на шкільних лінійках.

За таких обставин заявник вважає,що на сьогоднішній день спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , а також перебування їх разом може завдати тяжких наслідків для дитини, її психічного та фізіологічного розвитку; перераховані вище обставини свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису на підставі поданих доказів.

Позивач просить видати обмежувальний припис стосовно кривдника - ОСОБА_3 на шестимісячний строк, з заборонами щодо: перебування в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення на 400 м до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування постраждалою дитиною, а саме:- будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;- Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Спеціалізована школа І - II ступенів - ліцей" N157 Оболонського району м. Києва" за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 12В; Комунальнпй заклад "Навчально-виховний комплекс "Спеціалізована школа І - II ступенів - ліцей" N157 Оболонського району м. Києва" за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 23А; Торговий центр «Дрім Таун» за адресою: м . Київ, просп. Оболонський , 1 Б;ТРЦ «Блокбастер» за адресою: м. Київ, Степана Бандери, 34В ;ТРК «Плазма» за адресою: м. Київ, Степана Бандери, 20Б ;Оболонська набережна; спілкування з постраждалою дитиною - ОСОБА_2 ; особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з постраждалою особою або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився,до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності,заяву просить задовольнити,до заяви додав свої письмові пояснення щодо обставин справи та докази на підтвердження зазначених обставин.

Представник заінтересованої особи Гутарін Я.М у судовому засіданні заперечував проти заяви,просив відмовити у дані заяві посилаючись на ті обставини,що рішенням Оболонського райсуду м.Києва від 30.01.2019р ОСОБА_9 було відмовлено у заяві про видачу обмежувального припису.Постановою Київського апеляційного суду від 21.03.2019р дане рішення суду залишено без змін.На даний час неповнолітній ОСОБА_2 проживає разом із своєю матір`ю- ОСОБА_3 Представник вважає,що підстав,передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» для видачі обмежувального припису немає.

Суд,заслухавши пояснення представника заінтересованої особи,дослідивши докази по справі,вважає заяву такою,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Судом під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У судовому засіданні було встановлено,що 21 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року шлюб між ними розірвано.

В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на 31 травня 2017 року у сторін відсутній був спір щодо визначення місця проживання спільного сина.

25 січня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Святошинського УП ГУНП в м. Києві з заявою про те, що 9 грудня 2017 року 12 год 30 хв. колишній чоловік ОСОБА_1 перебуваючи по АДРЕСА_2 , забрав спільного сина ОСОБА_2 та станом на день звернення із заявою дитину не повернув.

На підставі вищевказаної заяви 26 січня 2018 року Святошинським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві внесено запис до ЄРДР за номером кримінального провадження 12018100080000688.

Наведені обставини справи підтверджуються у судовому засіданні рішенням Оболонського райсуду м.Києва від 30.01.2019р,яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.03.2019р.

Відповідно до ч 4 ст. 82 ЦПК України «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.»

Також,у судовому засіданні встановлено,що неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду даної справи проживає із своєю матір`ю ОСОБА_3 ,що підтверджується поясненнями у судовому засіданні представника ОСОБА_3 Дані обставини справи не спростовуються доказами,наданими ОСОБА_1 до заяви та його письмових пояснень.

Також у судовому засіданні встановлено,що на час розгляду даної справи відсутнє судове рішення,набравши законної сили ,яким визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , 2012 р.н.

Відповідно до ст.. 89 ЦПК України «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»

Суд, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що заявником не подано належних та допустимих доказів вчинення заінтересованою особою ОСОБА_3 дій, які б можливо було кваліфікувати як домашнє насильство у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Заяви про кримінальне правопорушення, подані заявником до Оболонського УП ГУНП в м.Києві від 21.12.2015 року та 12.03.2018 року (а.с.18-19,21), не містять доказів їх реєстрації в органах Національної поліції, їх перевірки та прийняття рішення. Факти, які викладені у зазначених заявах, не підтверджені будь-якими іншими доказами.Пояснення ОСОБА_1 від 12.03.2018р,адресоване до Оболонського управління поліції (а.с.22-23) також не містить відомостей щодо його реєстрації у відділі поліції та в рамках якого кримінального провадження дані пояснення надавались заявником..

Заявником до суду надано копію його заяви до Ірпінського ВП ГУНП у Київській області від 18.01.2019р ,його пояснення на адресу Ірпінського ВП від 17,01.2019р пояснення слідчому СВ Оболонського ВП від 17.01.2019р,а також талон повідомлення №19 ,талон повідомлення № 022224 від 17.01.2019р (а.с.27-31).Однак до суду не було надано доказів тих обставин,що за наслідками розгляду зазначених заяв відділами поліції було відкрито кримінальні провадження,було проведено досудове розслідування та встановлено протиправність дій ОСОБА_3 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_2

Згідно змісту заяви ОСОБА_1 зазначає,що ОСОБА_3 вчиняє відносно неповнолітнього сина економічне насильство,що включає заборону навчатися та ненадання грошових коштів на утримання дитини. Однак ,на підтвердження викладених обставин заявником не надано відповідних доказів,а саме не надано доказів тих обставин,що ОСОБА_3 вчиняє відносно сина економічне насильство- матеріально не утримує дитину та забороняє неповнолітньому ОСОБА_2 відвідувати школу.Розписка від 27.02. 2016р про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 3000грн ,надана заявником до суду про зазначені обставини не свідчить. Листи Управління освіти і наука Ірпінської міської ради від 18.03.2019р та відділу освіти Погребищенської райдержадміністрації від 19.03.2019р про те що неповнолітній ОСОБА_2 протягом 2018-2019років не зараховувався до підпорядкованих управлінням закладів освіти,суд вважає не є належними доказами тих обставин,що ОСОБА_3 забороняє неповнолітньому сину відвідувати навчальні заклади.

Із наданих до суду характеристик (а.с.11-12),наданих директором НВК №157 від 21.01.2019р та директором ДНЗ№517 від 21.01.2019р вбачається,що ОСОБА_1 приділяв належну увагу вихованню сина,брав участь в організації свят для школярів,до останнього часу щоденно приводив сина на заняття та забирав після школи,а ОСОБА_3 вихованням сина не займалася,батьківські збори та дитячі свята не відвідувала,з педагогічним складом не спілкувалась,прийшла до НВК єдиний раз 17.01.2019р коли забрала сина до закінчення уроків.Однак,зі змісту зазначених характеристик не вбачається,що ОСОБА_3 вчинила чи вчиняє насильство у будь-якій формі відносно свого сина.

Фотокартки ОСОБА_3 з соціальної мережі Instagram, інші фотокартки, надані заявником як до заяви так ідо письмових пояснень заявника ,надісланих електронною почтою до Ірпінського міського суду 03.05.2019р, не вказують на вчинення заінтересованою особою домашнього насилля щодо дитини ОСОБА_2 Крім того, фотокартки не містять даних щодо джерела їх отримання позивачем, коментарі, що зазначені на них виконані безпосередньо заявником, зважаючи на особисте сприйняття ним тих обставин, що відображені на них. Суд не може погодитись з вказаними коментарями, оскільки їх зміст не підтверджений будь-якими належними та допустимими доказами (показаннями свідків, медичними документами щодо стану здоров`я та наявності шкідливих звичок заінтересованої особи, які б зумовлювали можливе застосування домашнього насильства чи його підтверджували).

Обставини,викладені заявником у заяві,які характеризують його особу а також його відносини у новоствореній сім`ї,його умови проживання,умови проживання,які заявник створив для сина,не свідчать про вчинення ОСОБА_3 насильства відносно неповнолітнього сина,а можуть бути враховані судом під час вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини.

Здійснивши аналіз зібраних доказів, суд вбачає, що між батьками дитини ОСОБА_2 - заявником та заінтересованою особою наявний спір, пов`язаний з місцем проживання дитини, визначення способу участі у вихованні дитини обома батьками, тощо, який на час розгляду справи не вирішений судом,а зазначені заявником у заяві заходи обмежувального припису - це по суті вирішення спору щодо визначення місця проживання нмалолітнього ОСОБА_2 між сторонами, який має вирішуватися у загальному позовному провадженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до суду не було надано належних та допустимих доказів тих обставин,що ОСОБА_3 є кривдником щодо своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин,що ОСОБА_3 вчиняла ,вчиняє чи має намір вчинити насильство у будь-якій формі (психологічне,фізичне чи економічне насильству)відносно неповнолітнього сина або . створює ризики для шкоди його здоров`ю.

Застосування обмежувального припису щодо фактичної заборони матері спілкуватись з дитиною, за відсутності суттєвих та неспростовних доказів вчинення нею домашнього насильства або загрози його вчинення є незаконним втручанням у її та сина сімейне життя, право на повагу до якого гарантовано Конституцією та міжнародними норматично-правовими актами, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладені обставини,суд вважає відсутні підстави ,передбачені Законом України « Про запобігання та протидію домашньому насильству»для задоволення заяви та видачі обмежувального припису.

На підставі ст..1, 26 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст..350-1-350-6 ЦПК України суд , -

В и р і ш и в :

ОСОБА_1 відмовити у заяві про видачу обмежувального припису.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено 13.05.2019р.

Копію рішення суду направити ОСОБА_1 для відома.

Суддя: С.І. Оладько