Рішення № 81660648, 10.05.2019, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

смт Зарічне

10 травня 2019 року Справа № 561/163/19

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді - Дідика А. В.,

за участю секретаря судового засідання - Расевич Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Зарічне Рівненської області цивільну справу за позовною заявою Зарічненської селищної ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Зарічненська селищна рада Рівненської області звернулась до суду із позовною заявою з вимогою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що у відповідача з 14 серпня 2007 року перебувають у власності будівлі складу, реммайстерні та складу цементу, що знаходяться в АДРЕСА_2.

На підставі заяви відповідача Зарічненської селищною радою було прийнято рішення про надання відповідачеві дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування приміщень складу цементу, будівель реммайстерні, будівлі складу по АДРЕСА_2 та надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення експертної оцінки цієї земельної ділянки.

02 листопада 2018 року спеціалістом-землевпорядником Зарічненської селищної ради було здійснено обстеження земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_2 (далі - земельної ділянки), за результатами якого було складено акт обстеження з якого вбачається, що на даній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - будівля складу, будівля реммайстерні, будівля складу цементу, що перебувають у приватній власності ОСОБА_1 у відповідності із відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно згідно інформаційної довідки № 143751157 від 02.11.2018, земельна ділянка ОСОБА_1 використовується без правовстановлюючих документів, договір оренди земельної ділянки ним не укладався.

За інформацією Сарненського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області у 2015-2018 роках кошти за користування земельною ділянкою відповідачем не сплачувались. Відповідач до цього часу не розробив проектну документації на дані земельні ділянки та відповідно не вчинив жодних дій ні щодо придбання цих земельних ділянок у власність, ні щодо укладення договорів оренди земельної ділянки і при цьому не сплачує кошти за користування ними.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладених договорів, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

За розрахунками позивача загальна сума безпідставно збережених коштів орендної плати становить 69 007, 51 грн.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить стягнути з відповідача цю суму, а також 1 921,00 грн. судового збору.

Ухвалою Зарічненськго районного суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 20 березня 2019 року.

Представник позивача у судові засідання 20 березня 2019 року та 04 квітня 2019 року з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просив позов задовольнити. 10 травня 2019 року подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у якому просив на підставі ч. 9 ст. 141 ЦПК України покласти на відповідача судові витрати у повному обсязі з підстав зловживання відповідачем процесуальними правами та неправильних дій сторони, що спричинило виникнення спору.

Відповідач у судові засідання 20 березня 2019 року та 04 квітня 2019 року з`явився. Під час з`ясування обставин справи щодо позовних вимог заперечив, зазначивши, що частково сплатив орендну плату на суму 22 000,00 гривень. Подав у судовому засіданні клопотання про витребування з ГУ ДФС у Рівненській області підтверджуючих документів. У судові засідання призначені на 18 квітня 2019 року та на 10 травня 2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши вступне слово сторін, всебічно, повно об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Під час судового засідання встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки № 143751157 від 02 листопада 2018 року та № 156611929 від 18 лютого 2019 року право власності на будівлю складу, будівлю рем майстерні та будівлі складу цементу по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 18-21).

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Зарічненському районі Рівненської області Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06 грудня 2018 року № 8-17-0.24-289/108-18 (а. с. 26) вартість земельної ділянки за 2015 рік складає - 420 447,21 грн., за 2016 рік - 602 500,84 грн., за 2017 рік - 638 650,90 грн., за 2018 рік - 638 650,90 грн.

З 2015 року по даний час відповідач використовує цю земельну ділянку без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Таким чином з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року відповідач не сплачував кошти за користування земельними ділянками у встановленому законодавством розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти.

11 грудня 2012 року від відповідача до позивача скерована заява (а. с. 12) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу.

На підставі даної заяви 21 грудня 2012 року Зарічненською селищною радою було прийнято рішення № 495 (а. с. 11), згідно якого відповідачу було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу та надано дозвіл на виготовлення експертної оцінки цієї земельної ділянки.

У відповідності із пунктом «а» частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Земельна ділянка, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , перебувають у комунальній власності та використовуються ним без правовстановлюючих документів.

02 листопада 2018 року спеціалістом-землевпорядником Зарічненської селищної ради було здійснено обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено акт обстеження земельної ділянки № 13 (а. с. 17) з якого вбачається, що на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля складу, будівля складу цементу, будівля реммайстерні, що перебувають у приватній власності ОСОБА_1 згідно із відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно інформаційної довідки № 143751157 від 02.11.2018, дана земельна ділянка ОСОБА_1 використовується без правовстановлюючих документів, договір оренди земельної ділянки ним не укладався. Таким чином Зарічненська селищна рада дізналась, що відповідач орендну плату за користування даними земельними ділянками у період 2015-2018 років не здійснював.

28 січня 2019 року Зарічненська селищна рада листом № 77 від 28 січня 2019 року звернулась до Сарненського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області з проханням надати інформацію про сплати відповідачем у 2015 - 2018 рр. коштів за користування земельною ділянкою на який отримала відповідь 14 лютого 2019 року № 691/7/17-00-52-84 з якої дізналась, що відповідач орендну плату за користування даною земельною ділянкою не сплачував упродовж 2015-2018 рр.

Тобто, відповідач до цього часу не розробив проектну документації на дані земельні ділянки та відповідно не вчинив жодних дій ні щодо придбання цих земельних ділянок у власність, ні щодо укладення договорів оренди даних земельних ділянок і при цьому не сплачує кошти за користування цими земельними ділянками комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82, 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Як вже зазначалось, предметом спору у даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпіставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розмішені без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

За змістом ч. 1 ст. 120 ЗК України право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому, згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17,від 04 лютого 2019 р. у справі № 922/3409/17.

За змістом статей 116, 122-126 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Сільські, селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності із п. 288.5 ст. 288 ПК України (в редакції ПК України від 01.01.2015 та 01.01.2016) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2). Оскільки Зарічненською селищною радою у вказаний період не приймалось рішення про встановлення ставок орендної плати в залежності від видів провадження діяльності на орендованих земельних ділянках, а розмір орендної плати встановлювався в рішеннях про укладення договорів оренди землі, тому, враховуючи, що відповідач не звертався для укладення договорів оренди землі, відтак для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів орендної плати у 2016 році застосовується гранично мінімальна ставка орендної плати, встановлену пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України - 3% нормативно грошової оцінки земельної ділянки. З цього слідує, що розмір безпідставно збережених коштів орендної плати ОСОБА_1 за 2015-2018 рр. за користування земельною ділянкою складає:

- 420 447,21 грн. * 3% = 12 613,42 грн. у 2015 році;

- 602 500,84 грн. * 3% = 18 075,03 грн. у 2016 році;

- 638 650,90 грн. * 3% = 19 159,53 грн. у 2017 році;

- 638 650,90 грн. * 3% = 19159,53 грн. у 2018 році.

З довідки ГУ ДФС у Рівненській області № 3791/9/17-00-52-07 від 17 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено у 2016 році платіж за призначенням "Орендна плата з фізичних осіб", загальною сумою 22 000,00 гривень.

Таким чином, загальний розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 становить: 47 007,51 грн. (12 613,42 грн. + 18 075,03 грн. + 19 159,53 грн. + 19 159,53 грн.) - 22 000,00.

За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України з урахування зловживання відповідачем процесуальними правами, а саме: неявки у судове засідання 10 травня 2019 року та неповідомлення причин неявки, зважаючи та той факт, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, саме ОСОБА_1 , який знаючи про необхідність сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не робив цього, та ухилявся від цих дій суд вважає за доцільне покласти на таку сторону всі судові витрати.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 12 - 19, 141, 265 - 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. 206 ЗК України, ст. 14 ПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Зарічненської селищної ради Рівненської області (місцезнаходження вул. Фестивальна, 22, смт Зарічне Рівненської області, ЄДРПОУ 04385632) до ОСОБА_1 (проживаючого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Зарічненської селищної ради Рівненської області (місцезнаходження вул. Фестивальна, 22, смт Зарічне Рівненської області, ЄДРПОУ 04385632) безпідставно збережені кошти орендної плати у сумі 47 007 (сорок сім тисяч сім) гривень 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Зарічненської селищної ради Рівненської області сплачену суму судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. В. Дідик