Ухвала суду № 81656844, 08.05.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/6644/17

Провадження №1-кп/635/604/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

за участю прокурора Рикової О.В.,

захисника Дмітрієвої Л.М.

обвинуваченого ОСОБА_2 .,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 січня 2018 року. Судом неодноразово продовжувався строк тримання під вартою обвинуваченого, останній раз на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2019 року на 60 днів - до 11 травня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор в судовому засіданні просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою - на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Захисник Дмітрієва Л.М. в судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого та просила змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 11 травня 2019 року.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства. які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Продовжуючи 13 березня 2019 року року строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходив з наявності ризиків можливості переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 суд приймає до уваги розумність сукупної тривалості його перебування під вартою та зазначає про надмірну тривалість такого строку по даному кримінальному провадженню, який складає більше одного року, а також враховує відсутність у обвинуваченого судимостей, а тому вважає за необхідне розглянути питання про можливість запобігання зазначеним ризикам при зміні запобіжного заходу на більш м`який.

Крім того, при вирішенні зазначеного питання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , стан здоров`я обвинуваченого.

Тривалість судового розгляду та надмірний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою значно зменшують ризик його переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, але, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, кількість епізодів злочинної діяльності, що інкримінується обвинуваченому, ту обставину, що після оголошення підозри за ч. 1 ст. 185 КК України обвинувачений продовжив злочинну діяльність, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати, а тому є підстави для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Суд вважає, що такий захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виключає вищевказані ризики, оскільки виключає можливість обвинуваченого залишати житло цілодобово.

Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, обов`язок по доведенню існування ризиків, які дають підстави для застосування чи продовження запобіжного заходу, зокрема у вигляді тримання під вартою, покладається на сторону обвинувачення.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 197, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою змінити на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому цілодобово без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом часу дії ухвали:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали визначити два місяці, тобто до 08 липня 2019 року.

Обвинуваченого ОСОБА_2 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.

Копію ухвали для виконання направити Харківському ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 11 травня 2019 року.

Суддя Т.В. Бобко