Рішення № 81655758, 10.05.2019, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/844/19

Провадження № 2-а/743/145/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: представника позивача Пирожок О.Б. (в режимі відеоконференціїз Дніпровським районним судом м. Києва), відповідача - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладача Юсупова С.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а також примусове видворення за межі України,

УСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців та примусове видворення останнього за межі України. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач тривалий час незаконно перебуває в Україні та у встановлений строк без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення за межі України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що суть пред`явлених до нього позовних вимог йому зрозуміла. Також зазначив, що у нього є адвокат, тому будь-які пояснення і відповіді на запитання буде надавати лише у присутності свого адвоката.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач є громадянином Республіки Узбекистан і на територію України на законних підставах прибув 06.04.2016 за паспортом НОМЕР_1 від 23.02.2015, який дійсний до 22.02.2025.

В той же час, термін законного перебування відповідача на території України закінчився та на момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали йому право перебувати на території України.

Документи про продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне проживання в Україні відповідач не оформив та не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, котра потребує додаткового захисту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває в Україні без достатніх правових підстав.

Викладене підтверджується письмовими матеріалами справи.

Крім того, відсутні дані, що у країні походження відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.

Відповідач не виконав рішення ГУ ДМС України в місті Києві від 12.01.2018 про примусове повернення за межі України до 26.01.2018 із забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки до 12.01.2021.

07.05.2019 о 18 год. 20 хв. відповідача було затримано у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, що підтверджується протоколом №000465 про адміністративне затримання від 07.05.2019.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.05.2019 відповідача поміщено в пункт тимчасового перебування іноземців з метою підготовки матеріалів про примусове видворення.

Актом приймання-передавання від 07.05.2019 підтверджується, що відповідач 07.05.2019 був поміщений до Чернігівського ПТПІ.

У відповідності до п.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства, відсутній договір про реадмісію.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", в судовому засіданні не встановлено.

Згідно ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може, на підставі винесеної за його позовом постанови суду, примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк, без поважних причин, рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Таким чином, суд вважає, що у позивача є достатньо підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України.

При цьому, частиною 1 ст.289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, до місцевого загального суду за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, може бути подана позовна заява про затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Частиною 11 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Передбачених законом підстав для передачі відповідача на поруки, або внесення ним застави, як засобу забезпечення виконання рішення про примусове видворення, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, існують ризики, що відповідач може ухилятися від примусового видворення за межі України, отже, його затримання з метою повернення до країни громадянської належності, не буде суперечити п.п."f" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача узгоджуються з положеннями національного законодавства, та є обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.371 КАС України, рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 288, 289, 371 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ) до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце перебування: АДРЕСА_1 )про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а також примусове видворення за межі України - задовольнити в повному обсязі.

Примусово видворити громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України.

Затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на шість місяців, до 07 листопада 2019 року.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко