Рішення № 81652186, 06.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1082/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Блоха Я.М. - член виконавчого органу товариства;

від відповідача: Пронь В.В. - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля" (Черкаська область, Золотоніський район, с. Вознесенське) до фізичної особи - підприємця Пронь Валерія Вадимовича (м. Миколаїв) про зобов`язання вчинити дії та стягнення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- зобов`язання відповідача передати позивачу по місцю поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, у відповідності до договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1 на:

*два комплекти системи віддаленого моніторингу та управління;

*два комплекти системи клімат контролю;

* два комплекти вентиляційного обладнання;

*один комплект холодильного обладнання;

- зобов`язати відповідача виконати гарантійні зобов`язання по договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1, а саме:

* гарантійний ремонт системи віддаленого моніторингу та управління в 2 камері зберігання та сушки часнику;

* гарантійний ремонт системи клімат контролю в 2 камері зберігання та сушки часнику;

* встановити в програмному забезпеченні програму, яка б забезпечувала в автоматичному режимі поетапний процес сушки, охолодження, зберігання часнику і забезпечувала параметри, визначені в п. 1.2. пп. 1.2.1. договору поставки обладнання від 30.03.2017 № 30/1.

- стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення договору поставки обладнання від 30.03.2017 № 30/1 у розмірі 370 764,81 грн.

Позов подано та провадження у справі порушено господарським судом Черкаської області за місцем знаходження позивача (с. Вознесенське Золотоніський район, Черкаська область) у відповідності до ч. 5 ст. 29 ГПК України, якою визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Заперечення відповідача про непідсудність справи господарському суду через припинення ФОП Пронь В.В. підприємницької діяльності суд відхиляє, виходячи з такого:

Позовну заяву у справі зареєстровано Господарським судом Черкаської області 11.10.2018.

У відповідності до відомостей з витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 117, 163-166 том 1) 29.10.2018 зареєстровано припинення підприємницької діяльності ФОП Пронь В.В. за власним рішенням.

Отже на дату подання позову до суду відповідач мав статус суб`єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту та підстав поданого у даній справі позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, господарського договору.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

У п. 4.7. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судам роз`яснено, що громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення....повинна містити дані...... для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб`єкта підприємницької діяльності).

Ухвалою від 03.12.2018 прийнято до розгляду заяву позивача від 28.11.2018 № 196 (а.с. 212 том 1) про зменшення позовних вимог, якою позивач просить розглядати лише вимоги до відповідача про:

- зобов`язання відповідача передати позивачу по місцю поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, у відповідності до договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1 на:

*два комплекти системи віддаленого моніторингу та управління;

*два комплекти системи клімат контролю;

* два комплекти вентиляційного обладнання;

*один комплект холодильного обладнання;

- стягнути з відповідача на користь позивача штраф за порушення договору поставки обладнання від 30.03.2017 № 30/1 у розмірі 370 764,81 грн.

Також заявою від 04.01.2019 № 2 (а.с. 82 том 2) позивач уточнив, що для стягнення з відповідача штрафу в сумі 370 764,81 грн. позивач буде доводити порушення відповідачем умов договору між сторонами в частині ненадання інструкцій по експлуатації обладнання (п. 6.1) та постійне неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання для з`ясування виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивачем про гарантійний випадок (п. 5.7. договору).

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши в ході розгляду справи доводи та пояснення представників обох сторін та дослідивши зібрані у справі докази окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається наступне:

У відповідності до умов укладеного між сторонами 30 березня 2017 року договору постачання обладнання № 30/1 (а.с. 98 том 1) відповідач, ФОП Пронь В.В. зобов`язався поставити на користь позивача, СТОВ "Пльмиравідгодівля", обладнання, змонтувати та провести пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції і охолодження часнику та камер зберігання і сушки відповідно до умов даного договору, провести навчання персоналу позивача, а позивач зобов`язався прийняти обладнання та роботи і сплатити їх вартість на умовах Договору.

За умовами розділу 2 Договору відповідач зобов`язався поставити позивачу комплекти двох камер зберігання і сушки місткістю 350 тон № 1 та № 2; вентиляційне обладнання; холодильне обладнання; системи віддаленого моніторингу та управління з витратним матеріалом для монтажу до кожної з камер.

Загальна сума договору складає 3 637 426,00 грн. з ПДВ.

В розділі 3 Договору сторонами обумовлено порядок поставки кожної із частин обладнання, який залежить від спливу певних строків після внесення передоплати за обладнання.

В розділі 6 Договору серед зобов`язань сторін передбачено, що відповідач повинен надати інструкції по експлуатації обладнання на російській чи українській мовах.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами всіх умов договору.

Додатковою угодою № 1, яку підписано сторонами 25.04.2017 (а.с. 101 том 1) сторонами крім внесення умов про додаткову поставку і монтаж обладнання також було збільшено і загальну суму договору до 3 826 355,00 грн. з ПДВ.

В подальшому додатковою угодою № 2, яку підписано 13.09.2017, сторонами, зокрема, було уточнено склад комплектів до обладнання камери зберігання і сушки № 2, а загальну суму договору визначено у розмірі 3 707 648,18 грн. (а.с. 102 том 1).

За доводами представників сторін, на виконання умов договору відповідач поставив обладнання, обумовлене договором, що підтверджується наявною у справі копією видаткової накладної № 21 від 14.09.2017 (а.с. 97 том 1); сторонами складено Акт введення в експлуатацію обладнання від 14.09.2017 (а.с. 103). В акті вказано, що перераховане у договорі від 30.03.2017 року обладнання відповідач здав позивачу та ввів в експлуатацію.

Вказаним актом сторонами було погоджено, що при введенні в експлуатацію обладнання виявлено наступні зауваження, про необхідність виконання яких погоджують сторони:

- згідно умов договору постачання обладнання № 30/1 від 30 березня 2017 Виконавець-відповідач зобов`язується до 10 жовтня 2017 надати Замовнику-позивачу інструкцію з експлуатації обладнання та російській чи українській мові;

- відповідач повинен настроїти систему віддаленого моніторингу та управління камер до 10 жовтня 2017;

- відповідач зобов`язується надати схеми електричного та холодильного обладнання до 10 жовтня 2017.

Сторонами погоджено, що про виконання вищезазначених зауважень буде складено додатковий Акт.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що умови Акту введення в експлуатацію від 14.09.2017 про зобов`язання ФОП Пронь В.В. до 10 жовтня 2017 надати позивачу інструкції, не є договірними зобов`язаннями на виконання умов договору постачання обладнання № 30/1 від 30.03.2017, цей акт не є додатковою угодою до договору, а сам договір не містить ніяких строків передачі інструкцій і тому зобов`язання не є простроченим.

При цьому суд виходить з того, що у відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З акту введення в експлуатацію від 14.09.2017 вбачається, що сторони саме в процесі перевірки належного виконання умов договору щодо поставки обладнання і введення його в експлуатацію від 30.03.2017 у добровільному порядку домовилися про необхідність виконання виявлених недоліків щодо, зокрема, непереданих інструкцій, які слід надати позивачу до 10 жовтня 2017.

Чинним законодавством прямо не заборонено викладати домовленості про досягнуті зобов`язання сторонами у актах чи інших документах, які не називаються договорами чи додатковими угодами до договорів.

Доказів про визнання недійсною угоди сторін про зобов`язання відповідача передати позивачу інструкції до обладнання до 10.10.2017, яка викладена в акті введення в експлуатацію, сторонами суду не подано. Також не подано доказів нікчемності цієї угоди.

Отже, це зобов`язання про передачу Інструкцій до 10.10.2017 підлягає до належного виконання відповідачем в межах його зобов`язань по договору від 30.03.2017.

За своїм правовим змістом договір від 30.03.2017 між сторонами є договором поставки.

У відповідності до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивач доводить, що в установлений Актом введення в експлуатацію строк (до 10 жовтня 2017) відповідач не передав позивачу інструкції на поставлене обладнання, що і призвело до виникнення спору, бо відповідач порушив права позивача.

У відповідності до п.5) ч. 2 ст. 16 ЦК України стосовно непереданих інструкцій позивач обрав способом захисту свого порушеного права примусове виконання обов`язку в натурі.

Як встановлено судом, у відповідності до п. 6.1. договору від 30.03.2017 між сторонами, відповідач зобов`язаний надати Інструкції по експлуатації обладнання на російській чи українській мові. Даний пункт не містить ніяких вимог до цих інструкцій.

Також не вказано і кількість комплектів інструкцій, які повинні бути передані відповідачем позивачу.

За загальним правилом зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України).

Позивач доводить, що незважаючи на невизначеність будь-яких вимог до інструкцій за умовами п. 6.1. договору між сторонами, ці інструкції на все поставлене обладнання повинні відповідати положенням Національного стандарту України ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 Експлуатаційні документи (а.с. 84 том 2).

Поясненням від 11.12.2018 № 204 (а.с. 20 том 2) позивач повідомив суд, що 06.11.2018 (вже після відкриття провадження у справі) позивач отримав від відповідача лист від 30.10.2018 із доданими до нього інструкцією по експлуатації холодильної установки і системи вентиляції; альбом схем, опис керуючої програми; принципові електричні схеми; принципові схеми холодильної установки; принципові схеми тари та вентиляційного обладнання; схема розташування датчиків температури та вологості; схема розташування контейнерів (а.с. 24 том 2). Проаналізувавши зміст додатків до листа, позивач не вважає їх належними інструкціями до обладнання, що поставлялося по договору між сторонами, оскільки вони за змістом не відповідають вимогам договору та чинного законодавства, зокрема, ДСТУ ГОСТ 2.601:2006.

В ході розгляду справи відповідач надав докази надіслання позивачу 24.12.2018 року Інструкції по експлуатації холодильної установки, системи вентиляції, системи клімат-контролю та системи віддаленого моніторингу і управління (опис до цінного листа а.с. 73 том 2).

Також відповідач надав і суду ці Інструкції на доказ виконання позовних вимог (весь том 3 справи).

Позивач не заперечив проти отримання вказаних інструкцій, але доводить, що вони за змістом не відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 і тому спір між сторонами не можна вважати врегульованим.

Поясненням від 04.01.2019 № 1 (а.с. 128 том 2) позивач погоджується лише з тим, що із простроченням строку виконання зобов`язання відповідач передав позивачу лише належні Інструкції з експлуатації обладнання на центробіжні пневмонасоси. Позивач вказує, що в комплект вентиляційного обладнання входять також впускні та випускні термоізоляційні клапани з електроприводом, на які повної інструкції не надано.

Кількома клопотаннями, зокрема, від 24.12.2018 (а.с. 77 том 2), відповідач, констатуючи факт надання позивачу та суду у справі "розширеного комплекту технічної документації (інструкцій)", відповідач просить суд призначити у справі експертизу, в т.ч. Інструкцій, на предмет відповідності їх умовам договору між сторонами та для вирішення питання, чи достатніми є інструкції для можливості якісної експлуатації обладнання, поставленого за договором від 30.03.2017 № 30/1.

У відповідності до положень ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 (а.с. 84 том 2) експлуатаційні документи за загальним правилом визначають правила експлуатації виробу самостійно чи в сукупності із іншими документами. Ці документи призначені для експлуатації виробів, знайомства з їх конструкцією, вивчення правил експлуатації і т.ін. Такі відомості повинні бути достатніми для забезпечення правильної та безпечної експлуатації виробів протягом встановленого терміну експлуатації. Експлуатаційні документи повинні повністю відповідати виробу (пункти 3.1.1; 4.1.; 4.2.; 4.3.)

Ухвалою від 21.01.2019 (а.с. 229 том 2) судом призначено експертизу у справі на предмет визначення наданих відповідачем у справу інструкцій до обладнання вимогам договору від 30.03.2017 № 30/1 та ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 Єдина система конструкторської документації Експлуатаційні документи.

Експертизу призначено на виконання до ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз", який обрав відповідач та покладено на нього витрати по оплаті експертизи, які на ініціатора її проведення.

Експертизу не проведено (а.с. 9 том 4), оскільки для відповідача її вартість виявилася великою (лист а.с. 247 том 2), а позивач на пропозицію суду також відмовився оплачувати експертизу ( а.с. 249 том 2).

Оцінивши дані доводи сторін і наявні у справі докази окремо та в їх сукупності, суд констатує наступне:

Як встановлено судом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.11.2018 № 196 (а.с. 212 том 1) позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та зобов`язати відповідача передати позивачу по місцю поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, у відповідності до договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1 на:

*два комплекти системи віддаленого моніторингу та управління;

*два комплекти системи клімат контролю;

* два комплекти вентиляційного обладнання;

*один комплект холодильного обладнання;

З п. 6.1. договору вбачається, що відповідач зобов`язався надати інструкції по експлуатації обладнання на російській чи українській мові.

При цьому дана умова договору не містить ніякої констатації і додаткових вимог щодо кількості комплектів інструкцій, на які конкретно типи обладнання ці інструкції повинні бути надані, походження інструкції (чи вона виготовляється виключно виробником обладнання, або може бути роздрукована з Інтернету на аналогічне обладнання якщо воно серійне, з якими складовими частинами по змісту, з яким індивідуальним вимогам чи ДСТУ вона повинна відповідати).

Акт введення в експлуатацію від 14.09.2017 також не містить домовленості про зобов`язання відповідача передати позивачу саме по два комплекти інструкцій (чи іншу кількість інструкцій) на обладнання з однаковими назвами.

В справі маються докази, що принаймі 24.12.2018 (вже в ході розгляду справи) відповідач цінним листом направив позивачу Інструкції по експлуатації холодильної установки, системи вентиляції, системи клімат-контролю та системи віддаленого моніторингу і управління (опис до цінного листа а.с. 73 том 2).

Такі ж Інструкції відповідач надав і в справу (том 3). При цьому позивач отримання цих Інструкцій підтвердив, проаналізував їх в ході розгляду справи і повідомив суду, що на його думку вони не відповідають ДСТУ ГОСТ 2.601:2006, а тому виконання відповідачем його зобов`язання по договору в цій частині не є належним.

Позивач уточнив позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача передати позивачу по місцю поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, у відповідності до договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1 на:

*два комплекти системи віддаленого моніторингу та управління;

*два комплекти системи клімат контролю;

* два комплекти вентиляційного обладнання;

*один комплект холодильного обладнання;

Про необхідність складення сторонами акту, яким буде зафіксовано передачу Інструкції з експлуатації до обладнання, вказано у Акті введення в експлуатацію (а.с. 103 том 1 ) від 14.09.2017.

Доказів про складення такого акту у справу не надано, зокрема і тому (на думку суду), що позивач не вважає передані йому Інструкції належними експлуатаційними документами згідно вимог ДСТУ ГОСТ 2.601:2006.

Однак оскільки відповідач передав позивачу в ході розгляду справи документацію під назвою Інструкції по експлуатації холодильної установки, системи вентиляції, системи клімат-контролю та системи віддаленого моніторингу і управління (опис до цінного листа а.с. 73 том 2), як і просив позивач і в договорі між сторонами не має ніяких застережень з приводу кількості комплектів, якості та відповідності цих Інструкцій певним вимогам, то суд приходить до висновку, що відповідач виконав своє договірне зобов`язання належним чином.

Правомірність позовних вимог в частині кількості комплектів Інструкцій на обладнання позивач суду не довів. В тексті договору та Акту від 14.09.2017 про це не йдеться, позивач не вказав, чому не може бути використаний один комплект Інструкції на однотипне обладнання, тому у суду немає підстав вважати, що відповідач не виконав своє зобов`язання по передачі Інструкцій на виконання умов договору між сторонами.

Сама по собі відсутність підписаного між сторонами акту приймання Інструкцій не є перешкодою для встановлення факту належного виконання зобов`язання, яке повинно бути зафіксовано таким актом за окремою домовленістю сторін.

Відповідач не позбавлений можливості доводити належне фактичне виконання договірного зобов`язання і без підписаного сторонами акту приймання-передачі Інструкцій до обладнання, якщо сторона ухиляється від його підписання.

Суд також враховує при цьому, що відповідач не може ставити питання у судовому порядку про зобов`язання позивача підписати акти приймання- передачі Інструкції на виконання вимог договору між сторонами, оскільки така вимога не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача. Така вимога не може бути розглянута ні в якому судочинстві. До такого висновку в цілому прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 р. по справі N 905/1926/16.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в ході розгляду справи передав позивачу Інструкції до обладнання саме у відповідності до узгоджених сторонами вимог п. 6.1. договору та Акту введення в експлуатацію від 14.09.2017. Така переждача є належним виконанням зобов`язання, оскільки ніякі особливі вимоги до Інструкцій, як істотні умови, договором та Актом не були передбачені.

Питання про відповідність переданих відповідачем позивачу Інструкцій до обладнання вимогам і положенням ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 чи іншим нормативним документам взагалі не є предметом спору у справі згідно заявлених позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження, якщо відсутній предмет спору. При цьому повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав не допускається.

З приводу позовної вимоги стягнути з відповідача на користь позивача штраф за порушення договору поставки обладнання від 30.03.2017 № 30/1 у розмірі 370 764,81 грн. судом встановлено наступне:

У відповідності до п. 9.2. договору сторонами погоджено, що за невиконання умов договору винна сторона виплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

Додатковою угодою № 2 від 13.09.2017 (а.с. 103 том 1) сторонами погоджено, що загальна сума даного договору становить 3 707 648,18 грн. (п. 4.1.), тому математичний розрахунок штрафу у сумі 370 764,81 грн. від цієї суми є вірним.

Заявою від 04.01.2019 № 2 (а.с. 82 том 2) позивач вказав, що для стягнення штрафу з відповідача він буде доводити порушення абз. 7, п. 6.1. Договору - ненадання Інструкцій по експлуатації обладнання та порушення п. 5.7. договору -- постійне неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання, з`ясування виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивача про гарантійний випадок.

У відповідності до ст. 549, 550 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

З приводу доводів позивача про допущене порушення відповідачем умов п. 6.1. договору щодо обов`язку надання інструкцій по експлуатації обладнання на російській чи українській мові судом встановлено наступне:

У відповідності до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України зобов`язання повинно бути виконано належним чином та у відповідності до умов договору.

Договір між сторонами не містить мов про строк, в який відповідачу слід передати позивачу Інструкції по експлуатації обладнання, хоча за загальним змістом виниклого між сторонами зобов`язання ці інструкції повинні передаватися разом із обладнанням, яке поставляється відповідачем та повинно бути налагоджено до подальшої експлуатації.

Як вже встановлено судом, Актом введення в експлуатацію від 14.09.2017 сторонами підтверджено та погоджено, що при введенні в експлуатацію обладнання виявлено зауваження, про необхідність виконання яких погоджують сторони. Зокрема, Виконавець-відповідач зобов`язується до 10 жовтня 2017 надати Замовнику-позивачу інструкцію з експлуатації обладнання на російській чи українській мові (а.с. 103 том 1).

Як вже визначився суд, вказаний Акт від 14.09.2017 є домовленістю сторін про встановлення строку зобов`язання на виконання положень договору від 30.03.2017, що за його змістом відповідає додатковій угоді до договору.

За доводами позивача, до 10.10.2017 позивач від відповідача таку інструкцію не отримав, з чого і виник спір.

У запереченнях на позовну заяву (а.с. 112 том 1) відповідач визнає, що Актом введення в експлуатацію від 14.09.2017 було встановлено обов`язок відповідача виконати додаткові умови, зокрема і щодо передачі позивачу інструкції до 10.10.2017. Відповідач вказує, що станом на 14.09.2017 він частково виконав зобов`язання за договором, які стосувалися поставки обладнання, його монтажу, проведення пусконалагоджувальних робіт, введення обладнання в експлуатацію, проведення навчання персоналу.

Тим самим відповідач визнав, що він не передав позивачу Інструкції до обладнання, як було обумовлено договором між сторонами.

Однак далі по тексту заперечень відповідачем вказано, що Інструкція з експлуатації обладнання була передана позивачу 25.09.2017 без чого експлуатація обладнання була б неможлива; в подальшому відповідач направляв позивачу текст інструкції засобами електронного зв`язку. А 30.10.2018 відповідач направив на адресу позивача цінний лист № 5400134665250 з описом вкладення та документацією, в т.ч. з Інструкцією по експлуатації (а.с. 114 том. 1).

До заперечень на позовну заяву відповідачем прикладено опис вкладення у цінний лист та його направлення позивачу від 30.10.2018 (а.с. 135 том 1).

У відзиві на позов (а.с. 218 том 1 оборот) позивач заперечив отримання від відповідача 25.09.2017 Інструкції з експлуатації обладнання, оскільки доказів про це немає і відповідач їх суду не надає.

З опису вкладення вбачається, що відповідач направив позивачу Інструкцію по експлуатації холодильної установки та системи вентиляції; альбом схем; опис керуючої програми; принципові електричні схеми; принципові схеми холодильної установки; принципові схеми тари та вентиляційного обладнання; схема розташування датчиків температури та вологості; схема розташування контейнерів.

Як вже встановлено судом, позивач ці документи отримав, про що вказав суду у поясненнях з додатками (а.с. 20 том 2, у відповіді на відзив а.с. 216 том 1). Проаналізувавши зміст додатків до листа, позивач не вважає їх належними інструкціями до обладнання, що поставлялося по договору між сторонами, оскільки вони за змістом не відповідають вимогам договору та чинного законодавства, зокрема, ДСТУ ГОСТ 2.601:2006.

Отже, належних і допустимих доказів про передачу відповідачем позивачу Інструкцій, передбачених п. 6.1. договору до 10.10.2017, як було обумовлено Актом введення в експлуатацію від 14.09.2017 (а.с. 103 том 1) відповідачем у справу не подано.

Надані відповідачем в останне засідання скріншоти відправлень електронних листів, в т.ч. за 25.09.2017 про направлення Інструкції до експлуатації холодильної установки (а.с. 77 том 4) не дають можливості суду встановити дійсний зміст цього направлення, а тому відхиляються судом як докази належної відправки позивачу відповідачем Інструкції на виконання домовленості по Акту введення в експлуатацію від 14.09.2017 про надання Інструкції до 10 жовтня 2017.

Отже, на підставі дослідження тих доказів у справі, які можна вважати належними і допустимими, судом встановлено, що відповідач направляв позивачу Інструкцію по експлуатації холодильної установки та системи вентиляції; альбом схем; опис керуючої програми; принципові електричні схеми; принципові схеми холодильної установки; принципові схеми тари та вентиляційного обладнання; схема розташування датчиків температури та вологості; схема розташування контейнерів лише 30 жовтня 2018 року (а.с. 135 том 1).

А в ході розгляду справи (24.12.2018 -- а.с. 73 том 2), відповідач направив суду та позивачу Інструкції по експлуатації холодильної установки, системи вентиляції, системи кліматконтролю, системи віддаленого моніторингу та управління. При цьому обидва комплекти документів позивачем отримані.

Направлення суду та позивачу Інструкції 24.12.2018 суд визнав належним виконанням договірного зобов`язання між сторонами і закрив провадження в частині вимог зобов`язати відповідача передати позивачу Інструкції на обладнання.

Ці обставини вказують на те, що відповідачем було порушено умови домовленості сторін, які викладені в Акті введення в експлуатацію від 14.09.2017 (а.с. 103 том 1) і який суд вважає домовленістю сторін на виконання вимог договору від 30.03.2017 із встановленням строку виконання зобов`язання, про те, що Інструкції повинні бути передані до 10.10.2017.

Умови вказаного Акту про необхідність передачі Інструкцій відповідачем позивачу саме до 10.10.2017 не змінюють зміст зобов`язання між сторонами, які викладені у п. 6.1. щодо необхідності передачі позивачу інструкцій на обладнання.

Даний акт лише встановлює чіткий строк виконання цього зобов`язання за згодою сторін, оскільки його не було обумовлено у п. 6.1. договору. Тому пропуск такого строку дає підстави позивачу для нарахування штрафу, як передбачено п. 9.2. договору.

При цьому суд враховує наступне:

У відповідності до п. 11.1. договору він діє до повного виконання сторонами всіх умов договору. Встановлення попередньо не невизначеного договором строку виконання чинного зобов`язання може бути проведено сторонами у будь-який момент до часу припинення зобов`язань і обмежень з цього приводу законодавство не містить.

Сторони можуть дійти згоди та викласти домовленість про строк виконання певного зобов`язання у будь-якій формі, в т.ч. і в будь-якому акті на виконання умов господарського договору з підписами обох сторін.

Встановлення за згодою сторін строку передачі Інструкцій відповідає ст. 666 ЦК України, якою визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

За загальним правилом і за змістом укладеного між сторонами договору та принципу розумності, якому повинно відповідати господарське зобов`язання, при передачі обладнання на виконання умов договору, інструкції по експлуатації повинні бути передані разом з обладнанням.

Однак таких дій відповідач не вчинив - не передав Інструкції разом з обладнанням та не передав їх до 10.10.2017 як було обумовлено актом введення в експлуатацію від 14.09.2017.

Отже позивачем доведено, що відповідач допустив прострочення зобов`язання з передачі позивачу Інструкцій на поставлене обладнання до 10.10.2017, що є підставою для застосування штрафу у розмірі 10% від суми договору, як було обумовлено сторонами.

Виконання простроченого зобов`язання в ході розгляду справи не звільняє відповідача від сплати штрафу, оскільки прострочення зобов`язання, з чим пов`язується нарахування штрафу, вже відбулося до часу звернення до суду.

У запереченнях на позов відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу як за зобов`язаннями, строк виконання яких закінчився (а.с. 115 том 1).

Суд вважає, що строк позовної давності по вимозі про стягнення штрафу позивачем за порушення у вигляді ненадання Інструкції до обладнання не пропущений, виходячи з такого:

Актом введення в експлуатацію від 14.09.2017 сторонами погоджено, що Виконавець-відповідач зобов`язується до 10 жовтня 2017 надати Замовнику-позивачу інструкцію з експлуатації обладнання на російській чи українській мові (а.с. 103 том 1).

Отже для даного зобов`язання прострочення настає з 11 жовтня 2017 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже строк позовної давності для стягнення штрафу за непередачу Інструкцій триває з 11.10.2017 по 11.10.2018.

Позовну заяву зареєстровано Господарським судом Черкаської області 11 жовтня 2018 року, а у відділення поштового зв`язку позивач здав її 09.10.2018 (а.с. 109 том 1), тобто із дотриманням річного строку позовної давності.

В частині дотримання строку позовної давності для стягнення штрафу за порушення п. 5.7. договору -- постійне неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання, з`ясування виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивача про гарантійний випадок, судом встановлено, що строк позовної давності за даними обставинами також не можна вважати пропущеним.

За доводами позивача, найперше звернення до відповідача з вимогою виконати гарантійні зобов`язання (прибувши до позивача та усунувши недоліки в роботі обладнання), було направлено відповідачу 23.07.2018 (а.с. 35 том 1).

При доведеності даного порушення річний строк позовної даності для стягнення штрафу не сплив навіть на час розгляду справи.

Однак з аналізу листування між сторонами випливає, що на вимоги позивача усунути недоліки і направити спеціалістів за місцем знаходження обладнання відповідач реагував своєчасно направленням листів-відповідей.

Так, на лист від 23.07.2018 № 108 (а.с. 35 том1) відповідь направлено 24.07.2018 (а.с. 75 том 1); на лист від 24.07.2018 № 111 (а.с. 38 том 1) відповідь направлено 25.07.2018 № 3 (а.с. 82 том 1); на лист від 27.07.2018 № 114 (а.с. 44 том 1) відповідь направлено 27.07.2018 № 4 (а.с. 83 том 1).

Своєчасне направлення відповідей на звернення позивача свідчить про те, що відповідач не ухилявся від контактів із позивачем.

З відповідей відповідача вбачається, що він повідомляв про здійснення необхідних змін в обладнанні, неодноразові виїзди своїх працівників до позивача та надання рекомендацій по обслуговуванню обладнання і вимагав від позивача надання доказів того, що поломка чи неякісне функціонування обладнання підпадає під гарантійний випадок та не заперечува проти проведення експертизи з цього питання.

Як вбачається із матеріалів справи позивач зняв із розгляду позовну вимогу про зобов`язання відповідача виконати гарантійні зобов`язання по договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1 і ці обставини по справі щодо дійсного настання гарантійних випадків при експлуатації обладнання у справі не встановлювалися.

Безспірних доказів про настання саме гарантійних випадків при експлуатації обладнання позивачем у справу не подано.

Тому суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів для доведення того, що в порушення п. 5.7. договору з боку відповідача мало місце постійне необґрунтоване неприбуття відповідача до місця знаходження обладнання для з`ясування причин виходу його з ладу та ремонту не пізніше одного календарного дня з моменту повідомлення позивачем про гарантійний випадок, як передбачено договором.

Отже, для стягнення штрафу суд вважає доведеними лише обставини несвоєчасного надання відповідачем позивачу інструкцій до обладнання. Доказів сплати штрафу відповідачем за це порушення у справу не подано.

Тому позов слід задовольнити лише частково, стягнувши з відповідача на користь позивача штраф у сумі 370 764,81 грн., а в решті вимог провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача як на винну особу у виникненні спору за дві позовні вимоги (1762,00 + 5 561,48). Решта судового збору в сумі 1762,00 грн. за клопотанням позивача від 12.03.2019 повернута судом по ухвалі від 08.04.2019.

Керуючись ст. 231, 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи Пронь Валерія Вадимовича (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміравідгодівля" (ідентифікаційний код 02779068, Черкаська область, Золотоніський район, с. Вознесенське) штраф за порушення умов договору поставки обладнання від 30.03.2017 № 30/1 у розмірі 370 764,81 грн. та 7 323,48 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В частині вимог про зобов`язання відповідача передати позивачу по місцю поставки обладнання за актом приймання-передачі інструкції з експлуатації українською чи російською мовами, у відповідності до договору постачання обладнання від 30.03.2017 № 30/1 провадження у справі закрити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 10 травня 2019

Суддя Н.М. Спаських