Ухвала суду № 81649889, 06.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.05.2019

Справа № 320/3497/19

1-кс/320/2317/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької у складі Ковальова Ю.В.,

секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Курило А.С., погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Капліною К.О., по кримінальному провадженню № 12019080140001194 від «02» травня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, який має малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого:

1)10.12.1999 вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області за ст. 17, ч. 3 ст. 81 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК України частково приєднано невідбуте покарання по вироку Романовського районного суду Сумської області від 04.09.1998 року і визначено кінцеве покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

3)23.08.2011 вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки. Вирок вступив в законну силу 08.09.2011 року. 04.10.2013 року знятий з обліку у зв`язку з судимістю по вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.07.2013 по ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі.

4)01.07.2013 вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.08.2011 року і визначено 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Початок строку 15.01.2014 року. Вирок вступив в законну силу 10.09.2013 року. 22.04.2016 року на підставі ст. 81 звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 11 місяців 11 днів.

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участі:

слідчого - Курило А.С.,

прокурора - Капліної К.О.,

захисника підозрюваного - ОСОБА_2 ,

встановила:

03 травня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Курило А.С., погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Капліною К.О., по кримінальному провадженню № 12019080140001194 від «02» травня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 28.04.2019, в денний час доби, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ-Маркет» магазин «Продукти 198», що розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 48/1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку вищевказаного магазина таємно викрав ковбасу «М`ясна лавка Єврейська», вагою 1 кілограм, вартістю 280 гривень 97 копійок, чим завдав магазину «АТБ-Маркет» магазин «Продукти 198» майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто кримінальному правопорушенні (злочин), передбаченому ч. 2 ст.185 КК України.

Крім того, 02.05.2019, в денний час доби, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ-Маркет» магазин «Продукти 82», розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гризодубової, буд. 42, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку магазина таємно викрав 16 (шістнадцять) плиток шоколаду «Milka Daim» вагою 100 грамів, вартістю 30 гривень 70 копійок, але не зміг довести свій умисел до кінця від причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий охоронцем «АТБ-Маркет», чим міг спричинити майнову шкоду на загальну суму 491 гривня 20 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, тобто кримінальному правопорушенні (злочин), передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 02.05.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001194 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: протоколом огляду місця події; допитом представника потерпілого; допитом свідка ОСОБА_3 ; допитом свідка ОСОБА_4 ; протоколом огляду предмета; постановою про визнання речовим доказом; протоколом огляду відеозапису; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1

Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів середньої тяжкості, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, не має постійного місця проживання. Отже, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів. Крім того, на цей час відносно ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду направлено два обвинувальні акти за вчинення ним корисливих злочинів передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України, які на теперішній час знаходяться на розгляді в суді.

Таким чином, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочини середньої тяжкості, передбачені ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

При обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з постійного місця проживання. Враховуючи, особистість ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимий, повторно скоїв нові умисні корисливі злочин, існує ризик того, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому обрання відносно нього вказаних запобіжних заходів - неможливе.

Враховуючи те, що особи, які заслуговують на довіру та які могли б поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 - відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, згідно ст. 180 КПК України - неможливе.

Крім того, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 не працює, постійного джерела доходів не має, вважаю, що обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави згідно ч.4 ст. 183 КПК України - неможливе.

У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою строком на 60 днів.

В судовому засіданні слідчий підтримала заявлене клопотання з підстав, викладених в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому зазначала, що за викликом підозрюваний з`являється.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є всі підстави для задоволення клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 свою провину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав, однак не бажає, щоб відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Він не має наміру переховуватись від слідства та суду,завжди з`являється за викликом до слідчого. До апеляційного суду, де розглядається апеляційна скарга прокурора на ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про взяття його під варту від 26.02.2019, він не з`являвся, оскільки не знав про судові засідання, незважаючи на те, що працівники поліції з ним періодично зв`язуються, але не повідомили його про дату судового розгляду. Просив застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт. Вказував, що проживає зараз тимчасово з другом - ОСОБА_5 , оскільки посварився зі своєю дружиною.

Захисник підозрюваного - адвокат Стукалов А.В. підтримав позицію свого підзахисного, зазначив, що достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не має.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами, зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні та долученими до клопотання підтверджується на даній стадії слідства, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів середньої тяжкості, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 2ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може: ) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Відповідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Матеріалами справи встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 , раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, на теперішній час не має постійного місця проживання у зв`язку з сімейними обставинами, однак за викликом слідчого з`являється, що не заперечувалося слідчим у судовому засіданні, з`явився до судового засідання після перерви, оголошеної 03.05.2019. Крім того, суд приймає до уваги, що підозрюваний ОСОБА_1 свою причетність до скоєного визнає, має намір співпрацювати зі слідством.

Прокурором в обґрунтування клопотання зазначено, що підозрюваний виїздив до АРКриму, після повернення його зустріли працівники поліції на вокзалі. Однак, на підтвердження цих доводів жодного доказу прокурором не надано, більш того, факт повернення ОСОБА_1 з АРК вказує не на переховування його від органів досудового розслідування та суду, а, навпаки, на зворотнє.

Крім того, прокурором зазначено, що 2 епізоди крадіжки ковбаси та шоколаду, які зазначені в клопотанні, ОСОБА_1 вчинив під час дії запобіжного заходу відносно нього, а саме-особистого зобов`язання, обраного слідчим суддею 26.02.2019 року. Однак, доказів цього прокурором не надано, судом з`ясовано, що обов`язки, зазначені в ухвалі слідчого судді від 26.02.2019 року діяли до 26.04.2019 року; ані продовжено їх, ані обрано новий запобіжний захід по обвинувальним актам, які знаходяться на розгляді в суді, не було.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання;2) особиста порука;3) застава;4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, а також те, що слідчим, прокурором не надано суду достатніх та належних доказів, як того вимагає ст.177 КПК України, що обвинувачений ОСОБА_1 має намір переховуватись, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_1 може бути особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 179, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

У клопотанні слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Курило А.С., погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Капліною К.О., по кримінальному провадженню № 12019080140001194 від «02» травня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 - відмовити.

Обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці, тобто до 06 липня 2019 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_1 :

не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої;

докласти зусиль до пошуку роботи.

Зазначені обов`язки діють до 06 липня 2019 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Курило А.С.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Ковальова Ю.В.