Рішення № 81649555, 06.05.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р.

м. Житомир

Справа № 906/209/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Шевчук-Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромет Груп" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (Житомирська область, м. Коростень)

про стягнення 447697,93 грн.

ТОВ "Євромет Груп" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" 447697,93 грн. заборгованості, з яких 336519,04 грн. основного боргу, 26094,47 грн. пропорційно змінена вартість товару, 78528,61 грн. пені, 6555,81 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 76 від 03.04.2018 в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою від 06.03.2019 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив засідання суду для розгляду справи по суті.

25.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 25.03.2019 (а. с. 92 - 94) щодо відмови в задоволенні пені та 3 % річних.

Ухвалою від 26.03.2019 господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 15000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору; постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 432697,93 грн. з яких 321519,04 грн. основного боргу, 26094,47 грн. пропорційно зміненої вартості товару, 78528,61 грн. пені, 6555,81 грн. 3 % річних (а. с. 112).

Ухвалою від 18.04.2019 господарський суд розгляд справи по суті відклав, зобов'язав сторони провести звірку розрахунків, відповідача - направити до суду відповідний підписаний двосторонній акт звірки залишку боргу та докази сплати боргу.

Ухвалою від 03.05.2019 господарський суд відклав розгляд справи по суті, витребував у позивача шляхом направлення на електронну пошту суду підтвердження надходження коштів від відповідача в сумі 45000,00 грн. за період з 27.02.2019 по 26.04.2019, письмово викладену позицію щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із намірами щодо укладення мирової угоди (а. с. 133).

06.05.2019 до суду від позивача електронною поштою надійшов супровідний лист з актом звірки взаємних розрахунків за період з 27.06.2018 - 05.05.2019, відповідно до якого повідомлено, що за період з 27.02.2019 до 05.05.2019 відповідачем сплачено грошові кошти на загальну суму 45000,00 грн.; крім того зазначено, що жодних переговорів між позивачем та відповідачем стосовно укладення мирової угоди не проводиться; позивач не має бажання укладати мирову угоду у справі.

Представники сторін в засідання суду не прибули.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромет Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" (покупець) укладено договір поставки № 76 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію (далі - товар) на умовах, викладених в цьому договорі.

Асортимент товару, ціна, кількість, строки поставки, узгоджуються в Специфікаціях та/або рахунках-фактурах до договору та є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Сторонами на виконання умов договору укладено Специфікацію № 2 від 27.06.2018 (а.с.17) та Специфікацію № 3 від 27.06.2018 (а. с. 18).

Відповідно до п. 1 Специфікації № 2 від 27.06.2018 сторонами погоджено, що загальна вартість на момент підписання цієї специфікації складає 688944,04 грн. з ПДВ.

У п. 3 Специфікації № 2 від 27.06.2018 встановлено термін поставки: 5 - 20 к. днів з моменту підписання Специфікації.

Порядок розрахунків погоджено у розмірі 100 % протягом 30 календарних днів за фактом постачання (п. 4 Специфікації № 2 від 27.06.2018).

Відповідно до п. 1 Специфікації № 3 від 27.06.2018 сторонами погоджено, що загальна вартість на момент підписання цієї специфікації складає 237663,00 грн. з ПДВ.

У п. 3 Специфікації № 3 від 27.06.2018 встановлено термін поставки: 10 к. днів з моменту підписання Специфікації.

Порядок розрахунків погоджено у розмірі 100 % протягом 30 календарних днів за фактом постачання (п. 4 Специфікації № 3 від 27.06.2018).

Позивач, виконуючи взяті на себе договірні зобов'язання, керуючись умовами договору та зазначеними специфікаціями до нього, поставив відповідачу товар на загальну суму 918519,04 грн.

Останнім днем оплати за Специфікацією № 2 від 27.06.2018 було 05.09.2018, а за Специфікацією № 3 від 27.06.2018 - 15.08.2018.

Однак, відповідачем сплачено частково вартість поставленого товару на суму 582000,00 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за основним зобов'язанням в розмірі 336519,04 грн.

У п. 5 Специфікації № 2 від 27.06.2018 та Специфікації № 3 від 27.06.2018 сторонами передбачено, що ціна товару в гривні розрахована на підставі еквівалента вартості товару, в USD за курсом Міжбанк (продаж) на 26.06.2018 - 26,2050 грн./USD.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 447697,93 грн., з яких 336519,04 грн. основного боргу, 26094,47 грн. пропорційно змінена вартість товару, 78528,61 грн. пені, 6555,81 грн. 3 % річних.

Після відкриття провадження відповідачем сплачено основний борг на загальну суму 45000,00 грн., тому в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

У відповідності із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

3. Щодо позовних вимог в частині 45000,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після відкриття провадження у справі № 906/209/19.

Ухвалою від 26.03.2019 господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 15000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору; постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 432697,93 грн. з яких 321519,04 грн. основного боргу, 26094,47 грн. пропорційно зміненої вартості товару, 78528,61 грн. пені, 6555,81 грн. 3 % річних (а. с. 112).

З супровідного листа від 06.05.2018 позивача вбачається, що відповідачем додатково сплачено позивачу частину основного боргу у розмірі 30000,00 грн., про що свідчать такі платіжні доручення, надані відповідачем: № 373 від 22.03.2019 на суму 5000,00 грн.; № 170 від 02.04.2019 на суму 10000,00 грн.; № 193 від 15.04.2019 на суму 5000,00 грн.; № 209 від 19.04.2019 на суму 5000,00 грн.; № 217 від 26.04.2019 на суму 5000,00 грн. (а. с. 127-131).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на часткове погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" суми основного боргу у розмірі 30000,00 грн., суд дійшов висновку, що в частині стягнення боргу у розмірі 30000,00 грн. відсутній предмет спору, в зв’язку з чим провадження у справі в цій частині стягнення боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 402697,93 грн. з яких 291519,04 грн. основний борг, 26094,47 грн. пропорційна змінена вартість товару, 78528,61 грн. пеня, 6555,81 грн. 3 % річних.

4. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 291519,04 грн.

Відповідно до Специфікації № 2 від 27.06.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 683736,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №716047 від 16.07.2018 на суму 656952,04 грн., товарно-транспортною накладною №716047 від 16.07.2018, довіреністю № 95 від 06.07.2018 (а. с. 19-21); видатковою накладною № 806060 від 06.08.2018 на суму 26784,00 грн., товарно-транспортною накладною (вантажна декларація) № 6509872 від 06.08.2018, довіреністю № 115 від 03.08.2018 (а. с. 22-24).

Відповідно до Специфікації № 3 від 27.06.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 234783,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №716049 від 16.07.2018 на суму 234783,00 грн., товарно-транспортною накладною №716049 від 16.07.2018, довіреністю № 94 від 06.07.2018.

Всього позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 918519,04 грн., однак відповідачем сплачено за отриманий товар частково - 582000,00 грн. (до відкриття провадження у справі) та 45000,00 грн. (після відкриття провадження у справі) на загальну суму 627000,00 грн.

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар 291519,04 грн. (918519,04 - 627000,00); доказів сплати заборгованості в повному обсязі станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву від 25.03.2019, відповідачем не висловлено заперечення щодо заявленої суми основного боргу (а. с. 92-94).

Враховуючи факт не виконання належним чином обов'язку зі оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 76 від 03.04.2018 та Специфікацій № 2 від 27.06.2018 та № 3 від 27.06.2018 до нього, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу залишок основного боргу у розмірі 291519,04 грн.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 26094,47 грн. заборгованості зі сплати пропорційно зміненої вартості товару.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26094,47 грн. боргу зі сплати пропорційно зміненої вартості товару, посилаючись на п. 5 Специфікацій № 2 та № 3.

Так, п. 3.4. договору сторони домовились, що ціна товару прив'язана до міжбанківського курсу української гривні до долару США (USD) на день підписання Специфікації/виставлення рахунку-фактури. Зміна ціни допускається на неоплачену частину товару при зміні міжбанківського курсу гривні до долару США (USD), на момент оплати, більш ніж на 1 % в більшу сторону, після чого сума за Специфікаціями/ виставленими рахунками-фактурами змінюється пропорційно зміні курсу. За основу береться курс гривні до долару США (USD), на день підписання Специфікації/виставлення рахунку-фактури, який зрівнюється з курсом продажу долару США (USD) відносно гривні на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на день сплати коштів за товар. Інші умови можуть бути встановлені у Специфікації.

Пунктом 5 Специфікації № 2 від 27.06.2018 та Специфікації № 3 від 27.06.2018 сторонами передбачено, що ціна товару в гривні розрахована на підставі еквівалента вартості товару, в USD за курсом Міжбанк (продаж) на 26.06.2018 - 26,2050 грн./USD. Оплата товару здійснюється в Національній валюті України - гривнях. У разі зміни курсу в бік збільшення від еквівалента 26,2050 грн. /USD (http://minfin.com.ua) на дату оплати, ціна і вартість товару підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватися автоматично і не вимагає додаткового узгодження сторонами. У даному випадку пропорційно змінюються суми, які підлягають оплаті покупцем і загальна сума договору у гривні, а також вартість товару у гривні. У разі зазначеної зміни курсу, постачальник, при виставленні рахунку самостійно здійснює перерахунок вартості товару і сум, що підлягають оплаті на дату оплати поставки таким чином: Ц2 = ( Ц1хК2 ) / К1, де:

Ц2 - сума, яка підлягає оплаті;

Ц1 - сума платежу в гривнях, зазначена в пункті 1 цієї Специфікації;

К2 - офіційний курс USD до гривні (http://minfin.com.ua), Міжбанк (продаж) на дату оплати товару;

К1 - еквівалент 26,2050 грн./USD.

Постачальник зобов'язаний надати покупцю рахунок - фактуру з урахуванням перерахунку з обов'язковим зазначенням постачальником курсу Міжбанк (продаж).

Покупець здійснює платежі з урахуванням перерахунку протягом трьох банківських днів. У разі несплати та подальшій зміні курсу USD за курсом Міжбанк (продаж), ціна і вартість товару підлягає пропорційній зміні.

Згідно з пунктами 5 Специфікації № 2 від 27.06.2018 та Специфікації № 3 від 27.06.2018 позивачем за фактом кожної часткової оплати було виставлено для оплати пропорційно змінених сум до сплати відповідачу такі коригувальні накладні (а. с. 47-64): №34 від 17.08.2018 на суму 1202,06 грн.; № 35 від 22.08.2018 на суму 5684,02 грн.; № 39 від 27.08.2018 на суму 3386,75 грн.; № 40 від 29.08.2018 на суму 14102,27 грн.; № 55 від 12.09.2018 на суму 357,76 грн.; № 60 від 21.09.2018 на суму 216,37 грн.; № 63 від 18.10.2018 на суму 5088,72 грн.; № 92 від 02.11.2018 на суму 363,48 грн.; № 93 від 13.11.2018 на суму 2572,02 грн.; № 99 від 23.11.2018 на суму 2373,59 грн.; № 100 від 27.11.2018 на суму 371,11 грн.; № 101 від 28.11.2018 на суму 405,45 грн.; № 103 від 30.11.2018 на суму 228,38 грн.; № 104 від 03.12.2018 на суму 746,04 грн.; № 108 від 12.12.2018 на суму 1247,85 грн.; № 2 від 11.01.2019 на суму 357,74 грн.; № 3 від 21.01.2019 на суму 538,82 грн.; № 4 від 24.01.2019 на суму 658,27грн., всього на загальну суму 39900,70 грн., про що свідчить також відповідний детальний розрахунок коригування вартості товару в залежності від курсу гривні до долара США від 27.02.2019 (а. с. 72 - 75).

Як зазначено позивачем, відповідачем сплачено пропорційно змінену вартість товару у сумі 13802,42 грн., про що свідчить відповідні відомості додані до позовної заяви (а. с. 71).

З врахуванням часткової сплати, позивачем заявлено до стягнення 26094,47 грн. заборгованості зі сплати пропорційно зміненої вартості товару.

За приписами ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, перевіривши розрахунок коригування вартості товару в залежності від курсу гривні до долара США, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву від 25.03.2019, відповідачем не висловлено заперечення щодо заявленої позовної вимоги в цій частині (а. с. 92-94).

Відтак, вимога про стягнення боргу зі сплати пропорційно зміненої вартості товару є правомірною, заявленою відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в повній мірі на суму 26094,47 грн.

6. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 78528,61 грн. пені.

Згідно з детальними розрахунками пені, позивачем нараховано пеню за період з 07.09.2018 до 27.02.2019 за Специфікацією № 2 на загальну суму 33514,59 грн. та за період з 16.08.2018 до 27.02.2019 на загальну суму 45014,02 грн. (а.с.76-78; 82).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування вимоги про стягнення пені посилається на п. 7.2. договору поставки № 76 від 03.04.2018.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту п. 7.2. договору, суд вважає, що сторонами погоджено відповідальність у вигляді сплати пені.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 25.03.2019 (а. с. 92-94) заперечив проти нарахованої суми пені, посилаючись на порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного терміну стягнення пені, зазначаючи, що позивач має право проводити нарахування пені не з часу виникнення права на її нарахування, а за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, а також те, що у лютому та у березні 2019 року відповідачем було сплачено кошти на виконання умов договору № 76 від 03.04.2018.

З огляду на викладені відповідачем заперечення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі (постанова Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 912/1433/16).

Враховуючи положення статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки № 76 від 03.04.2018 сторонами погоджено, що у випадку порушення строків оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, Специфікацією № 2 від 27.06.2018 зазначено, що 100 % порядок розрахунків проводиться протягом 30 (тридцяти) календарних днів за фактом поставки, тому останнім днем оплати було - 06.09.2018.

Відповідно до Специфікації № 3 від 27.06.2018 зазначено, що 100 % порядок розрахунків проводиться протягом 30 (тридцяти) календарних днів за фактом поставки, тому останнім днем оплати було - 15.08.2018.

Позивачем здійснено розрахунок пені за загальний період з 07.09.2018 до 27.02.2019 по кожній видатковій накладній окремо, що становить менше шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договір поставки № 76 від 03.04.2018 та Специфікації № 2 та № 3 від 27.06.2018 не містять іншого порядку нарахування пені, зокрема, про який зазначено відповідачем - проводити нарахування пені не з часу виникнення права на її нарахування, а за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Зважаючи на викладене, суд вважає заперечення відповідача безпідставними та законодавчо не обгрунтованими.

Щодо розрахунку пені позивача, суд вважає, що він проведений з врахуванням шестимісячного строку її нарахування пені (ст. 232 ГК України) та законодавчо встановленого розміру пені (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання"), а тому позовна вимога щодо стягнення пені у сумі 78528,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

7. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 6555,81 грн. згідно з розрахунками позивача (а. с. 79-81; 82).

Відповідач заперечив проти нарахування 3% річних, однак конкретно не обгрунтував підстав для відмови у їх задоволенні (а. с. 92-94).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, суд прийшов до висновку про його правильність, а тому до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 6555,81 грн.

8. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Заперечення відповідача щодо стягнення пені та 3% річних суд вважає безпідставними та законодавчо необгрунтованими; доказів сплати боргу повністю станом на дату розгляду справи суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 402697,93 грн. з яких 291519,04 грн. основний борг, 26094,47 грн. пропорційна змінена вартість товару, 78528,61 грн. пеня, 6555,81 грн. 3 % річних.

В частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу слід закрити провадження у справі № 906/209/19 у зв'язку з відсутністю предмету спору.

9. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, п. 2 ч. 1 якої унормовано, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що первісно позивачем заявлено до стягнення 447697,93 грн. боргу та сплачено 6712,47 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням № 519 від 28.02.2019 (а. с. 9).

В подальшому, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 45000,00 грн., позовні вимоги фактично було зменшено до розміру 402697,93 грн. Судовий збір за зменшені позовні вимоги складає - 6040,47 грн.

Відтак, поверненню підлягає різниця між сумою судового збору, сплаченого за розгляд первісно заявлених вимог (447697,93 грн.) та сумою збору, що підлягає сплаті за розгляд зменшених позовних вимог (402697,93 грн.), яка становить 672,47 грн., однак за письмовим клопотанням позивача, яке станом на дату розгляд справи позивачем не надано, про що буде постановлено відповідну ухвалу господарського суду.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Закрити провадження у справі №906/209/19 в частині стягнення основного боргу у сумі 30 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. В. Сосновського, 65, код ЄДРПОУ 32758049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромет Груп" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, кім. 10-12, код ЄДРПОУ 41087601):

- 291519,04 грн. основного боргу;

- 26094,47 грн. заборгованості зі сплати пропорційно зміненої вартості товару;

- 6555,81 грн. 3% річних;

- 78528,61 грн. пені;

- 6040,47 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.05.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)