Вирок № 81648894, 11.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.05.2019

Справа № 320/767/18

Провадження № 1-кп/320/151/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» травня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №12018080140000016 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлове Мелітопольського р-ну Запорізької області, громадянина України, неодруженого, не працює, який має середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 11.05.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.186 ч.1 КК України, засуджений до 80 годин громадських робіт;

- 04.12.2012 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст.ст.186 ч.2, 185 ч.3, 190 ч.2, 198, 70 КК України, засуджений на строк 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 19.06.2015 з Бердянської ВК Запорізької області по відбуттю строку покарання;

- 07.12.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст.186 ч.2 КК України, засуджений на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2017 року звільнений від відбування покарання, у зв`язку із закінченням іспитового строку,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - Капліної К.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Стоякіна Г.М.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2017 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 обвинувачений ОСОБА_1 , в ході раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через вікно проник до господарчої будівлі, що розташована за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме:

- казан, чавунний з металевою ручкою в стані б/в вартістю 500 гривень;

- миску металеву, вартістю 100 гривень;

- колосники металеві з печі, вартістю 200 гривень;

- плиту чавунну в стані б/в вагою 15 кг, вартістю 500 гривень;

- 2 алюмінієві миски радянського виробництва об`ємом 10 літрів, вартістю 100 гривень кожна, загальною вартістю 200 гривень;

- гиря металева вагою 10 кг вартістю 100 гривень;

- газовий балон в стані б\в, бордового кольору, вартістю 250 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1850 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до житла.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав частково та пояснив, що 25.12.2017 дійсно 25.12.2017 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин у АДРЕСА_4 , через вікно проник до господарчої будівлі, звідки викрав металевий казан, миску металеву, колосники металеві; плиту чавунну; 2 алюмінієві миски; гирю металеву та газовий балон без газу. Однак обвинувачений пояснив, що реле-регулятори він не брав. Крім того, вказує, що газовий балон був пустий без газу, а не повний, як зазначено у обвинувальному акті. Розмір заявленого цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково без врахування вартості реле-регуляторів, а також вартості газу в балоні, оскільки як зазначає він не скоював крадіжку реле та балон був без газу, розмір заявлених вимог в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково на суму 500 грн.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження та безпосередньо дослідженими судом.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він в кінці грудня 2017 року приїхав до будинку батьків за адресою: АДРЕСА_4 . Побачив відкрите вікно та покликав сусіда. Виявив, що викрадено майно. Пізніше ОСОБА_3 сказав, що в нього є частина викраденого майна, алюмінієва миска та металевий казан, яке йому дав обвинувачений. Потерпілий зазначив, що йому повернули алюмінієву миску та металевий казан. Надати суду квитанцію про вартість газу який перебував в балоні не може, оскільки балон йому віддав сусід. Зазначив, що балон без газу який був у використанні коштує 250 гривен. Визначаючи вартість викраденого на досудовому слідстві виходив з ринкових цін.

Крім показань обвинуваченого та потерпілого винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення у повному обсязі підтверджується речовими доказами, а також доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.01.2018 року - зі змісту заяви вбачається, що 01.01.2018 року приблизно в обідній час було виявлено, що невідома особа проникла за адресою: АДРЕСА_4 та викрала майно, яке належало ОСОБА_2 ;

-даними протоколу огляду від 02.01.2018 року та фото таблицею до нього, згідно з яким встановлено, що місцем події є домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 Вхід на територію домоволодіння здійснюється через металеві ворота, оснащені замикаючим пристроєм у виді металевого замку, який ніяких пошкоджень не має;

-даними, що містяться у заяві ОСОБА_3 від 02.01.2018 року, згідно з якими він добровільно видав працівника поліції алюмінієву каструлю та чугунний казан, які йому приніс ОСОБА_4 ;

- даними протоколу огляду від 02.01.2018 року, згідно з якими предметом огляду є казан, виготовлений з металу чугунку, оздоблений металевою ручкою. Крім того, оглянута металева миска зі слідами бруду та корозії. Вищевказане майно було добровільно передано потерпілому ОСОБА_2 ;

-даними постанови про визнання речовими доказами від 03.01.2018 року, згідно з якою миску металеву та казан чавунний з металевою ручкою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передані на зберігання потерпілому.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Під час судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України, вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, вказані докази досліджені судом є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)

Винуватість обвинуваченого в інкримінованому злочині повністю підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо у судовому засіданні, які є належними та допустимими.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Разом з тим, органом досудового розслідування ОСОБА_1 висунуто звинувачення у вчиненні таємного викрадення, крім вищезазначеного майна, ще реле-регуляторів в кількості 2 шт. РР 330, в корпусі чорного кольору, вартістю 1000 гривень кожен, загальною вартістю 2000 гривень.

Однак пред`явлене обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні. Обставини, викладені стороною обвинувачення щодо крадіжки вказаного майна жодними доказами не підтверджуються. Належних та допустимих доказів, які б безпосередньо доводили обставини вчинення обвинуваченим саме зазначених реле не здобуто. Протокол прийняття заяви про вчинений злочин не містить перелік викраденого майна.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Згідно з частиною 1 статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування всіх обставин кримінального правопорушення та доведеності винуватості особи у вчиненні злочину, покладається на сторону обвинувачення.

Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 крадіжки реле-регуляторів в кількості 2 шт. РР 330, в корпусі чорного кольору, вартістю 1000 гривень кожен, загальною вартістю 2000 гривень. Тому, враховуючи викладене, суд виключає з обсягу обвинувачення вказану обставину.

Крім того, у судовому засіданні суд встановив, що газовий балон в стані б\в, бордового кольору, викрадений обвинуваченим ОСОБА_1 був без газу, а не повним, як зазначено в обвинувальному акті, вартістю 250 гривень. Вказану обставину потерпілий оспорював, однак не надав доказів заправки балону газом.

Жодним наданим стороною обвинувачення доказом обставини, які прокурор вважав доведеними, не підтверджуються, незважаючи на те, що обов`язок доказування цих обставин, в силу ст. 92 КПК України, лежить на стороні обвинувачення. Належних та допустимих доказів, які б безпосередньо доводили той факт, що викрадений газовий балон був з газом, скільки коштує газ не здобуто.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний корисливий злочин проти власності, який, відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, є тяжким, раніше неодноразово судимий, за місцем навчання та проживання характеризується негативно, на диспансерних обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, заподіяну матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обставин, що пом`якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд не встановив.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства. Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки меті покарання, а й тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи та особі обвинуваченого.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Потерпілим ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні заявлений цивільний позов про відшкодування на його користь 3600 гривень матеріальної шкоди та 1500 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди потерпілий зазначив, що у зв`язку з незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_1 йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних стражданнях та неможливості користуватися викраденим майном.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно зі ст. 1166, ст.1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана майну, особистим немайновим правам, а так само і майну фізичної особи, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В силу ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, і така шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди суд доходить висновку, що з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі, встановленому судом, з вирахуванням повернутого потерпілому майна - металевої миски та чавунного казана на загальну суму 600 гривень. Вказаний цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди обвинувачений визнав частково з вирахуванням вартості реле та повернутого потерпілому майна.

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає заподіяна матеріальна шкода у розмірі 1250 гривень.

Вирішуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, суд, враховуючи позицію обвинуваченого, який визнав позов частково на суму 500 гривень, виходячи із вимог розумності та справедливості та співмірності, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі одної тисячі гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід залишити раніше обраний у виді тримання під вартою.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк покарання обвинуваченому обчислювати з моменту його затримання з 15 березня 2019 року, зарахувавши, відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його затримання до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду у розмірі 1250 (одну тисячу твісті п`ятдесят) та моральну шкоду у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- миска металева та казан чавунний з металевою ручкою, які згідно розписки передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у його користуванні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна