Рішення № 81648400, 11.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2019 року № 826/17794/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

15.11.2016 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , у якому остання просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.04.2016 № 1912781-1305, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 110626,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про право власності чи право користування останньою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Звернула увагу, що є особою пенсійного віку та платником єдиного податку і використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для провадження власної підприємницької діяльності, а тому вважає, що нарахування їй податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за використання земельної ділянки, яка знаходиться під цим приміщенням, є протиправним та суперечить вимогам пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 17.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17794/16 та призначено справу до судового розгляду.

09.03.2017 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли пояснення по справі, у яких остання акцентувала увагу на тому, що позивач у встановленому законом порядку не укладала договорів купівлі-продажу або оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відтак вважає, що у розумінні пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, у позивача не виникло обов`язку щодо нарахування та сплати податку на майно за користування вказаною земельною ділянкою.

03.04.2017 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли пояснення по справі, у яких остання зазначила, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування за основним видом діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, у зв`язку з чим вважає, що в силу положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, позивач взагалі звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно.

Відповідно до ухвали суду від 22.11.2017 адміністративну справу № 826/17794/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 26.12.2017.

Враховуючи, що у судове засідання 26.12.2017 не прибули позивач та її представник, розгляд справи відкладено на 29.01.2018.

26.12.2017 до суду від представника відповідача Пінчука Б.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що з моменту набуття права власності на жилий будинок у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, справу було знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 22.03.2018.

У зв`язку з поданням представником позивача ОСОБА_2 . клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 17.05.2018, відкладено розгляд справи на 17.05.2018.

У судове засідання 17.05.2018 позивач та її представник не прибули, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.07.2018.

Ухвалою суду від 05.07.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2018, адміністративну справу № 826/17794/16 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 03.12.2018 адміністративну справу № 826/17794/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 09.01.2019.

Враховуючи, що представники учасників справи у судове засідання 09.01.2019 не прибули, про причини неявки суд не повідомили, суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З 11.06.2004 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (код КВЕД 68.20).

З матеріалів справи вбачається, що свою господарську діяльність позивач здійснює на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - 3 група, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 (а.с. 62).

Відповідно до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 18-В від 19.01.2005 позивачу на праві власності належить 1/2 частина нежилих приміщень № 106 (площею 325,80 кв.м), № 107 (підвал прощею 311,60 кв.м) № ІV (площею 17,40 кв.м) загальною площею 654,80 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).

29.04.2016 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 1912781-1305, яким визначено позивачеві податкове зобов`язання з земельного податку у сумі 110626,83 грн (а.с. 13).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочала процедуру його адміністративного оскарження, проте рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2016 № 20618/10/26-15-10-02-16 та Державної фіскальної служби України від 13.10.2016 № 10795/У/99-99-11-03-01-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 № 1912781-1305 - без змін (а.с. 14-19).

На переконання позивача, у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного рішення, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначеннями підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, в розумінні зазначених норм обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм Закону, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Як вбачається з матеріалів справи співвласники приміщення, розташованого в п. Києві по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору від 25.05.2010 № 05/10 передали в оренду вказане приміщення ПП з іноземними інвестиціями "Азія" (а.с. 63-65).

Відповідно до положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України передбачає, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку 1-3 груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку 4 групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, наявність двох умов надання пільги, а саме: використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку 3 групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності на майно (в частині земельного податку), що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення.

Наведені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 у справі №826/14081/16.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.04.2016 № 1912781-1305 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, ідентифікаційний код 39513550) від 29.04.2016 № 1912781-1305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, ідентифікаційний код 39513550) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1106,27 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147- VІІІ).

Суддя В.П. Катющенко