Рішення № 81648295, 11.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 травня 2019 року №826/10676/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Огнивого Д.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке нею, як платником єдиного податку, використовується для здійснення підприємницької діяльності, а тому відповідно до приписів підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, позивач звільнена від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач зазначила, що не є власником земельної ділянки, оскільки рішенням Київради від 11.11.1993 №17, земельна ділянка за вищевказаною адресою надана в постійне користування колективному підприємству "Київтрактородеталь". Позивач наголосила на тому, що контролюючим органом було невірно зроблено розрахунок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосовано показники, які не відповідають дійсності. Також, позивачем зазначено, що питання нарахування їй грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за земельну ділянку під нежитловим приміщенням у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 вже було предметом дослідження в адміністративних справах №826/12894/16 та 826/11181/17, при розгляді яких, суд дійшов висновку про відсутність у позивача об`єкта оподаткування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 є платником земельного податку, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. Також, у відзиві на позовну заяву контролюючим органом наведено розрахунок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач надала суду відповідь на відзив, в якій повторно наголосила на помилковості розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657, а також відзначила, що відповідачем не було долучено до відзиву на позовну заяву копій документів, які слугували підставою для обрахунку земельного податку.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 06.07.2005 зареєстрована фізичною особою-підприємцем за №20720000000003668 та перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби з 2005 року.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.08.2014 №5832/В/26-57-17-04-20 ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2012 є платником єдиного податку за ставкою 5% 3 групи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником частини нежилого приміщення в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 201,8 кв.м. (частина технічного поверху та підвал). За посиланням позивача належне їй нежиле приміщення використовуються останньою, як фізичною особою - підприємцем, для провадження господарської діяльності згідно КВЕД зазначених у державному реєстрі фізичної особи-підприємця.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657, яким позивачеві нараховано податкове зобов`язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 5 232, 55 грн.

ОСОБА_1 , вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657 протиправним, звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Крім того, пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт.

За таких обставин, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статті 289 Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, в розумінні зазначених норм обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Суд наголошує, що позивач, в адміністративному позові вказує на те, що контролюючим органом було порушено порядок нарахування та визначення розміру земельного податку по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд, звертає увагу, що відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено розрахунок грошового зобов`язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, проте офіційного розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення окремо надано не було.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем наведено наступний розрахунок податкового повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657:

132, 6 х 693,32 х 2 х 1,5 х 1, 249 х 1,433 х 1,06 х 1% = 5 232, 55 грн., де:

132,6 м2 - площа земельної ділянки;

693,32 - грошова оцінка 1 м.кв. згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 (згідно рішення Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);

2 - Коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 із змінами та доповненнями);

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15 та статті 289 Податкового кодексу України;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 та статті 289 Податкового кодексу України;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-16 та статті 289 Податкового кодексу України;

1% - ставка податку відповідно до підпункту 5.3.3.28 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 додатку З «Положення про плату за землю в місті Києві» до Рішення Київської міської Ради № 242/5629 від 23.06.2011 зі змінами та доповненнями.

Площа земельної ділянки, на яку нараховано земельний податок, розрахована з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території (відповідно до вимог пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України):

(19508,0/29686,0)*201,8=132,6 м.кв., де

19508,0 м.кв. - площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (згідно інформації, наданої листом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (ЄДРПОУ 39607507) від 06.12.2017 №107/56-2303;

29686,0 м.кв. - загальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 (згідно інформації, наданої листом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського р-ну м. Києва» (ЄДРПОУ 39607507) від 06.12.2017 № 107/56-2303;

201,8 м.кв. - площа нежилого приміщення, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2003.

Так, проаналізувавши наведений розрахунок суд звертає увагу, що відповідачем було розраховано суму земельного податку виходячи з площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що дорівнює 19508,0 м.кв. За посиланням відповідача інформація щодо площі земельної ділянки в розмірі 19 508, 00 кв.м. була надана листом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського р-ну м. Києва» від 06.12.2017 №107/56-2303.

Разом з тим, матеріали справи не місять копії вказаного листа Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського р-ну м. Києва» від 06.12.2017 №107/56-2303, однак, містять лист Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського р-ну м. Києва» від 17.07.2018 №107/56-1301, в якому вказано, що технічні звіти по встановленню зовнішніх меж землекористування на житловий будинок по АДРЕСА_1 , - на підприємстві відсутні.

При цьому у відзиві на позовну заяву відповідачем жодним іншим чином не обґрунтовано, чому при визначенні позивачеві грошового зобов`язання було використано площу земельної ділянки саме в розмірі 19508,0 м.кв., лист на який посилається контролюючий орган до матеріалів справи не долучено.

Суд звертає увагу, що при відкритті провадження у справі, ухвалою суду від 13.07.2018 відповідача було зобов`язано надати суду належним чином завірені копії документів на підставі яких було сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018 №2009593-1305-2657, проте, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві вимоги суду не виконано, документальних доказів на підтвердження правильності проведеного розрахунку суми грошового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб", визначеного податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2018 №2009593-1305-2657 - не надано.

Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було застосовано узагальнюючий коефіцієнт 1, 5, однак, згідно з рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», узагальнюючий локальний коефіцієнт земельної ділянки, обмеженої АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) складає 1, 09.

Аналогічна інформація щодо розміру узагальнюючого локального коефіцієнту земельної ділянки, за яку позивачеві нараховано спірний податок, викладено і в листі Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради від 27.07.2018 №057/В-1561-3517.

Також, відповідачем необґрунтовано застосовано одразу два різні коефіцієнта індексації грошової оцінки, а саме: 1, 249 та 1, 433, натомість, пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України закріплено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Так, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правильність розрахунку земельного податку, зокрема, що складові розрахунку відповідають фактичним обставинам.

Крім того, з наданих позивачем доказів, а саме з листа Департаменту земельних ресурсів від 27.07.2018 №057028-057/В-1561-3517, вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Київради від 11.11.1993 №17 була надана в постійне користування колективному підприємству "Київтрактородеталь".

Відповідач в свою чергу, обґрунтованих пояснень стосовно нарахування грошового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на користь позивача, а не на користь колективного підприємства "Київтрактородеталь", як постійного користувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надав, як і не надав доказів відсутності факту подвійного оподаткування однієї і тієї ж земельної ділянки.

Крім того, з вказаного листа від 27.07.2018 №057028-057/В-1561-3517 також вбачається, що у земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 станом на 17.07.2018 відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Окрім того, суд звертає увагу, що питання нарахування ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , було предметом дослідження в адміністративних справах №826/12894/16 та №826/11181/17.

Відтак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2017 №826/12894/16, яка набрала законної сили 29.01.2018, встановлено необґрунтоване визначення ОСОБА_1 відповідного грошового зобов`язання за земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018, яке набрало законної сили 17.10.2018, встановлено необґрунтоване визначення ОСОБА_1 відповідного грошового зобов`язання за земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.04.2018 №2009593-1305-2657.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/16) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.