Рішення № 81648075, 03.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року справа № 580/375/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Руденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Сачинської В.С.,

представника позивача - адвоката Коханія О.В. (за ордером),

представника відповідача - Каландирця А.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0096631303 від 07.08.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 342456 грн. 93 коп., з яких за основним грошовим зобов`язанням 228304 грн. 62 коп. та 114152 грн. 31 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0096761303 від 07.08.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у сумі 28538 грн. 09 коп., з яких сума за податковим зобов`язанням 19025 грн. 39 коп. та 9512 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0096791302 від 07.08.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4588 грн. 50 коп., з яких сума за податковим зобов`язанням 3059 грн. та 1529 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0096481303 від 07.08.2018 про застосування штрафних санкцій у сумі 19007 грн. 18 коп. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0030515013 від 05.10.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про сплату 1063 грн. 33 коп., з яких 1023 грн. 79 коп. - штраф, та 39 грн. 54 коп. - пені;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0147231302 від 19.11.2018 про сплату боргу (недоїмки, штрафу, пені) у сумі 103735 грн. 09 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 від 07.12.2018 у сумі 18495 грн. 77 коп., з яких сума штрафу 18456 грн. 23 коп., пеня 39 грн. 54 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-5127-17 у сумі 121411 грн. 80 коп., з яких недоїмка 103735 грн. 09 коп., штраф 17637 грн. 17 коп., пеня 39 грн. 54 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період із 21.05.2018 по 04.06.2018 відповідачем проведено планову виїздну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.

Зазначає, що за висновком відповідача позивач безпідставно не відніс витрати на придбання дизельного палива до витрат, що безпосередньо пов`язані із отриманням доходу на суму 1268359 грн. 04 коп., з яких у 2016 році на суму 1189276 грн. 04 коп. та за 2017 рік на суму 79083 грн., що не були реалізовані у звітному періоді, внаслідок чого суми чистого оподаткованого доходу, що відображена в додатку до поданої декларації за 2016-2017 роки, занижена на 1268359 грн. 04 коп., а тому відповідачем здійснено розрахунок донарахування зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки, сплати єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Позивач вважає такі доводи хибними та зазначив, що відніс витрати по придбанню дизельного палива до складу витрат у тому податковому періоді, у якому вони були здійснені.

При цьому позивач зазначив, що у своїй діяльності використовує вантажні автомобілі, що належать йому на праві власності, і якими він здійснює перевезення паливо-мастильних матеріалів, а тому йому необхідно постійно мати у своєму розпорядженні запас палива для обслуговування автомобілів.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 07.08.2018 №0096791302, яким донараховано зобов`язання із податку на додану вартість, позивач вказав, що останнє слід скасувати у зв`язку із помилковим сприйняттям фактів відповідачем, оскільки на підставі податкових накладних №5 від 01.04.2016, №13 від 05.04.2016, №400901 від 11.04.2016 позивач має право на податковий кредит у зв`язку з їх реєстрацією у Єдиному реєстрі податкових накладних, а придбані товари використовуються у його господарській діяльності.

Позивач також вказав на помилковість вимоги від 03.01.2019 №Ф5127-17 та зазначив, що вимога від 19.11.2019 №Ф-0147231302 є скасованою, оскільки відповідач не надав вмотивованого рішення на скаргу позивача стосовно останньої.

Ухвалою суду від 15.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 11.03.2019 подав до суду відзив, в якому зазначив про правомірність податкових-повідомлень рішень від 07.08.2018 №0096631303, №0096761303 та №0096791302, оскільки позивачем завищено витрати у 2016 році на суму 1189276 грн. 04 коп., за 2017 рік на суму 79083 грн., у зв`язку із безпідставним включенням до складу загальних витрат, які безпосередньо не пов`язані із отриманням доходу, а тому позивачем порушено вимоги п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що в свою чергу потягло за собою порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на суму 19025 грн. 39 коп.

При цьому за висновками відповідача витрати на придбання дизельного палива повинні бути включені до витрат податкового періоду, у якому отриманий дохід під час його реалізації.

Відповідач зазначив, що перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено порушення позивачем вимог п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, яке виразилось у не нарахуванні податкових зобов`язань по операціях з придбання товарів/послуг, що не використовується в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, внаслідок чого збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3059 грн.

Крім того відповідач зазначив, що оскільки актом про результати документальної планової виїзної перевірки від 18.06.2018 №337/23-00-13-0214/НОМЕР_1 встановлено порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», то у зв`язку із заниженням чистого оподаткованого доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2018 №Ф-0096491303 та винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.08.2018 №0096481303.

У відзиві на позов відповідач також зазначив про порушення позивачем п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, що виразилось у порушенні порядку ведення Книги обліку доходів і втрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Позивач, користуючись правом, встановленим ст. 163 КАС України, подав відповідь на відзив, в якому не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що закупівля дизельного палива підтверджується банківськими розрахунками та узгоджується із характером діяльності, оскільки має на меті забезпечення потреб власного автомобільного транспорту.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 15.11.2001 як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Черкаської міської ради, перебуває на обліку у ДПІ у м. Черкасах із 28.10.2016, проводить господарську діяльність за кодами: КВЕД 49.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Із 21.05.2018 по 04.06.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі наказів відповідача №814 від 27.04.2018, №1014 від 04.06.2018 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на ІІ квартал 2018, проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.

Перевірку проведено з відома позивача та за її наслідками складено акт від 18.06.2018 №337/23-00-13-0214/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2016 по 31.12.2017, щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязове державне соціальне страхування із 01.01.2016 по 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2016 по 31.12.2107» (далі - Акт перевірки).

Вищевказаним Актом перевірки зафіксовано допущені позивачем порушення, а саме порушення:

- пп.187.1 ст. 187, п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 3059 грн., в т.ч. за квітень 2016 - на суму 2074 грн., за жовтень 2016 - 750 грн., за квітень 2017 - 235 грн.;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 228304 грн. 62 коп., в т.ч. за 2016 - 214069 грн. 68 коп., за 2017 - 14234 грн. 94 коп.;

- пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 103735 грн. 09 коп., в т.ч. за 2016 - 86336 грн. 77 коп., за 2017 - 17398 грн. 32 коп.;

- ст. 168, ст. 163, п. 16-1 Підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 19025 грн. 39 коп., в т.ч. за 2016 - 17839 грн. 14 коп., за 2017 - 1186 грн. 25 коп.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0096631303, яким за порушення п. 177.2, п. 1774.4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 342456 грн. 96 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0096761303, яким за порушення ст. 163, ст. 168 та п.16-1 Підрозділу 10 інших перехідних положень Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 19025 грн. 39 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0096791302, яким за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3059 грн.;

- рішення №0096481303 від 07.08.2018 про застосування штрафних санкцій, яким за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, нараховано штрафні санкції в сумі 19007 грн. 18 коп. на підставі п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування».

07.08.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0096491303 зі сплати заборгованості з єдиного внеску.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою позивач на підставі ст. 56 Податкового кодексу України 17.09.2018 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на останні.

19.10.2018 рішенням №16166/3/199-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України скаргу позивача від 17.09.2018 в частині скасування вимоги про сплату боргу від 07.08.2018 №Ф-0096491303 та рішення від 07.08.2018 №0096481303, задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2018 №Ф-0096491303 скасовано, рішення від 07.08.2018 №0096481303 - залишено без змін, та зобов`язано ГУ ДФС у Черкаській області сформувати та направити нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно вимог чинного законодавства.

14.11.2018 рішенням №17724/З/99-99-11-02-01-14 Державна фіскальна служба України в задоволенні скарги позивача від 17.09.2018 в частині оскарження податкових-повідомлень рішень від 07.08.2018 №0096631303, №0096761303, №0096791302 - відмовлено, а зазначені податкові повідомлення-рішення без змін.

19.11.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0147231302 у зв`язку із заборгованістю зі сплати єдиного внеску на суму 103735 грн. 09 коп.

Позивач 03.12.2018 оскаржив вищевказану вимогу на підставі ст. 56 Податкового кодексу України до Державної фіскальної служби України.

04.01.2019 Державна фіскальна служба України листом №373/6/99-99-11-05-02-25 повідомила позивача, що його скарга не підлягає розгляду, пославшись на те, що таке питання було вже вирішено.

07.12.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 у зв`язку із заборгованістю зі сплати пені та штрафу із єдиного внеску на суму 18495 грн. 77 коп.

03.01.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 у зв`язку із заборгованістю зі сплати пені та штрафу із єдиного внеску на суму 121411 грн. 80 коп., в тому числі недоїмка - 103735 грн., штрафи - 17637 грн. 17 коп., пеня - 39 грн. 54 коп.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень від 07.08.2018 №0096631303, №0096761303, №0096791302, рішення від 07.08.2018 №0096481303, рішення від 05.10.2018, вимоги від 19.11.2018 №0147231302, вимоги від 07.12.2018 №Ф-5127-17, вимоги від 03.11.2018 №Ф-5127-17, звернувся за захистом свої прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу пп. 177.4.1, 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

З аналізу вищевикладених норми статті 177 Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу.

Отже, фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі. При цьому, до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0096631303 стало саме завищення позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних із одержанням доходу.

За висновками відповідача позивачем включено до складу витрат суми витрат на придбання дизельного палива, яке не реалізоване у звітному періоді на загальну суму 1268359 грн. 04 коп., в тому числі: за 2016 - на суму 1189276 грн. 04 коп.; за 2017 на суму 79083 грн.

З такими доводами відповідача суд погоджується, з огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивачем протягом 2016 року придбано дизельне паливо на загальну суму 10300047 грн., при цьому приріст залишків дизельного палива станом на 31.12.2016 становить 1197541 грн. (залишок дизельного пального станом на 31.12.2016 у сумі 1420541 - залишок дизельного пального станом на 01.01.2016 у сумі 223000).

Проте, до загальної суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що реалізовані або використані (для здійснення діяльності з перевезень вантажів) протягом 2016 можна віднести 9102506 грн. (10300047 - 1197541), які включають в себе витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що:

- реалізовані протягом 2016, а саме 6673483 грн. 18 коп. (згідно матеріалів справи позивачем у 2016 реалізовано дизельного палива на 7140627 грн. 40 коп., при цьому відповідачем встановлено, що у 2016 середня націнка при продажі дизельного палива становить 7%, тому відповідно витрати на придбання реалізованого протягом 2016 року дизельного палива, що підлягають віднесенню до складу витрат складають 6673483 грн. 18 коп.);

- використані протягом 2016 для здійснення діяльності із перевезення вантажів на суму 2429022 грн. 82 коп. (9102506 - 6673483,18).

Актом перевірки встановлено, що позивачем протягом 2017 року придбано дизельне паливо на загальну суму 12112227 грн., при цьому приріст залишків дизельного палива станом на 31.12.2017 становить 600997 грн. (залишок дизельного пального станом на 31.12.2016 у сумі 2021538 - залишок дизельного пального станом на 01.01.2017 у сумі 1420541).

Проте, до загальної суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що реалізовані або використані (для здійснення діяльності з перевезень вантажів) протягом 2017 можна віднести 11511230 грн. (12112227 - 600997), які включають в себе витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що:

- реалізовані протягом 2017, а саме 8930075 грн. (згідно матеріалів справи позивачем у 2017 реалізовано дизельного палива на 9555180 грн., при цьому відповідачем встановлено, що у 2016 середня націнка при продажі дизельного палива становить 7%, тому відповідно витрати на придбання реалізованого протягом 2017 року дизельного палива, що підлягає віднесенню до складу витрат складають 8930075 грн.);

- використані протягом 2017 року для здійснення діяльності із перевезення вантажів на суму 2581155 грн. (11511230 - 8930075).

Актом перевірки встановлено, що позивачем до загальної суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива), що реалізоване, або використане (для здійснення діяльності з перевезення вантажів) протягом поточного року, які підлягають віднесенню до складу витрат, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за поточний рік віднесено: за 2016 рік - 10291782 грн. 04 коп.; за 2017 рік - 11590313 грн.

З викладеного вбачається, що позивачем завищено витрати на придбання дизельного палива, яке не реалізовано:

- у звітному періоду 2016 року - на суму 1189276 грн. 04 коп. (10291782, 04 - 9102506);

- у звітному періоді 2017 року - на суму 79083 грн. (11590313 - 11511230).

Відповідно до п. 171.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).

Отже, враховуючи вищевикладене загальна сума податку на доходи фізичних осіб:

- за 2016 рік складає 221109 грн. 48 коп. (1228386*18%), в той час як позивачем задекларовано 7039 грн. 80 коп.

- за 2017 рік складає 24222 грн. 83 коп. (134571,29*18%), в той час як позивачем задекларовано 9987 грн. 89.

Таким чином недоплата податку на доходи фізичних осіб:

- за 2016 рік становить 214 069 грн. 68 коп. (221109,48 -7039,8);

- за 2017 рік становить 14234 грн. 94 коп. (24222,83-9987,89).

Суд зазначає, що витрати на придбання дизельного палива повинні включатись до податкового періоду у якому отриманий дохід від реалізації цього дизельного палива.

Як висновок суд зазначає про правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0096631303.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.

Суд зазначає, що наслідком заниження позивачем доходу у 2016-2017 році, стало не вірне визначення військового збору в 2016-2017 році, яке виразилось у його заниженні.

Тобто, внаслідок заниження чистого доходу за 2016 рік на суму 1189276 грн. 04 коп. позивачем не донараховано 17839 грн. 14 коп. (1189276,04*1,5%) військового збору за 2016 рік, у свою чергу занижений чистий дохід у 2017 році, занизив військовий збір за 2017 рік на суму 1186 грн. 25 коп. (79083*1,5%), а тому відповідачем правомірно винесено податкове-повідомлення рішення від 07.08.2018 №0096761303.

Щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування (далі - єдиний внесок), суд зазначає наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону №2464).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності підприємця, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464)

Як і в випадку із військовим збором завищення позивачем витрат потягло за собою заниження оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, а саме заниження оподаткованого доходу у 2016 році на суму 1189276 грн. 04 коп. стало підставою для заниження і суми єдиного внеску за 2016 рік на суму 86336 грн. 77 коп., аналогічно і в 2017 році, заниження оподаткованого доходу на 79083 грн. занизило і суму єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 17398 грн. 32 коп., а отже позивачем порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 8, ст. 9 Закону №2464 за 2016-2017 рік.

За донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Згідно п. 14 ст. 25 Закону №2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до п. 10 ч. 11 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.(п. 13 ст. 25 Закону № 2464).

Враховуючи, що позивачем порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 8, ст. 9 Закону №2464, що виразилось у не донарахуванні та не сплаті єдиного внеску за 2016-2017 роки на загальну суму 103735 грн. 09 коп., у зв`язку із заниженням оподаткованого доходу, відповідачем на підставі п. 3 ч. 11 та ч. 14 ст. 25 №2464 правомірно винесено рішення від 07.08.2018 №0096481303.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 4 Розділу IV Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції унормовано, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Отже, відповідач, встановивши на підставі Акту перевірки заниження позивачем сплати єдиного внеску у період 2016-2017 року на загальну суму 103735 грн. 09 коп., виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2018 №Ф-0096491303, яка скасована рішенням ДФС України від 19.10.2018 №16/66/3/99-99-11-02-02-25 з підстав п. 4 Розділу VI Інструкції, що виразилось у не відповідності форми, при цьому дане порушення не скасувало саму суму донарахованого єдиного внеску.

В зв`язку із цим відповідачем 19.11.2018 винесено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0147231302 на суму 103735 грн. 09 коп., яку позивач оскаржив.

Позивач зазначає, що оскільки ДФС України не надало вмотивованого рішення на скаргу щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 №Ф-147231302, то остання є скасованою.

Процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регулюється Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим Наказом Мінфіну від 09.12.2015 №1124.

Відповідно до п. 1 Розділу IV зазначеного Порядку розгляду скарг платника, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Судом встановлено, що 03.12.2018 до ДФС України через відповідача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 №Ф-147231302, позивачем подано скаргу.

Питання по даній скарзі вирішено ДФС України 04.01.2019, тобто протягом 30 календарних днів наступних за днем отримання скарги, а саме: повідомило позивача, що скарга не підлягає до розгляду.

З викладеного вбачається, що скарга позивача не є узгодженою, оскільки відповідь на неї надана своєчасно, при цьому рішенням ДФС України від 19.10.2018 №16/66/3199-99-99-11-02-02-25 суму донарахованого єдиного внеску не скасовано.

В подальшому 07.12.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 на суму 19007 грн. 18 коп.

Судом встановлено, що до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-5127-17 були включені: штраф у сумі 19007 грн. 18 коп. за рішенням відповідача №0096481303 від 07.08.2018 та штраф за рішенням відповідача №0030515013 від 05.10.2018 на суму 1023 грн. 79 коп. і пеня у розмірі 39 грн. 54 коп., з урахуванням сплачених сум ЄСВ.

Рішення відповідача №0096481303 від 07.08.2018 було оскаржене в адміністративному порядку до ДФС України на підставі скарги позивача від 17.09.2018, однак рішенням ДФС України від 19.10.2018 №16/66/3/99-99-11-02-02-25 воно залишено в силі.

Рішення відповідача №0030515013 від 05.10.2018 винесене у зв`язку із простроченням сплати єдиного внеску за період із 10.02.2017 по 15.02.2017, доказів оскарження останнього позивачем до суду не надано.

Отже, враховуючи викладене, відповідачем до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5127-17 від 07.12.2018 правомірно включено 18495 грн. 77 коп. боргу, що складається із 18456 грн. 23 коп. штрафу та 39 грн. 54 коп. пені, доказів оскарження даної вимоги суду не надано, а тому така вимога є узгодженою.

У подальшому у зв`язку із зміною суми заборгованості, а саме, частковою сплатою штрафних санкцій та узгодженням суми недоїмки в розмірі 103735 грн. 09 коп. відповідач сформував нову вимогу від 03.01.2019 №Ф-5127-17, до якої включив, як залишок штрафних санкцій за рішеннями від 07.08.2018 №0096481303, від 05.10.2018 №0030515013, так і узгоджену суму недоїмки у сумі 103735 грн. 09 коп.

При цьому суд зазначає, що згідно із вищезазначеними приписами, сума недоїмки в розмірі 103735 грн. 09 коп., повинна стягуватись за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 №Ф-0147231302, а тому вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-5127-17 у частині боргу із недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 103735 грн. 09 коп. слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0096791302 від 07.08.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Приписами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що на підставі податкової накладної №5 від 01.04.2016 придбано комп`ютер ASUS Е510-В186А на суму 11595 грн., з яких 1932 грн. 50 коп. ПДВ; на підставі податкової накладної №13 від 05.04.2016 придбано комплект Logitech Wireless Desktop MK 270 на суму 850 грн., з яких 141 грн. 67 коп. ПДВ; на підставі податкової накладної №400901 придбано мобільний телефон Nomi i242 X-treme black-green та стартовий пакет до нього на суму 1411 грн. 66 коп., з яких 235 грн. 28 коп. ПДВ.

При цьому посилання позивача на ті обставини, що згідно із п. 198.6 ст. 198 та п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України лише зареєстрована податкова накладна є підставою для віднесення ПДВ до податкового кредиту на думку суду є необґрунтованими, оскільки в даному випадку слід застосувати п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, яка передбачає нарахування податкового зобов`язання у разі використання необоротних активів у господарській діяльності.

Посилання на ту обставину, що позивач має штат 7 осіб, тому куплений телефон потрібний для комунікації, як з працівниками так і контрагентами, а комп`ютер використовується для ведення бухгалтерського обліку жодними доказами не підкріплено, а тому такі доводи є необґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що використання таких речей у господарській діяльності повинен довести платник ПДВ - позивач.

Відповідно до п. 187.1 п. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З Акту перевірки вбачається, що у жовтні 2016 позивачем складено дві податкові накладні по контрагенту ТОВ «Олестас Еко» на загальну суму 2160 грн., а саме податкову накладну від 18.10.2016 №3 на суму ПДВ 870 грн. та податкову накладну від 21.10.2016 №39 на суму ПДВ 1290 грн., але до складу податкового зобов`язання у жовтні 2016 року включено лише ПДВ у сумі 1410 грн., а отже позивачем занижена сума ПДВ на 750 грн. (2160 - 1410)

Таким чином позивачем порушено вимоги п. 187.1 п. 187 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене позивачем занижена сума податкових зобов`язань на додану вартість на загальну суму 3059 грн, а саме, за квітень - 2017 на 2074 грн., за жовтень 2016 на 750 грн., за квітень 2017 на 235 грн.

Як наслідок вищевказані порушення призвели до неправильного обчислення і сплати податку на додану вартість, а тому відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3059 грн.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-5127-17 в частині боргу із недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 103735 (сто три тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 09 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1037 (одна тисяча тридцять сім) грн. 35 коп. судового збору .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10 травня 2019 року.

Суддя А.В. Руденко