Рішення № 81647992, 10.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/203

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2019 року № 640/3433/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Ірпінської міської ради Київської області

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 до Ірпінської міської ради Київської області (надалі - відповідач), адреса: 08200 , Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок, 2а, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність протиправною щодо порушення строку розгляду клопотання від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення №4793-63-VII від 24 січня 2019 року Ірпінської міської ради Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області;

- зобов`язати Ірпінську міську ради Київської області повторно розглянути клопотання від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним 03 грудня 2018 року було направлено на адресу відповідача клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,0500 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

До 31 січня 2019 року на адресу позивача не надходило будь-яких листів та повідомлень від відповідача, що, за доводами позивача, свідчить про порушення строків розгляду його звернення.

21 лютого 2019 року представником позивача від Ірпінської міської ради Київської області отримано відповідь відповідача №01-18/623 від 15 лютого 2019 року, рішення №4793-63-VII від 24 січня 2019 року та витяг з додатку №1 до рішення, відповідно до змісту яких у задоволенні вимог позивача, викладених у його зверненні відмовлено.

За доводами позивача, така відмова не відповідає вимогами статті 118 Земельного кодексу України, що стало підставою для його звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що клопотання позивача від 03 грудня 2018 року було зареєстровано Ірпінською міською радою Київської області 19 грудня 2018 року за вх. №Г-14287.2.

У відповідності до розпорядження в.о. міського голови Ірпінської міської ради Київської області №303 від 29 листопада 2018 року засідання 62-ої сесії ради відбулось 19 грудня 2018 року, що, за твердженнями представника відповідача, свідчить про не можливість розгляду звернення позивача на сесії міської ради в день його надходження.

Враховуючи, що для розгляду клопотання позивача законом визначений місячний строк та з урахуванням вихідних днів у грудні 2018 року - січні 2019 року, позивача листом від 11 січня 2019 року за вих. Г-14287.2 повідомлено про те, що його клопотання буде розглянуто на черговому засіданні постійної депутатської комісії із земельних відносин, лісових та природоохоронних питань.

17 січня 2019 року відбулось чергове засідання постійної депутатської комісії із земельних відносин, лісових та природоохоронних питань, на якому розглянуто клопотання позивача.

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 24 січня 2019 року №4973-63-VII позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0500 га для індивідуального дачного будівництва (згідно графічних матеріалів), оскільки рішенням міської ради надано дозвіл на відведення зазначеної земельної ділянки іншій особі, про що позивача було повідомлено листом від 08 лютого 2019 року за вих. №С-14287.2.

У зв`язку з чим, представник відповідача вважає, що з боку відповідача не було вчинено протиправною бездіяльності щодо порушення строку розгляду звернення позивача, оскільки таке звернення було розглянуто на наступній сесії ради після його надходження.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач у позовній заяві не вказує та, відповідно, не додає копію додатку №4 (графічні матеріали) до клопотання, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. «Графічними матеріалами» у даному випадку виступає роздруківка з публічно-кадастрової карти України з зазначенням кадастрового номеру « НОМЕР_1 », тип власності «приватна», цільове призначення обслуговування об`єктів: «рекреаційне», площа « 0,2169 га» та позначення у вигляді прямокутника.

У зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2000 року №563-12 «Про земельну реформу» була проведена інвентаризація земель та складена індексна кадастрова карта міста Ірпінь Київської області, відповідно до якої всі землі, які зазначені в ній, знаходяться на території населеного пункту місто Ірпінь.

Так, за твердженнями представника відповідача, у графічному матеріалі, доданому позивачем до його звернення, відсутні координати місця розташування бажаної земельної ділянки з посиланням на об`єкт адміністративно - територіального поділу України, кадастрову зону та кадастровий квартал (фрагмент), також відсутні відомості про розташовані поряд земельні ділянки та визначені законом обмеження у їх використанні, що позбавляє можливості встановити місце розташування бажаної земельної ділянки.

Також, представник відповідача послався на відсутність можливості встановити, що цей графічний матеріал є викопіюванням з публічної кадастрової карти - map.land.gov.ua, роздрукованим саме з офіційного сайту Держгеокадастру в установленому законом порядку, оскільки воно не засвідчене належним чином.

Більш того, представник відповідача зазначив, що при аналізі графічних матеріалів, доданих до клопотання позивача, з огляду на зазначену у викопіюванні з публічної кадастрової карти площу земельної ділянки « 0,2169 га», цільове призначення обслуговування об`єктів «рекреаційне» та зображений заявником прямокутник, можна ідентифікувати дві земельні ділянки:

1) Земельна ділянка площею 0,2169 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , що знаходиться у АДРЕСА_4 та з 18 серпня 2017 року знаходиться у власності гр. ОСОБА_2 ;

2) зображений заявником прямокутник - частина земельної ділянки, суміжної з земельною ділянкою площею 0,4605 га з кадастровим номером НОМЕР_3 . Даний «прямокутник» є несформованою земельною ділянкою без кадастрового номера, частиною земельного масиву комунальної форми власності. Згідно Зведеного плану земельних ділянок даний масив складається з 84 частин по 0,05 га кожна. Ірпінською міською радою Київської області у період з 28 вересня 2017 року по 03 липня 2018 року прийняті рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва 84 учасникам бойових дій.

Зображений заявником прямокутник повністю або частково співпадає з земельною ділянкою №83 по Зведеному плану земельних ділянок, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої у власність для індивідуального дачного будівництва 03 липня 2018 року отримав учасник бойових дій ОСОБА_3 на підставі рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3910-53-VII.

Також, у відзиві на позовну заяву зазначено, що на теперішній час Верховним Судом вирішується питання щодо відкриття касаційного провадження у справі №826/13030/18 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення №3948-53-VII, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,11 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі клопотання від 05 червня 2018 року за вх. №Г-6137.2 від 13 червня 2018 року, до якого додано графічні матеріали, з яких хоча б можливо ідентифікувати місце розташування бажаної земельної ділянки.

При цьому, представник відповідача послався на те, що до позовної заяви додано ордер адвоката, в якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 05 червня 2018 року №17/18, проте, копії вказаного договору до позовної заяви не додано, що, за доводами представника відповідача, може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Більш того, представник відповідача зазначив, що додана копія посвідчення учасника бойових дій серія АА номер НОМЕР_5 , виданого позивача, не містить особистого підпису, що ставить під сумнів його дійсність.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, представник відповідача зазначив, що наразі адвокатом Татунцем В.В. в інтересах ОСОБА_4 (справа №640/3371/19), ОСОБА_1 (справа №640/3433/19) та ОСОБА_5 (справа №640/3434/19) до Окружного адміністративного суду міста Києва подано три аналогічні позови до Ірпінської міської ради Київської області та один позов в інтересах ОСОБА_6 (справа №320/964/19) з аналогічним предметом позову, тому, за твердженнями представника відповідача, вартість складання позовної заяви, написаної «під кальку» з іншими трьома позовами є необґрунтованою.

На підставі викладених вище обставин, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується наданою суду копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 25 квітня 2015 року Управлінням особового складу штабу Командування Сухопутних військ (Т.1, арк. 20).

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів в частині визнання посвідчення недійсним або підробленим, матеріали справи не містять, тому суд не приймає до уваги припущення представника відповідача в цій частині, оскільки відсутність особистого підпису учасника бойових дій у посвідченні не може бути розцінено судом в даному випадку, як його недійсність та, відповідно, відсутність у позивача статусу учасника бойових дій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 підписана його представником - адвокатом Татунцем В.В., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією ордеру на надання правової допомоги від 13 серпня 2018 року серії КС № 377551, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 05 червня 2018 року №17/18.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (частина 2 статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI).

Тобто, виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.

Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400 - 1 Кримінального кодексу України).

Положенням частини 5 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Наведене в сукупності свідчить про те, що ордер, який видано відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція Кодексу адміністративного судочинства України не вимагає.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необгрунтованість тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з ненаданням суду копії договору про правничу допомогу від 05 червня 2018 року №17/18.

Враховуючи той факт, що обставини, на які посилався представник відповідача, як на підстави для залишення позовної заяви без розгляду, не грунтуються на нормах чинного законодавства та були спростовані наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених позовних вимог з ухваленням остаточного рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, судом встановлено та вбачається з наявних матеріалів справи доказів, що 19 грудня 2018 року Ірпінською міською ради Київської області за вх. №Г-14287.2 зареєстроване клопотання ОСОБА_1 від 03 грудня 2018 року про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,05 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області (Т.1, арк. 47).

У відповідності до частини 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

З офіційного сайту Ірпінської міської ради Київської області вбачається, що розпорядженням в.о. міського голови Ірпінської міської ради Київської області №303 від 29 листопада 2018 року «Про скликання шістдесят другої сесії Ірпінської міської ради» шістдесят другу сесію Ірпінської міської ради VІІ скликання скликано на 19 грудня 2018 року о 09:00 годині в залі засідань міської ради (https://imr.gov.ua/rozporyadzhennya-miskogo-golovi/13242-pro-sklikannya-shistdesyat-drugoji-sesiji-irpinskoji-miskoji-radi-303, Т.1, арк. 53).

Тобто, засідання сесії відбулось в день реєстрації клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва.

Наступна сесія, відповідно до розпорядження в.о. міського голови Ірпінської міської ради Київської області №6 від 11 січня 2019 року, призначена на 24 січня 2019 року (https://imr.gov.ua/rozporyadzhennya-miskogo-golovi/12723-pro-sklikannya-shistdesyat-tretoji-sesiji-irpinskoji-miskoji-radi-6, Т.1, арк. 54).

Про розгляд клопотання позивача на черговому засіданні постійної депутатської комісії із земельних відносин, лісових та природоохоронних питань позивача повідомлено листом від 11 січня 2019 року №Г-14287.2, який направлено на адресу останнього11 січня 2019 року (Т.1, арк. 55,56-57).

Матеріалами справи підтверджується, що 24 січня 2019 року відбулась 63-я сесія Ірпінської міської ради VІІ скликання, на якій було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 03 грудня 2018 року про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,05 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

Зважаючи на наявність у грудні 2018 року та на початку січня 2019 року великої кількості вихідних та святкових днів, суд дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 від 03 грудня 2018 року про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва було розглянуто на черговій сесії Ірпінської міської ради Київської області після його надходження з дотриманням строків, встановлених діючим законодавством України.

Наведене в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання бездіяльності протиправною щодо порушення строку розгляду клопотання від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Крім того, системний аналіз наведених вище норм Земельного кодексу України дозволяє суду дійти висновку про те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк, не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Проте, належних та допустимих доказів здійснення замовлення на виготовлення проектної документації впродовж грудня 2018 року - січня 2019 року позивачем суду не надано, що також дозволяє суду дійти висновку про відсутність порушених прав та законних інтересів позивача внаслідок неотримання протягом цього часу відповідного рішення відповідача за наслідками розгляду звернення позивача.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №4793-63-VII від 24 січня 2019 року Ірпінської міської ради Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Так, як вже було зазначено судом, 19 грудня 2018 року відповідачем зареєстроване клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

До клопотання позивачем були додані: копія паспорту громадянина України, копія РНОКПП, копія посвідчення НОМЕР_5 та графічні матеріали (Т.1, арк. 48-49,50,51,52).

За результатами розгляду клопотання позивача та доданих до нього документів, 24 січня 2019 року Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення №4793-63-VII про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з тим, що рішенням міської ради надано дозвіл на відведення зазначеної земельної ділянки у власність іншій особі (Т.1, арк. 61,61а).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вже зазначалось судом, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (частина 8 стаття 118 Земельного кодексу України).

При цьому, в частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами 10-11 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В той же час, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач у своєму рішенні послався на наявність рішення міської ради про відведення зазначеної земельної ділянки іншій особі.

В якості доказів відведення земельної ділянки іншій особі, відповідачем надано суду копію рішення Ірпінської міської ради Київської області від 03 липня 2018 року №3910-53-VII, відповідно до якого ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0500 га для індивідуального будівництва в АДРЕСА_5 ( Т .1, арк. 67).

Також, відповідачем надано суду інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідно до якої земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,2169 га за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_2 ( Т .1, арк. 63).

Натомість, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено право міської ради відступати від положень статті118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття міською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі.

Більш того, матеріали справи не містять доказів щодо прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення земельної ділянки відповідачем іншій особі, що спростовує мотиви відповідача у відмові в наданні дозволу на розробку землеустрою позивачу з підстав наявності рішення міської ради про відведення зазначеної земельної ділянки іншій особі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.

Також, суд звертає особливу увагу на те, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на підстави для відмови у наданні дозволу, як невідповідність обраного місця розташування об`єкта вимогам законів. Проте, зі змісту додатку №1 до оскаржуваного рішення підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою було відведення земельної ділянки іншій особі, а не невідповідність обраного місця розташування об`єкта вимогам законів, тобто, такі твердження представника відповідача, в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У зв`язку з чим, оскільки відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не у зв`язку з невідповідністю обраного місця розташування об`єкта вимогам законів, суд, враховуючи підстави та предмет позову, не надає правову оцінку доводам представника відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо наявності підстав для відмови позивачу у задоволенні його клопотання від 03 грудня 2018 року.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення №4793-63-VII від 24 січня 2019 року Ірпінської міської ради Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області та зобов`язання Ірпінської міської ради Київської області повторно розглянути клопотання від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

Стосовно посилань представника відповідача на наявність касаційної скарги у адміністративній справі №826/13030/18, суд зазначає, що спір, який був предметом розгляду у даній справі та повернення позовної заяви позивачу у зв`язку з недотриманням під час звернення до суду вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а також оскарження позивачем ухвал суду першої та апеляційної інстанції немає відношення до спору, який є предметом розгляду в даній адміністративній справі №640/3433/19.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, зокрема, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та задоволення позовних вимог частині визнання протиправним й скасування рішення №4793-63-VII від 24 січня 2019 року Ірпінської міської ради Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача від 03 грудня 2018 року.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів понесення ним взагалі будь-яких судових витрат, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №4793-63-VII від 24 січня 2019 року Ірпінської міської ради Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області;

3. Зобов`язати Ірпінську міську ради Київської області повторно розглянути клопотання від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,050 га, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова