Рішення № 81646995, 10.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2019 р. № 400/146/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головне управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2018 № 0042731301,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу скасувати прийняте 12.11.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкового повідомлення-рішення № 0042731301.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказала, що відповідач провів камеральну перевірку після спливу встановленого статтею 102 Податкового кодексу України строку, тому застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату транспортного податку є незаконним.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 21-22) Управління вказало, що позивач порушила строк сплати податкових зобов`язань, наслідком чого є нарахування штрафу. При цьому, виходячи з тексту відзиву, на думку Управління, датою початку строку давності для застосування штрафних санкцій є дата сплати позивачем податкових зобов`язань.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористалася.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2018 посадова особа Управління склала «Акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань з транспортного податку ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1» № 2415/14-29-13-01/НОМЕР_1 (надалі - Акт, арк. спр. 9-10).

Відповідно до Акта, позивач порушила визначений підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України строк сплати транспортного податку. Так, транспортний податок за 2015 рік (18 750 грн.) позивач мала сплатити не пізніше 29.08.2015, транспортний податок за 2016 рік (25 000 грн.) - не пізніше 30.06.2016. Проте, фактична сплата суми 43 750 грн. відбулась 27.03.2017.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2018 № 0042731301 (надалі - Рішення, арк. спр. 11-12) Управління, з посиланням на висновки Акта, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, нарахувало позивачу штраф у розмірі 20%.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з чинною у 2015 та у 2016 роках реакцією підпункту «а» підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, фізичні особи сплачують транспортний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як вказано в Акті (і цю обставину позивач не заперечила), останній день граничного строку сплати податку, виходячи з наведеної норми та дати вручення позивачу відповідних повідомлень-рішень, за 2015 рік - 29.08.2015, за 2016 рік - 04.10.2016.

Факт несвоєчасної сплати транспортного податку за 2015 та 2016 роки позивач не заперечила.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань (яким, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є, в тому числі, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства) платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, зокрема, сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені).

Дата Акта , як вказано вище, - 01.10.2018. Отже, перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань з транспортного податку за 2015 рік відповідач провів пізніше 1095 дня, що настав за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, - 29.08.2015, як його визначило Управління.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У згаданій позивачем постанові від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17 (касаційне провадження №К/9901/34710/18) Верховний Суд, зокрема, зазначив: «… за положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання … як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем визначені податкові зобов`язання у поданих Підприємством податкових деклараціях з екологічного податку за певні податкові періоди, починаючи ще з IV кварталу 2011 року, відтак і граничні строки їх сплати підпадають в тому числі і на певні місяці 2012, 2013, 2014 років. Враховуючи дату прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень (08 серпня 2017 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов`язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, Суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення в частині сум штрафів прийняті податковим органом поза межами 1095 днів …».

За таких обставин, суд погодився з позивачем в тому, що відповідач діяв всупереч нормам Податкового кодексу України, в зв`язку з чим визнав обґрунтованими вимоги про скасування Рішення в частині штрафу за 2015 рік.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що нарахування Управлінням штрафу за порушення сплати позивачем транспортного податку за 2015 рік (3 750 грн.) не відповідає нормам Податкового кодексу України, тому Рішення в цій частині є таким, що має бути визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд запропонував позивачу подати письмові пояснення щодо причин незгоди з нарахуванням штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 (яким відповідач визначив позивачу податкове зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік), проте позивач ухвалу суду не виконала.

Позовна заява не містить жодного доводу щодо незаконності нарахування Управлінням штрафу за несвоєчасну сплату ОСОБА_4 . транспортного податку за 2016 рік.

Оскільки нарахування цього штрафу відбулось в межах визначеного статтею 102 Податкового кодексу України строку, сума штрафу обчислена відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, суд встановив відсутність підстав для скасування Рішення в цій частині.

За таких обставин, суд визнав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням цього, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління підлягає сума 329,34 грн., що дорівнює 42,86% суми, сплаченої за квитанцією № ПН5712 від 18.01.2019.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 12.11.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0042731301 в частині нарахування штрафу в сумі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн.

3.В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 329,34 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 18.01.2019 № ПН 5712.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна