Рішення № 81645984, 10.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2019 року м.Київ № 320/5554/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.04.2019 (т.2, а.с.220-223), просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи - ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при реалізації нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2015;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №917 від 26.04.2018 «Про проведення перевірки платника податків - фізичної особи - ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при реалізації нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2015».

- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області:

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013241304;

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013221304;

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013231304;

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013271304;

- рішення від 11.07.2018 №0013281304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.07.2018 №Ф-0013251304 на суму 243422,17 грн.;

- рішення від 11.07.2018 №0013261304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5554/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оспорюваних рішень були порушення, встановлені контролюючим органом за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, яку контролюючим органом було проведено за відсутності визначених у законі підстав та з порушенням процедури.

Позивач стверджує, що отримання органом доходів і зборів ухвали слідчого судді із зазначенням у резолютивній частині про «надання дозволу» на призначення перевірки відносно конкретного платника податків не утворює визначених у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав для призначення документальної невиїзної перевірки.

Позивач також зазначає, що платники податків, відносно яких здійснюються заходи податкового контролю у формі перевірки, мають право бути присутніми під час її проведення, подавати документи, вимагати дослідження окремих обставин, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений до початку її проведення. Проте про перевірку, за наслідками якої прийняті оспорювані рішення, позивач до її початку повідомлений не був.

З огляду на стверджувані порушення позивач вважає, що акт перевірки є доказом, який здобуто з порушенням встановленого порядку, у зв`язку з чим він не має юридичної значимості, і не може слугувати підставою для визначення йому грошових зобов`язань оскаржуваними рішеннями.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що перевірка була ініційована у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.03.2018 у справі №760/5233/18 про призначення перевірки, що повністю відповідає вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідач також зазначає, що належним чином повідомив позивача про перевірку шляхом направлення копії наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому відповідач стверджує, що право контролюючого органу приступити до перевірки не залежить від факту вручення такого листа платнику податків.

Відповідач зазначає, що під час перевірки було встановлено, що позивач систематично здійснював підприємницьку діяльність, що полягала у спорудженні нового житла та продажу його населенню, з доходів від провадження якої не були утримані податки, збори та інші обов`язкові платежі.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що обґрунтовано збільшив позивачу зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та правомірно застосував до позивача штрафні санкції.

У судовому засіданні 08.05.2019 представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, з приводу заяви представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.03.2018 у справі №760/5233/18 надано дозвіл на проведення працівниками ГУ ДФС у Київській області позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна у період з 01.01.2012 по 31.12.2015 (т.2, а.с. 157).

Виконуючи вимоги вказаної ухвали, Головне управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийняло наказ від 26.04.2018 №917 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна у період з 01.01.2012 по 31.12.2015. Днем перевірки у вказаному наказі визначено 07.05.2018; тривалість перевірки - п`ять робочих днів (т.2, а.с. 108).

У період з 07.05.2018 по 14.05.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 .

По завершенню перевірки Головним управління ДФС у Київській області складений акт від 21.05.2018 №412/10-36-13-04 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при не облікованій реалізації нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2015» (далі - Акт перевірки) (т.2, а.с. 113-143).

У рамках перевірки контролюючий орган, використавши матеріали кримінального провадження №32017110200000006, встановив, що в охопленому перевіркою періоді ОСОБА_1 спільно з іншою особою був замовником та увів в експлуатацію вісімнадцять об`єктів будівництва: індивідуальних та багатоквартирних житлових будинків та відчужив 116 об`єктів нерухомого майна (квартир, індивідуальних будинків) на загальну суму 41079333,96 грн.

Зіславшись на обсяг побудованих житлових та багатоквартирних житлових будинків, реалізованих об`єктів нерухомості (квартир), систематичний характер такої діяльності, контролюючий орган в Акті перевірки дійшов висновку про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності без реєстрації фізичною особою-підприємцем, доходи від провадження якої у загальному розмірі 20539666,98 грн. (41079333,96х50%) не були задекларовані у встановленому порядку та оподатковані податком на доходи фізичних осіб, військовим збором, що у свою чергу також призвело до заниження обов`язкових платежів з єдиного соціального внеску.

З урахуванням викладеного контролюючий орган в Акті перевірки зазначив про порушенням ОСОБА_1 вимог:

- пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2012-2013 роки;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2012 -2015 роки у розмірі 1699673,12 грн.;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2012-2014 роки;

- абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у частині не нарахування та несплати єдиного соціального внеску у розмірі 243422,17 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 35319,98 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.07.2018 №0013241304, яким позивачеві визначене грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1970741,25 грн., у тому числі податкове зобов`язання у розмірі 1576593,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 394148,25 грн. (т.1, а.с. 11);

- від 11.07.2018 №0013221304, яким позивачеві на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначений штраф у розмірі 340,00 грн. (т.1, а.с. 12);

- від 11.07.2018 №0013231304, яким позивачеві на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України визначений штраф у розмірі 510,00 грн. (т.1, а.с. 13);

- від 11.07.2018 №0013271304, яким позивачеві визначене грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 44149,98 грн., у тому числі податкове зобов`язання у розмірі 35319,98 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8830,00 грн. (т.1, а.с. 14).

Акт перевірки та викладені у ньому висновки про порушення позивачем правил нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування слугували підставою для прийняття контролюючим органом:

- рішення від 11.07.2018 №0013281304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (т.1, а.с. 17);

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.07.2018 №Ф-0013251304 на суму 243422,17 грн. (т.1, а.с. 15);

- рішення від 11.07.2018 №0013261304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 64758,05 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.1, а.с. 16).

Вважаючи протиправними підстави для проведення перевірки, дії контролюючого органу щодо її проведення, а також рішення та вимогу, прийняті за результатами перевірки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи аргументи сторін, що стосуються законності перевірки та дотримання процедури її проведення, суд виходив з наступного.

У частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент призначення та проведення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, зокрема:

- представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

- бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

- вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З системного аналізу наведених вимог податкового законодавства слідує, що позапланова документальна невиїзна перевірка платника податків ініціюється у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, шляхом прийняття про це керівником контролюючого органу рішення у вигляді наказу.

Визначені у статті 78 Податкового кодексу України підстави є вичерпними і довільному чи розширеному тлумаченню не підлягають.

З підстав, визначених у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка призначається у разі отримання рішення суду виключно про призначення перевірки, зокрема слідчого судді у кримінальній справі.

Отримання контролюючим органом судових актів з іншим змістом, зокрема, ухвал слідчих суддів, якими право на призначення перевірки делеговано органу доходів і зборів шляхом зазначення у резолютивній частині про надання дозволу на призначення перевірки відносно конкретного платника податків, не утворює визначених у підпунктів 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав для призначення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд у постановах від 19.09.2018 у справі №822/573/17, від 16.10.2018 у справі №826/1068/17 сформував правову позицію, відповідно до якої приймаючи наказ про призначення перевірки на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який надає право органу доходів і зборів на призначення перевірки на підставі рішення суду виключно про призначення перевірки.

Таким чином Верховний Суд у своїх постановах зазначає про неможливість ототожнення понять «призначення перевірки» та «надати дозвіл на проведення перевірки» для цілей застосування вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, наказ від 26.04.2018 №917 відповідачем прийнятий відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.03.2018 у справі №760/5233/18.

Вказаною ухвалою надано дозвіл на проведення працівниками ГУ ДФС у Київській області позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна у період з 01.01.2012 по 31.12.2015.

Оскільки ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.03.2018 у справі №760/5233/18 перевірка позивача не призначалась, враховуючи висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 у справі №822/573/17, від 16.10.2018 у справі №826/1068/17, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах визначених у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав для проведення перевірки.

Суд також враховує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08.04.2019 (провадження №11сс/824/2143/2019) ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.03.2018 у справі №760/5233/18 скасовано (т.2, а.с. 228-230).

Скасовуючи вказану ухвалу, Київський апеляційний суд виходив з того, що вона постановлена у позапроцесуальний спосіб, оскільки чинний кримінальний процесуальний закон не містить норм, які б визначали порядок розгляду клопотань слідчого/прокурора про проведення позапланової документальної перевірки, а також повноваження слідчого судді щодо розгляду таких клопотань та ухвалення рішення за результатами їх розгляду.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДФС у Київській області від 26.04.2018 №917 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аргументи відповідача з приводу того, що спірний наказ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його реалізації, у зв`язку з чим не може бути предметом судового розгляду, суд відхиляє.

Суд зазначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, що виключає можливість вчинення платником податків дій з допуску або недопуску до її проведення, а відтак і можливості захистити свої права у випадку незгоди з підставами, з яких призначено перевірку.

Суд також вважає, що право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

Щодо порушень процедури проведення оспорюваної перевірки, суд зазначає наступне.

Контролюючий орган має право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки після вручення платникові податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналіз вимог статті 42 Податкового кодексу України, до якої відсилає пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, свідчить, що момент, з якого наказ про проведення перевірки та повідомлення про її дату і місце вважається врученим, визначений альтернативно: це або момент їх надсилання за адресою платника податків, або момент їх фізичного (особистого) вручення платникові податків.

Проте виходячи з мети та особливостей документальних невиїзних перевірок у взаємозв`язку із змістом прав та обов`язків платника податків, саме по собі надсилання засобами поштового зв`язку наказу та повідомлення про її проведення є недостатнім.

Документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу на підставі отриманих від платника податків або в іншому установленому законом порядку первинних та інших документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків, зборів та інших платежів.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Особливістю документальної невиїзної перевірки є те, що присутність платника податків під час її проведення не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки самостійно або через уповноваженого представника, надавати пояснення з питань, що виникають під час перевірки або вимагати від контролюючого органу перевірки окремих відомостей та фактів, пов`язаних з предметом перевірки, є правом платника податків.

Можливість реалізації платником податків вказаних прав, а також права заперечити повністю проти проведення перевірки, повнота та об`єктивність дослідження контролюючим органом усіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, зокрема, тих, що знаходяться у платника податків, залежить від наявності у платника податків відомостей про те, що відносно нього здійснюються заходи податкового контролю.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений до її початку.

Судом встановлено, що наказ від 26.04.2018 №917 та повідомлення від 26.04.2018 №220/10-36-13-09 про проведення з 07.05.2018 позапланової документальної невиїзної перевірки було направлено за податковою адресою позивача 27.04.2018 поштовим відправленням з номером 0315121990343 (т.2, а.с. 110-111).

Як вбачається з відомостей сервісу відстеження поштових відправлень ДП «Укрпошта» та підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку №08290 «Гостомель», конверт з наказом та повідомленням про перевірку не був вручений позивачеві та 03.05.2018 був повернутий за зворотною адресою у зв`язку із закінченням строку зберігання і вручений представникові контролюючого органу лише 11.06.2018 (т.2, а.с. 11-112).

Враховуючи, що перевірка була проведена у період з 07.05.2018 по 14.05.2018, а її результати були оформлені 21.05.2018, суд констатує, що позапланову документальну невиїзну перевірку контролюючий орган розпочав і завершив без належного повідомлення платника податків - позивача, не маючи у власному розпорядженні відомостей про причини, через які повідомити платника податків виявилось неможливим.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену ним у постановах від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 № 21-5864а15, підтриману згодом Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 у справі №820/6323/17, від 07.02.2018 у справі №821/1562/16, від 20.02.2019 у справі №807/663/13-а, від 26.02.2019 у справі №821/2424/15-а, від 12.03.2019 у справі №813/1052/15, від 15.05.2018 у справі №809/1578/17, від 19.06.2018 у справі №820/17270/14, від 19.09.2018 у справі №821/595/17, від 09.10.18 у справі №820/1864/17, від 16.10.18 у справі №810/249/15, від 20.11.18 у справі №826/2462/16, від 17.12.18 у справі №804/9880/14, відповідно до якої з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу у спірних правовідносинах не виникло право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, у зв`язку з чим дії Головного управління ДФС у Київській області по проведенню перевірки, оформленої актом від 21.05.2018 №412/10-36-13-04, є протиправними.

Як наслідок Акт перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, що виключає компетенцію контролюючого органу вважати доведеними викладені у ньому факти податкових та інших правопорушень, а тому прийняті на його підставі рішення про визначення податкових зобов`язань та штрафів, вимога про сплату боргу (недоїмки) не можуть бути визнані правомірними.

Отже, прийняті на підставі юридично дефектного Акта перевірки податкові повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013241304, №0013221304, №0013231304, №0013271304, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.07.2018 №0013281304, від 11.07.2018 №0013261304 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.07.2018 №Ф-0013251304 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача про незаконність проведеної відносно нього перевірки, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір на суму 8810,00 грн. згідно квитанції №85 від 12.10.2018, оригінал якої міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.2).

Судові витрати у розмірі 8810,00 грн., що складаються з витрат, понесених у зв`язку із сплатою судового збору, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.04.2018 №917 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

3. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, що виразились у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 21.05.2018 №412/10-36-13-04 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при не облікованій реалізації нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2015».

4. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2018 №0013241304, №0013221304, №0013231304, №0013271304.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2018 №0013281304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2018 №0013261304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 64758,05 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

7. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.07.2018 №Ф-0013251304.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судові витрати у розмірі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 10.05.2019.

Суддя Кушнова А.О.