Рішення № 81645888, 22.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Справа № 160/8889/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: визнати бездіяльність Державної казначейської служби України у вигляді відмови провести розрахунок заборгованості за допомогою на оздоровлення за 2012 рік згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №406/1537/2012 від 30 квітня 2013 року в повному обсязі, йому, як особі, на яку розповсюджується дія Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII), в редакції 2012 року в повному обсязі - протиправною; зобов`язати відповідача вчинити дії по уточненню суми заборгованості, перерахувати та виплатити йому недоплачену суму заборгованості за допомогою на оздоровлення за 2012 рік згідно постанови від 04 липня 2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №406/1537/2012 як особі, на яку розповсюджується дія п.3 ч.4, ч.7 ст.48 Закону №796-XII, в редакції 2012 року в повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання рішення суду ним було отримано від відповідача заборгованість у розмірі 5 990 грн., з розміром якої він не погоджується. У жовтні 2018 року він звернувся до відповідача з проханням уточнити суму та виплатити йому заборгованість, але у задоволенні вимог заяви було відмовлено. Позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити виплату заборгованості відповідно до Закону №796-XII, саме в редакції Закону 2012 року, вважає бездіяльність Державної казначейської служби України протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до актів приймання-передавання за ІІІ квартал 2015 року, відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби було передано виконавчі документи по справі №406/1537/12 щодо стягнення коштів у розмірі 5 990 грн. на користь ОСОБА_1 , які у вересні 2018 року казначейською службою було перераховано на картковий рахунок позивача. Відповідач зазначає, що органи Казначейства не наділені повноваженнями щодо нарахування та здійснення перерахунку сум, які підлягають виплаті за рішеннями суду. Вважає, що ним було вжито всіх заходів щодо виконання судового рішення у справі, які передбачені чинним законодавством та враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій зазначалося, що обов`язок безпосередньої виплати на даний час покладено на відповідача, тому наголошував на задоволенні позовних вимог.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача письмових пояснень по суті спору до суду до теперішнього часу не подано.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-14) є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.7).

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації, в якому просив визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на його користь недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону №796-XII за 2012 рік, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої суми.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2012 року у задоволенні позову було відмовлено повністю. Судом першої інстанції зазначено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2012 році учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводилась правомірно у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі №406/1537/12 (2а/406/132/12) апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2012 року скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації в частині відмови у проведенні донарахування ОСОБА_1 невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст.48 Закону №796-XII за 2012 рік. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2012 рік згідно ст.48 Закону №796-XII у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат. Постанова суду набрала законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає (а.с.8-9).

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року, відповідачем 24.09.2018 року було перераховано заборгованість у сумі 5 990 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись із розміром отриманої суми, позивач 03.10.2018 року звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив, що розмір виплати на момент перерахунку коштів повинен складати: 3 723 грн. х 5 мінімальних заробітних плат - 100 грн. = 18 515 грн., таким чином недоплата складає 18 515 грн. - 5 990 грн. = 12525 грн., внаслідок неповної виплати, рішення суду по даному виконавчому документу виконаним вважати не можна. Просив прийняти рішення та провести відповідний перерахунок з наступною виплатою заборгованості за виконавчим документом у повному обсязі, тобто в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати, з урахуванням раніше виплачених (а.с.10).

Листом від 28.11.2018 року №5-13/2882-18420 «Про надання інформації», відповідач повідомив, що згідно з постановою суду зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації здійснити нарахування та виплатити на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік згідно ст.48 Закону №796-XII. До Казначейства на підставі акту приймання-передавання було подано пакет документів, який містив рішення суду та довідку про нарахування суми заборгованості, згідно з рішенням суду. Повідомлено, що Казначейство не наділене повноваженнями щодо нарахування та здійснення перерахунку сум, які підлягають сплаті за рішенням суду (а.с.11).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо розміру перерахованої суми в погашення рішення суду, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Органи Державної казначейської служби України у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, що передбачені діючим законодавством України.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 2 ст.3 Закону №4901-VI встановлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

З метою реалізації п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. №440 затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440).

Абзацом 2 п.13 Порядку №440 передбачено, що передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов`язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.

Згідно із абз.3 п.14 Порядку №440, до рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, і завірені гербовою печаткою.

Судом встановлено, що на виконання положень Порядку №440, відповідачу було подано довідку Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №46 від 30.05.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 нараховано до виплати 5 990 грн., з урахуванням виплачених сум (а.с.23).

Матеріалами справи підтверджується, що 24.09.2018 року Державна казначейська служба України перерахувала кошти в сумі 5 990 грн. на картковий рахунок позивача. (а.с.12).

Таким чином, відповідачем було виконано рішення суду від 30.04.2013 року по справі №406/1537/12, з урахуванням довідки, складеною третьою особою, в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню повністю, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України та може бути оскаржено у строки, передбачені ст.295 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма