Вирок № 81645869, 11.05.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/564/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2019 р. м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді: Харченко О.П.

при секретарі: Зубенко Т.А.

за участю прокурора : Бечвая Т.О.

потерпілого: ОСОБА_1

захисника: Сілантьєва Д.А.

та обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Бахмуті обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018050150002946 від 29.12.2018 року щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар, Донецької області, українця, громадяниня України, має середньо - технічну освіту, не судимого, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , маючи посвідчення, на право керування транспортними засобами,з категоріями «А1,А,В,С», 29.12.2018 року, приблизно о 05 годині 20 хвилин, у темний час доби, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 210990 - 20» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням ТІ302 Танюшівка - Старобільск - Артемівськ, зі сторони м. Бахмут в напрямку м. Лисичанська, зі швидкістю приблизно 80 км/годину, з включеним ближнім світлом фар, з пасажирами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка сиділа на передньому

пасажирському сидінні та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який сидів на

задньому пасажирському сидінні, та під час руху, не виконавши вимоги: п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким - «Під час вибору в

установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню

обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного

засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно- небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не впоравшись з керуванням автомобіля, на відстані 2350м від автодороги сполученням Київ -Харків-Довжанський, з`їхав з проїжджої частини на праву по ходу напрямку свого руху сторону, де скоїв наїзд на дерева, в внаслідок чого пасажир його автомобіля ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме: «ЗЧМТ, струс головного мозку. Забита рана в правій тім`яній області. Перелом зубу, 2-го шийного хребця без зміщення кісткових уламків та підвивихом зубу праворуч, підвивих в атланто - аксісних суглобах двобіч зі зміщенням правого та лівого суглобових відростків атланту, без ознак стенозування хребтового каналу. Перелом лівої гілки нижньої щелепи зі зміщенням кісткових уламків. Підшкірні крововиливи та садна в області обличчя», які як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, водій ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, а саме вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», які знаходяться в причинному зв`язку з подією, яка трапилася.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні вказаного злочину за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та суду надав показання, що, дійсно, 29.12.2018 року, приблизно о 05 годині 20 хвилин, коли він їхав на автомобілі з потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то не впорався із керуванням та скоїв ДТП наїхавши на дерева ,в ході якого потерпілий отримав тілесні ушкодження . Після отримання тілесних ушкоджень він надає матеріальну допомогу потерпілому для лікування та зобов`язується робити це і в подальшому при необхідності.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь - які сумніви у добровільності та істиності їх позиції, суд вирішив провести судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілого та вивченням матеріалів, що характеризують особистість обвинуваченого, долю речових доказів, судових витрат та заявленого прокурором позову, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_1 також суду пояснив, що дійсно він їхав на автомобілі під керуванням ОСОБА_2 29.12.2018 року у якості пасажира. Він задрімав, а прийшов до тями вже після ДТП. Обвинувачений надав і надає йому матеріальну допомогу при лікуванні і тому він не бажає заявляти цивільний позов. Він просить суд не позбавляти волі обвинуваченого.

Виходячи з викладеного суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми необережними діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України.

При вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 міри покарання, суд відповідно до ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини що пом`якшують і обтяжують покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за правилами ст. 12 КК України, відноситься до розряду тяжких злочинів.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 зазначені у ст. 67 КК України відсутні.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 , встановлено, що він є громадянином України, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у теперішній офіційно не працює, але має тимчасові заробітки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно .

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття у скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди , а також думку потерпілого ОСОБА_1 , який просить суд його суворо не карати.

Згідно з ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів. Скоєний обвинуваченим злочин відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі, а саме до восьми років.

Беручи до уваги принципову позицію обвинуваченого, який щиросердечно в скоєному розкаявся та відшкодував і в подальшому відшкодовує завдану шкоду, зробив для себе належні висновки, своєчасно з`являвся до суду та суду пояснив, що буде і в подальшому відшкодовувати завдану ним шкоду, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, з покладенням на нього обов`язків передбачених ст.ст.75,76 КК України.

Крім того, суд погоджується з позицією прокурора ,який вважає за доцільне не позбавляти ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, оскільки він є водієм і це є єдиним джерелом його доходів.

Цивільний позов потерпілим не заявлений. Заявлений прокурором позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого у розмірі 1 767 грн. 02 коп. визнаний обвинуваченим є документально обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи № 2/19-16 від 15.01.2019 р. у сумі 858 грн.

Речовий доказ по справі - автомобіль марки «ВАЗ - 210990 - 20» реєстраційний номер НОМЕР_1 - переданий під зберігальну розписку власниці - ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили слід залишити їй.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався і суд не вбачає необхідності його обирати.

Керуючись ст.ст. 368-371,373-374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`ять років) позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України засудженного звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_2 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» задовольнити . Стягнути з ОСОБА_2 1767(одну тисячу сімсот шістдесят сім) гривень 02 копійки на користь Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» (код ЄДРПОУ 01990217) в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування та утримання потерпілого ОСОБА_1 в травматологічному відділені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи №2/19-16 від 15.01.2019р. у сумі 858 грн..

Речовий доказ по справі - автомобіль марки «ВАЗ - 210990 - 20» реєстраційний номер НОМЕР_1 - переданий під зберігальну розписку ОСОБА_4 - після набрання вироком законної сили - залишити їй , як власниці.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.П. Харченко