Ухвала суду № 81645648, 11.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

11 травня 2019 р. Справа №200/6114/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №746 від 23.04.2019 року.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить:

- зупинити дію наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.04.2019 року № 746 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що оскаржуваний наказ встановлює дату початку проведення документальної невиїзної перевірки Позивача 26 квітня 2019 року, тривалістю 10 робочих днів. Судове оскарження цього наказу не зупиняє його виконання, а для відвернення наслідків, до яких призведе проведення податкової перевірки, буде необхідно докласти значних сил та витрат, а тому позивач вважає за необхідне зупинити дію цього наказу до набрання законної сили судовим рішення у даній справі. При подальшому задоволенні судом позовних вимог і визначення даного наказу незаконним, відновлення порушених прав Позивача буде унеможливлене.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі наведеного, суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову провести без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є клопотання сторони, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Із змісту поданої заяви вбачається, що позивач просить зупинити дію наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Донецькій області №746 від 23.04.2019 р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )". Так, пунктом 1 наказу Головного управління ДФС у Донецькій області №746 від 23.04.2019 р. визначено наступне: «провести позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 26 квітня 2019 року тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2018 року з метою перевірки своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зауважує, що вказаний наказ за своєю правовою природою є строковим актом індивідуальної дії, який вичерпує себе у спосіб проведення призначеної перевірки тривалістю у 10 днів, починаючи з 26.04.2019 року.

Доводи позивача на підтримку заяви про забезпечення позову обґрунтовуються посиланням на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки може прийняти певні рішення, що можуть порушити його права та інтереси, призвести до нарахування податкових зобов`язань, відсутності підстав проведення перевірки та невірно визначеного періоду перевірки.

Видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ще не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду фізичній або юридичній особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. При цьому за результатами такої перевірки може бути і не встановлено будь-яких порушень платником податків вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що в силу вимог статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку, а грошові зобов`язання, що оскаржуються, вважаються неузгодженими до закінчення процедури адміністративного оскарження або до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, надані суду матеріали справи не дають підстав для висновку про очевидну протиправність оскаржуваного наказу.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду не надано.

Крім того, варто зазначити, що задоволення заяви позивача про забезпечення позову буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що, в даному випадку, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та суть спірних правовідносин є неприпустимим.

Враховуючи викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Троянова О.В.