Рішення № 81645546 від 27.03.2019 , Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1304/16-ц

Провадження № 2/219/5/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7.03.2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

У складі судді Хомченко Л.І.

При секретарі Скорубо Ю.І.

За участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Задоріна В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" Про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що він з 13 березня 1991року по 31 березня 1992року працював у Часівоярському дослідно- експериментальному заводі гаражного обладнання, про що свідчить архівна довідка (копія додається).

2вересня 1991року об 16годині 45хв. він повертався з роботи , та переходячи через залізно дорожню колію станції Часів-Яр в момент руху маневрового составу по колії №8 в місті перехідного настилу група маневрового складу з 14 вагонів, він намагався перейти колію під другим вагоном з хвоста маневрового состава. В результаті мимовільного руху, залізничний вагон здійснив наїзд на його ліву нижню кінцівку. В результаті чого йому була спричинена травма, діагноз: відкритий перелом 33 Н\3 та матаепіфіза лівої гомілки зі зміщенням ладдєвидної кістки лівої стопи. Здавлення м`яких тканин гомілки та стопі зліва. Та під час лікування настав некроз та нагноєння м`яких тканин лівої гомілки в області гомілкостопного суглоба. В зв`язку з чим була проведена операція з удавлення м`яких тканин .В подальшому через травму в нього розвинулося хронічне захворювання хронічний остеомієліт. Абсцес лівої гомілки.Про даний нещасний випадок комісією від залізничної станції Часів-Яр був складений акт від 06.09.1991року службового розслідування нещасного випадку з громадянами на залізничних дорогах. Згідно п.12 акту комісія прийшла до висновку, що причиною нещасного випадку стало порушенні техніки безпеки потерпілим через спробу перейти через залізничну колію під вагоном.

Тому його позовна заява про те, що він відчував моральні, фізичні та душевні страждання, здійснював і здійснює додаткові зусилля для організації свого життя - це є прямим доказом факту злодіяння йому моральної шкоди, а оцінка цього доказу - прерогатива суду.

прямих доказів протилежного відповідач, природно, надати не зможе.

Згідно положень ст. З Конституції України: людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані з виплато моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, регулюються законодавством чинним на час спірних правовідносин, а саме ст. ст. 440-1, 450 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Згідно статті 440-1 ЦК УРСР Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 450 ЦК УРСР передбачає: Організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

На рівні керівних роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. 'Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" запропоновано визначення джерела підвищеної небезпеки, в якому неважко виявити розробки обох теорій. Це визначення звучить так: «Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших об`єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості»

В пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

У зв`язку з каліцтвом, яке позивач зазнав у молодому віці, а це підтверджується актом розслідування нещасного випадку від 06.09.1991року, він став інвалідом 3 групи безстроково, він не зміг працювати, через що був вимушений звільнитися з роботи, в нього погіршилося здоров`я, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, порушена нормальна життєдіяльність, оскільки він став інвалідом (він не може повноцінно ходити, він шкутильгає на ліву ногу, не може швидко пересуватися, йому важко ходити скіпцями, він не можу виконувати якихось вправи пошкодженою кінцівкою , обпиратися на кінцівку і таке інше ), він постійно відчуває фізичну біль, німоту, млявість у пошкодженій кінцівки, в зв`язку з чим йому постійно приходиться проходжувати лікування, на що він змушений витрачати немалі кошти, він також постійно відчуває моральні страждання, через певні значні вади ноги та у зв`язку з травмою, він не має можливості вести повноцінне особисте та суспільне життя, частково порушені його відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені його плани на подальше життя, через що в нього з`явилось почуття тривоги перед майбутнім. Через втрату роботи та інвалідність його покинула жінка, він змушений жити сам на мінімальну пенсію з інвалідності. Через незабезпечення умов переходу через залізничну колію, не обладнання безпечними життєважливими заходами ( відсутність перехідного мосту чи тунелю) він став глибоким інвалідом, втратив роботу, а через це і родину, та тепер вимушений з цим жити.Це підтверджується актом розслідування нещасного випадку, висновками медичних закладів, пенсійним посвідченням (копії додаються), де вказано, що він є інвалідом З групи.Крім того в акті розслідування нещасного випадку вказано, що для усунення нещасних випадків необхідно провести заходи: обладнати перехідний міст або підземний перехід через колію станції. Тобто необхідно зробити висновок, що це є також причиною нещасного випадку. Крім того, зазначає, що згідно з положень законодавства, діючого на той час, вина працівника не приймається до уваги, якщо шкоду заподіяно під впливом джерела підвищеної небезпеки, яким в його випадку був вагон залізничного потягу, володільцем якого була станція Часів-Яр Донецької залізниці.

Та враховуючи той факт, що втрата його здоров`я є для нього незворотною втратою, що спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі страждання, тому необхідно прийти до висновку, що факт спричинення йому моральної шкоди наявний. Та він вважає, що при визначенні суми на відшкодування моральної шкоди має бути враховано той факт, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, та прийняти до уваги те, що він втратив його на виробництві, поніс значні моральні страждання, які носять триваючий характер.

Безвинний характер обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, підтверджується змістом обставин, які виключають застосування статті 450 ЦК УРСР. До таких обставин належать непереборна сила та умисел потерпілого. Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і за відсутності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, останній відшкодовує шкоду потерпілому в повному обсязі.

В його випадку, висновок про наявність встановлення комісією з розслідування нещасного випадку факту невиконання ним вимог техніки безпеки не може братися до уваги, оскільки актом розслідування нещасного випадку не встановлено, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або його умислу, як того передбачає закон, а обґрунтування цього факту є необхідним для правильного вирішення справи.

Таким чином необхідно прийти до висновку, що моральна шкода, яку він зазнав через наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, повинна бути відшкодована йому незалежно від наявності чи відсутності вини , володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким в його випадку є на теперішній час юридична особа- ПАТ «Укрзалізниця», про що йому було повідомлено відповідним листом (копія додається).

Згідно з положенням ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди(немайнової), завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аналогічні приписи малися і у ст. 83 ЦК редакції 1963року.

Враховуючи обсяг заподіяних йому моральних страждань (фізичних, душевних, психічних), їх характер та тривалість, глибину заподіяної моральної шкоди, ступень та тривалість моральних страждань, вважає що сума відшкодування заподіяної мені шкоди, яку йому повинен відшкодувати відповідач становить 50 000(п`ятдесят тисяч) гривень. Просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , гроші в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

5.05.2016 року у відповідності до частини 2 ст. 31 ЦПК України позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у зазначеній справі де він просив стягнути з ПАТ Укрзалізниця на користь ОСОБА_1 50 000 гривень моральної шкоди заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Також просив стягнути з ДП Південна залізниця на користь ОСОБА_1 50000 гривень моральної шкоди заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

15.07.2016 року у відповідності до частини 2 ст. 31 ЦПК України позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у зазначеній справі. Позивач зазначив ,що за правилами ст.1195 ч. І ЦК України юридична особа , яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок зменшення професійної або загальної працездатності. Позивач, як фізична особа у зв`язку з заподіянням йому шкоди ушкодженням здоров`я з огляду і встановлену безстроково інвалідність 3-ї групи має право на підставі ст.1195 ч. І ЦК України вимагати від відповідача, як правонаступника юридичної особи , відповідальної за шкоду, завдану працівником цієї юридичної особи, відшкодування , зокрема , втраченого заробітку, а відповідач правонаступник зобов`язаний , відповідно, відшкодувати відповідачеві втрачений заробіток.Сума втраченого заробітку визначається виходячи з втрати загальної чи професійної працездатності та суми середньомісячного заробітку потерпілої особи .Втрата професійної або загальної працездатності у процентному відношенні визначається медико соціальними експертними комісіями. Середньомісячний заробіток фізичної особи, яка працювала; за трудовим договором визначається за правилами ст.1197 ЦК України. Сума відшкодування визначається шляхом множення середньомісячного заробітку на процент втрати працездатностіМедичною експертною комісією ступінь ушкодження здоров`я позивачу не було встановлено тому суму втраченого заробітку на теперішній час визначити не можливо. Та її розрахунок буде наданий суду після встановлення висновком МСЕК позивачу ступеню втрати працездатності. А тому частина вимог, яка стосується стягнення втраченого заробітку буду уточнена. Просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток. Ухвалити рішення, яким стягнути з регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниці користь ОСОБА_1 втрачений заробіток.Ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 гроші в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Ухвалити рішення, яким стягнути з регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця користь ОСОБА_1 гроші в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

19.02.2018 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ПАТ Укрзалізниця на користь позивача заборгованість з виплат втрати частини заробітку у зв`язку з каліцтвом за період з 2.09.1991 року по дату постановлення рішення суду .Просив зобов`язати відповідача ПАТ Укрзалізниця сплачувати позивачу щомісяця грошову компенсацію втрати частини заробітку в зв`язку з каліцтвом у розмірі 40 % п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати по Україні станом на кожну дату виплати з урахуванням індексу інфляції, встановивши дату виплати -першого числа кожного місяця і також стягнути грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням терміну її виплати .

17.10.2018 року позивач уточнив позовні .Зазначив ,щоіз роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року вбачається, що за вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час , протягом якого належало відшкодовувати шкоду , без обмеження будь-яким строком ( з дня закінчення попередніх виплат вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК (а у відповідних випадках - судово-медична експертиза) підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Вважає ,що оскільки він звернувся до суду з цим позовом в лютому 2016 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню з лютого 2013року по теперішній час.

Щодо розрахунку відшкодування шкоди зазначив :

Ст. 450 ЦК УРСР Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки Організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Ст.455 ЦК УРСР . В разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

З вимог ст.463 ЦК України в редакції 1963 року, якою встановленого потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь-який час зажадати від організації або громадянина відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його здоров`я, відповідного збільшення відшкодування, якщо його працездатність в подальшому зменшилась в зв`язку з заподіяним ушкодженням здоров`я порівняно з тією, яка залишилась у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного соціального страхування.

Законодавцем встановленого вказаний перелік випадків для перерахування сум відшкодування шкоди , вказаних в ст.463 ЦК УРСР не є вичерпним, та згідно роз`яснень, викладених в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови Пленуму №9 від 24 жовтня 2003 року) у випадках, коли заподіяння шкоди здоров`ю не було пов`язано з виконанням потерпілим трудових обов`язків(ст.457, 461 ЦК УРСР), перерахування розміру відшкодування шкоди, виходячи з положень ч.З ст.11 ЦПК, визначається за «Правилами відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р №472.

Згідно п.28 вказаних Правил., .перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку витрат на соціальну і медичну допомогу проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності, зміни складу сім`ї померлого, підвищення розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством, підвищення тарифних ставок(окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Зазначені Правила втратили чинність згідно з постановою КМУ від 11 липня 2001 року №807.

З 1 січня 2004 року набув чинності ЦК України, положення якого відповідно до п.4 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Частиною 1 статті 1197 ЦК України передбачено що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів (частина 3 статті 1195 ЦК України).

Згідно довідки наданій з архівного відділу, середньомісячний заробіток позивача за останні З місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я (за червень, липень серпень 1991року) складає: (202,55 + 243,81 + 265,45): 3 = 237,27крб.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого, який становить 237,27крб. є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на 02.09.1991р, який складає 925 крб (Закон УРСР № 1280-12 "Про підвищення соціальних гарантій для працюючих" від 03.07.91) (185 х 5 = 925 крб), тому розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати

Відповідно до ч.2 ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Отже розмір мінімальної заробітної плати та коефіцієнти її збільшення за період, за який необхідно перерахувати розмір відшкодування шкоди, становлять (розмір мінімальної заробітної плати за розрахунковий період поділений на розмір мінімальної заробітної плати за попередній період):

з 01.02.2013 по 30.11.2013 1147грн та коефіцієнти її збільшення - 1,01 (1147 :1134 =1,01)

з 01.12.2013 по 31.08.2015 1218грн та коефіцієнти її збільшення -1,06 (1218 :1147= 1,06)

з 01.09.2015 по 30.04.2016 1378грн та коефіцієнти її збільшення -1,13 (1378 :1218 = 1,13)

з 01.05.2016 по 30.11.2016 1450грн та коефіцієнти її збільшення -1,05 (1450 :1378 = 1,05)

з 01.12.2016 по 31.12.2016 1600грн та коефіцієнти її збільшення -1,103 (1600 :1450 = 1,103)

3 01.01.2017 по 31.12.2017

3200грн та коефіцієнти її збільшення - 2 (3200 :1600 = 2)

3 01.01.2018 3723 грн та коефіцієнти її збільшення - 1,16 (3720 :3200 = 1,16.

Згідно висновків судово- медичної експертизи, проведеної за рішенням суду, втрата професійної працездатності позивача в зв`язку з травмою становить 40%.

Сума втраченого заробітку обчислюється виходячи з 40% п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати по Україні за відповідний період часу помножений на коефіцієнт її збільшення за період, за який необхідно перерахувати розмір відшкодування та помножений на кількість місяців в розрахунковому періоді:

з 01.02.2013 по 30.11.2013 року (10 місяців) - (1147грн х 5) х 40 :100) х 1,01 х 10 = 23 169,4грн де:

1147грн х 5 - п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати за вказаний період;

40% від п`ятикратного розміру - добуток п`ятикратного розміру заробітної плати помножений на 40 і поділений на 100;

1,01- коефіцієнт збільшення мінімальної заробітної плати ( розмір мінімальної заробітної плати за розрахунковий період поділений на розмір мінімальної заробітної плати за попередній період);

10 - кількість місяців в розрахунковому періоді (з 01.02.2013 по 30.11.2013 року)

з 01.12.2013 по 31.08.2015 року ( 21 місяць) - (1218грн х5) х 40 : 100 х 1,06 х 21 = 54 225,36 грн

з 01.09.2015 по 30.04.2016 року (8 місяців) - (1378грн х5) х 40 :100 х 1,13 х 8 = 24 914,24 грн

з 01.05.2016 по 30.11.2016 року (7місяців) - (1450 х5) х 40 :100 х 1,05 х 7 = 21 315 грн

з 01.12.2016 по 31.12.2016 року (13 місяців) - (1600 х5) х 40 :100 х 1,103 х 13 = 45 884,80грн

з 01.01.2017 по 31.12.2017 року (12 місяців) - (3200 х5) х 40 :100 х 2 х 12 = 153 600 грн

З 01.01.2018року по 30.09.2018року (9місяців)- (3723x5) х 40 :100 х 1,16 х 9 = 77 736,24 грн

А всього з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2018 року заборгованість складає 400 845,04 грн, котру необхідно стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь позивача.

А щомісячна сума відшкодування складає - 7 446 грн = (3723x5) х 40 :100

На підставі статті 49 ЦПК України просив позовні вимоги викласти в наступній редакції:

1.Стягнути з відповідача ПАТ Укрзалізниці на користь позивача заборгованість з виплат втрати частини заробітку в зв`язку з каліцтвом за період з 01.02.2013року по 30.09.2018 року в розмірі 400 845,04 грн.

2.Зобов`язати відповідача ПАТ Укрзалізницю здійснювати сплату позивачу щомісяця грошову компенсацію втрати частини заробітку в зв`язку з каліцтвом в розмірі 7 446 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2016 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Укрзалізниця Про відшкодування моральної шкоди ,заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .

Ухвалою суду від 12.04.2016 року у задоволенні клопотання представника першого відповідача про залучення до участі у справі другим належним відповідачем ДП Донецька залізниця відмовлено.

Ухвалою суду від 19.05.2016 року Залучено до участі у справі у якості другого відповідача ДП Південна залізниця та третею особою структурний підрозділ станція Краматорск Регіональної філії Донецька залізниця .

Ухвалою суду від 11.08.2016 призначено по справі медико-соціальну експертизу

Ухвалою суду від 7.03.2019 року замінено відповідача ПАТ Укрзалізниця на АТ Укрзалізниця і замінено відповідача ДП Південна залізниця на АТ Укрзалізниця .Цивільний позов Каськова СЛ. До АТ Укрзалізниця про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду .

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити по підставах викладених у позовній заяві .

Представник позивача підтримав заявлені вимоги просив їх задовольнити надав пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві Представник відповідача позов не визнав ,просив відмовити у задоволенні заявлених вимог посилаючись на те , що є вина позивача у тому що з ним трапився нещасний випадок, крім того вимоги не обґрунтовані вимогами діючого законодавства .

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини.

2вересня 1991року об 16годині 45хв. позивач повертався з роботи , та переходячи через залізно дорожню колію станції Часів-Яр в момент руху маневрового составу по колії №8 в місті перехідного настилу група маневрового складу з 14 вагонів, він намагався перейти колію під другим вагоном з хвоста маневрового состава. В результаті мимовільного руху, залізничний вагон здійснив наїзд на ліву нижню кінцівку позивача. В наслідок чого позивачу була спричинена травма , діагноз: відкритий перелом 33 Н\3 та матаепіфіза лівої гомілки зі зміщенням ладдєвидної кістки лівої стопи. Здавлення м`яких тканин гомілки та стопі зліва.

Вказані обставини про нещасний випадок з позивачем підтверджуються проведеним розслідуванням комісії від залізничної станції Часів-Яр та складеним актом від 06.09.1991року службового розслідування нещасного випадку з громадянами на залізничних дорогах (арк.с. 10-15 т.1 )

Згідно п.12 вказаного акту комісія прийшла до висновку, що причиною нещасного випадку стало порушенні техніки безпеки потерпілим через спробу перейти через залізничну колію під вагоном. Також в акті зазначено, що у разі необхідності для усунення нещасних випадків необхідно провести заходи: обладнати перехідний міст або підземний перехід через колію станції.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Стаття 450 ЦК УРСР передбачає ,що організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. 'Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" запропоновано визначення джерела підвищеної небезпеки, в якому неважко виявити розробки обох теорій. Це визначення звучить так: «Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною , а також діяльність по використанню , транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших об`єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості»

З пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За правилами ст.1195 ч. І ЦК України юридична особа , яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок зменшення професійної або загальної працездатності.

Позивач, як фізична особа у зв`язку з заподіянням йому шкоди ушкодженням здоров`я з огляду і встановлену безстроково інвалідність 3-ї групи має право на підставі ст.1195 ч. І ЦК України вимагати від відповідача, як правонаступника юридичної особи , відповідальної за шкоду, завдану працівником цієї юридичної особи, відшкодування, зокрема , втраченого заробітку, а відповідач правонаступник зобов`язаний , відповідно, відшкодувати відповідачеві втрачений заробіток.

Сума втраченого заробітку визначається виходячи з втрати загальної чи професійної працездатності та суми середньомісячного заробітку потерпілої особи.

Втрата професійної або загальної працездатності у процентному відношенні визначається меди соціальними експертними комісіями. Середньомісячний заробіток фізичної особи, яка працювала; за трудовим договором визначається за правилами ст.1197 ЦК України. Сума відшкодування визначається шляхом множення середньомісячного заробітку на процент втрати працездатності

Відповідно до вимог ст. 450 ЦК УРСР Організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.455 ЦК УРСР в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

З вимог ст.463 ЦК УРСР в редакції 1963 року, встановлено що потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь-який час зажадати від організації або громадянина відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його здоров`я, відповідного збільшення відшкодування, якщо його працездатність в подальшому зменшилась в зв`язку з заподіяним ушкодженням здоров`я порівняно з тією, яка залишилась у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного соціального страхування.

Законодавцем встановленого вказаний перелік випадків для перерахування сум відшкодування шкоди , вказаних в ст.463 не є вичерпним, та згідно роз`яснень, викладених в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови Пленуму №9 від 24 жовтня 2003 року)у випадках, коли заподіяння шкоди здоров`ю не було пов`язано з виконанням потерпілим трудових обов`язків(ст.457, 461 ЦК УРСР), перерахування розміру відшкодування шкоди, виходячи з положень ч.З ст.11 ЦПК, визначається за «Правилами відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р №472.

Зазначені Правила втратили чинність згідно з постановою КМУ від 11 липня 2001 року №807.

Відповідно до 1 статті 1197 ЦК України передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

з 01.02.2013 по 30.11.2013 1147грн та коефіцієнти її збільшення - 1,01 (1147 :1134 =1,01)

з 01.12.2013 по 31.08.2015 1218грн та коефіцієнти її збільшення -1,06 (1218 :1147= 1,06)

з 01.09.2015 по 30.04.2016 1378грн та коефіцієнти її збільшення -1,13 (1378 :1218 = 1,13)

з 01.05.2016 по 30.11.2016 1450грн та коефіцієнти її збільшення -1,05 (1450 :1378 = 1,05)

з 01.12.2016 по 31.12.2016 1600грн та коефіцієнти її збільшення -1,103 (1600 :1450 = 1,103)

3 01.01.2017 по 31.12.2017

3200грн та коефіцієнти її збільшення - 2 (3200 :1600 = 2)

3 01.01.2018 3723 грн та коефіцієнти її збільшення - 1,16 (3720 :3200 = 1,16.

Згідно висновків судово- медичної експертизи, проведеної за рішенням суду, втрата професійної працездатності позивача в зв`язку з травмою становить 40%..