Ухвала суду № 81645434, 06.05.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/1282/18

Провадження №4-с/0203/2/2019

УХВАЛА

06 травня 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра, заінтересовані особи – акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в:

12 квітня 2018 року боржниця через свого представника звернулася до суду зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, зазначивши в якості заінтересованої особи ПАТ КБ «ПриватБанк». Вимоги боржниці обґрунтовано тим, що у квітні 2018 року їй стало відомо про виконавче провадження про стягнення з неї на користь заінтересованої особи коштів. Виконавче провадження здійснюється Центральним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. У рамках виконавчого провадження було накладено арешт на належне боржниці нерухоме майно (м. Дніпро, АДРЕСА_1 ). При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження представник дізнався про наявність у ньому звіту про оцінку вказаного майна, а також огляд майна суб`єктом оціночної діяльності 12.01.2018 року. Між тим, постанова про залучення цього суб`єкта була ухвалена лише 23.01.2018 року, що свідчить про порушення процедури огляду майна. Крім того, у постанові про опис та арешт майна не зазначено інформацію про кількість кімнат, їх площу тощо, а суб`єкт оціночної діяльності не проводив огляд об`єкта зсередини, обмежившись візуальним зовнішнім оглядом. У поданій скарзі боржниця просить визнати неправомірними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі державного виконавця Астаркіної Є.П. (далі – державний виконавець) з ухвалення постанови про опис та арешт майна від 12.01.2018 року, з визначення вартості майна боржника на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності, з подання заявки про реалізацію нерухомого майна у СЕТАМ, зобов`язання Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області скасувати постанову про опис та арешт майна, звіт суб`єкта оціночної діяльності, а також заявку про реалізацію нерухомого майна у СЕТАМ (а.с.а.с. 1 – 5, 43, 46 – 50).

18 травня 2018 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості заінтересованої особи фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (суб`єкт оціночної діяльності).

Представник боржниці у судовому засіданні підтримав подану скаргу, пояснивши, що постанова про залучення суб`єкта оціночної діяльності була ухвалена після огляд цією особою приміщення – 23.01.2018 року, що свідчить про порушення процедури огляду майна. Крім того, у постанові про опис та арешт майна державним виконавцем не було зазначено інформацію про технічні характеристики приміщень, а суб`єкт оціночної діяльності обмежився візуальним зовнішнім оглядом.

Представник стягувача, державний виконавець у суді заперечували проти задоволення скарги, зазначивши, дії державного виконавця були вчиненні із суворим дотримання приписів законодавства, що регулює виконання судових рішень.

Жиров ОСОБА_3 до суду не з`явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2015 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/7722/14-ц було ухвалене рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 15.06.2007 року №2007-ПМ-67 загальною сумою 2 082 799,60 грн., а також компенсацію судових витрат у сумі 3 654,00 грн.

20 лютого 2017 року судом на підставі ухваленого рішення представникові ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано виконавчий лист (а.с. 9).

05 жовтня 2017 року Центральним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі вказаного виконавчого листа було відкрите виконавче провадження №54839440 (а.с.а.с. 10, 11).

12 січня 2018 року державним виконавцем було ухвалено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, за якою було описане та заарештоване майно боржниці (нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ). Вказані виконавчі дії було проведено з участю представника стягувача та двох понятих (а.с.а.с. 12, 13).

23 січня 2018 року державним виконавцем було ухвалено постанову про призначення в якості суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , якого зобов`язано надати звіт (висновок) про визначення вартості арештованого майна (а.с.а.с. 14, 15).

28 лютого 2018 року ОСОБА_2 було складено висновок про вартість майна та звіт №2602.1/18 про оцінку вартості майна, згідно з якими ринкова вартість арештованого нерухомого майна боржниці станом на 26.02.2018 року склала 810 492,00 грн. (а.с.а.с. 16 – 38).

02 травня 2018 майно боржниці було реалізовано за 13 000 000,00 грн. (а.с.а.с. 87 – 89).

Аналіз поданої скарги свідчить про те, що її побудовано на таких доводах:

-постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 23.01.2018 року була ухвалена після огляду майна;

-у постанові про опис та арешт майна не зазначено інформацію про його технічні характеристики;

-суб`єкт оціночної діяльності не проводив огляд об`єкта зсередини, обмежившись візуальним зовнішнім оглядом.

Правовідносини, що є предметом аналізу у справі, урегульовано Законом України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VІІІ), Законом України від 12.07.2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон №2658-ІІІ), Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі – Національний стандарт).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №1404-VІІІ для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна – суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

У відповідності з частинами 2 – 4 статті 57 Закону №1404-VІІІ у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

За правилами, встановленими частиною першою статті 3 Закону №2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною першою статті 29 Закону №2658-ІІІ визначено, що оцінювачі мають право, зокрема, доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки.

За змістом статті 31 Закону №2658-ІІІ оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативні правових актів з оцінки майна, забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2658-ІІІ методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно з пунктом 51 Національного стандарту незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

У відповідності з пунктами 15, 16 Національного стандарту методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За правилами, встановленими пунктом 47 Національного стандарту, порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Таким чином, оцінювач при застосуванні порівняльного підходу мав порівняти ціни інших виробників/продавців на аналогічну техніку, ідентичну за своїми технічними характеристиками до тієї ґрунтообробної та кормозбиральної техніки, яка підлягає оцінці, враховуючи те, що таке порівняння має проводитись на дату проведення оцінки.

Пунктом 3 Національного стандарту визначено, що ринкова вартість – це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавце м, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Системний аналіз приведених норм дає можливість дійти висновку про те, що відсутність у постанові державного (приватного) виконавця про опис та арешт майна деяких елементів (складових) технічної характеристики цього не може бути самостійною й достатньою підставою для визнання його протиправним.

При цьому суд бере до уваги те, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.01.2018 року містить серед іншого показники загальної площі приміщення, його технічний опис із зазначенням літер та відповідних позначок, кількість поверхів тощо.

Ураховуючи викладене, підстав для задоволення скарги в частині визнання протиправним та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.01.2018 року суд не знаходить.

Крім того, жодним з приведених нормативно-правових актів не передбачено часу (стадії) виконавчого провадження, коли має здійснюватись огляд об`єкта оцінки, отже довід скарги щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності після огляду приміщення не має ознак порушення закону.

Таке залучення було здійснено державним виконавцем у суворій відповідності зі статтями 18, 20 Закону №1404-VІІІ.

Разом з цим жодна з приведених норм не передбачає обов`язку суб`єкта оціночної діяльності здійснювати внутрішній огляд об`єкта оцінки.

За змістом частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

При цьому такий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, насправді порушені.

Встановлюючи факт порушення права, суд має зафіксувати не порушення, що мають ознаки суто формальні (ілюзорні, абстрактні), а такі порушення, що мають для особи, що звернулася до суду прикладний (практичний) характер, тобто такі порушення, що негативно вплинули на коло охоронюваних законом прав особи.

Між тим, ані у скарзі, ані у судових засіданнях суду не було надано доказів таких порушень. Усі доводи, викладені у скарзі та усних поясненнях представника боржниці, мали характер формальних.

Про викладене додатково свідчить і те, що боржниця тепер не оспорює ані судове рішення, яким з неї було стягнуто кошти, ані виконавчий документ, виданий на виконання цього рішення. При цьому арештоване державним виконавцем майно продане за ціною, яка на декілька порядків перевищує суму існуючої заборгованості.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про безпідставність скарги і вважає за необхідне залишити її без задоволення.

Керуючись статтями 258 – 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ) на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра, заінтересовані особи – акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повну ухвалу складено 10 травня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян