Рішення № 81644335, 08.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. Справа№200/4630/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (відповідач 1), Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Ільчук Віра Андріївна звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо зупинення виплати пенсії з 01.04.2017, визнання протиправною бездіяльності Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо ненарахування та невиплати пенсії з 01.04.2017, визнання протиправною бездіяльності Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017, зобов`язання Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити заборгованість по пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 з нарахування компенсації втрати частини доходів.

Згідно викладеного в позові невиплата пенсії відповідачами 1 та 2 є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що до правовідносин стосовно виплати пенсії не можуть застосуватися положення підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовані особливості виплати пенсії внутрішньо-переміщеним особам, оскільки вони значно звужують та обмежують права громадянина, що не відповідає засадам пенсійного законодавства та Конституції України. Позивач зазначив, що виплату йому пенсії має бути поновлено та здійснено відповідачем 2, де позивач з 2018 року перебуває на обліку, оскільки таку виплату припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В отриманому судом відзиві на позов відповідач 1 зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. В обґрунтування відзиву посилався на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016. Вказав, що за минулий період виплата пенсії може бути проведена після прийняття КМУ окремого порядку.

У наданому суду відзиві на позов відповідачем 2 вказано, що приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" умовами продовження виплати пенсії визначено знаходження внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на обліку в місці перебування. Посилаючись на припинення виплати пенсії за попереднім місцем обліку позивача вказав про відсутність у своїх діях ознак протиправності. Аналогічно відповідачу 1 зауважив на тому, що відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 виплата пенсії за минулий період може бути проведена після прийняття КМУ окремого порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалами від 08.04.2019 відстрочено сплату судового збору, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є пенсіонером, отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала на обліку у Полтавському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області, де їй було не здійснено виплату пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 на підставі розпорядження від 07.04.2017 за підписом начальника відділу цього управління та спеціаліста про призупинення виплати позивачу пенсії.

З 2018 року позивач перебуває на обліку у Волноваському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (на підставі заяви від 23.02.2018 звернення), яким виплату позивачу пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 також не проведено.

Дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18), що набрало законної сили 04 вересня 2018 року. Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 46 Закону України № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом, підстави для ненарахування та невиплати позивачу пенсій у спірний період були відсутні. Наявними в матеріалах справи документами не спростовується факт того, що позивачу у цей період нараховувалась пенсія.

Враховуючи наведене, невиплачена позивачу пенсії за спірний період підлягає виплаті без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено судом, відповідачем 1 припинено виплату пенсії позивачу на підставі розпорядження про припинення виплати пенсії. Зазначене розпорядження, копія якого наявна в матеріалах справи, підписано начальником відділу цього управління та спеціалістом.

Відповідно до п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Оскільки розпорядження про припинення виплати пенсії не підписано уповноваженою особою, суд вважає, що зазначене розпорядження не є належним доказом прийняття відповідачем 1 рішення про припинення виплати пенсії позивачу та свідчить про припинення виплати пенсії позивача у спосіб, що не передбачений законом.

У той же час, беручи до уваги наведене, таке розпорядження не підлягає скасуванню судом, оскільки не є рішенням суб`єктам повноважень у розумінні КАС України та Порядку № 22-1, а отже у задоволенні відповідних вимог позивача слід відмовити.

При цьому, враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем 1 належного рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем 1 правомірності припинення виплати пенсії позивачу та вважає, що таке припинення є протиправним, вчинено не у визначений законом спосіб, а відтак вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати пенсії з 01.04.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо ненарахування пенсії за період з 01.04.2017 задоволенню не підлягають через відсутність в матеріалах справи доказів того, що нарахування пенсії не відбувалось.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 та зобов`язання Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити пенсію за цей період суд зауважує, що як зазначалось вище, за приписами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку та виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позивач як внутрішньо переміщена особа тимчасово проживає у Волноваському р-н Донецької області (с. Златоустівка), перебуває на обліку у відповідача 2, судом встановлено протиправність невиплати позивачу пенсії з 01.04.2017.

Беручи до уваги наведене, у відповідача 2 наявний обов`язок по виплаті позивачу пенсії за спірний період, а отже вимоги про визнання протиправною бездіяльності Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 підлягають задоволенню.

З огляду на протиправність бездіяльності відповідача 2 щодо виплати позивачу пенсії за вказаний період, суд вважає за необхідне зобов`язати його виплатити позивачу пенсію за період з 01.04.2017 по 31.05.2017.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Як встановлено судом, підстави для ненарахування та невиплати позивачу пенсій у спірний період були відсутні. Наявними в матеріалах справи документами не спростовується факт того, що позивачу у цей період нараховувалась пенсія.

Таким чином, оскільки пенсія з 01.04.2017 по 31.05.2017 не виплачена у встановлені терміни з вини пенсійного органу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача 2 виплатити позивачу пенсію із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе покласти на відповідачів судові витрати.

Судом при відкритті провадження у справі відстрочено сплату судового збору, у зв`язку з чим та враховуючи немайновий характер позовних вимог судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 384,20 грн. з кожного.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36040, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Івана Мазепи, будинок 30, код ЄДРПОУ 40383769), Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРОПУ 42169496) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.04.2017 по 31.05.2017 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок на користь Державного бюджету України.

Стягнути з бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.