Рішення № 81643995, 11.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2019 р. Справа № 120/775/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1619 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини А1619 (далі - в/ч А1619, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що проходив дійсну військову службу у в/ч А1619 з 01.07.2015 по 08.09.2017. Отримавши довідку в/ч А1619 №3291 від 05.12.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивач 31.01.2019 звернувся до в/ч із письмовою заявою щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби в ЗСУ з 20.09.2000 по 08.09.2017.

Не отримавши жодної відповіді на зазначену заяву, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч А1619 щодо ненадання відповіді на звернення від 31.01.2019 щодо отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати в/ч А1619 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 61 302,36 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

08.04.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого в/ч заперечує проти позову у зв`язку з тим, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно не передбачена чинним законодавством для громадян, звільнених з військової служби, а виплачується під час проходження служби за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини.

Позивач під час проходження служби не вжив жодних заходів - для отримання грошової компенсації вартості за нестримане речове майно.

Позивач, проходив службу у військовій частині А1619 з 01 липня 2015 року по 08 вересня 2017 року, однак під час проходження служби позивач за встановленим порядком не звертався за не отриманим речовим майном, або грошовою компенсацією.

Також повідомили, що у військової частини А.161.9 відсутній обов`язок повідомляти позивача про необхідність вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, в тому числі і подання рапорту, оскільки зазначений обов`язок впливав би на формування та прояв волевиявлення особи та міг суперечити її бажанню.

У зв`язку з такими обставинами, військова частина А 1619 приходить до висновку, що позивачем під час проходження служби не було вжито жодних заходів для отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, підстав для його відшкодування немає, адже позивач після звільнення втратив право на таке відшкодування.

В силу частини першої статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 01.07.2017 року по 08.09.2017 проходив військову службу у в/ч А1619.

Наказом командира в/ч А1619 від 08.09.2017 №230 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При звільненні позивачу не була виплачена компенсація за неотримане речове майно.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №0240/2442/18-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч А1619, вирішено визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року та від 08 травня 2018 року щодо отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, для отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 20.09.2000 року по 08.09.2017 року. Зобов`язано військову частину А1619 виготовити та направити ОСОБА_1 на його поштову адресу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, для отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 20.09.2000 року по 08.09.2017 року.

18.01.2019 засобами поштового зв`язку позивачем отримано довідку №5 в/ч А1619 №3291 від 05.12.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі звільненому з військової служби у запас відповідно до підпункту "і" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", сержанта ОСОБА_1 . Згідно даної довідки визначено вартість речового майна (225 предметів) з урахуванням прибуткового податку у розмірі 61302,3688 грн.

31.01.2019 позивач звернувся до командира в/ч А1619 із заявою про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 61302,36 грн.

Вказана заява направлена відповідачеві та отримана останнім 05.02.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Не отримавши відповіді на вказану заяву, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ч. 2 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (подалі - Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

За змістом пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку № 178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку № 178).

Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за № 768/28898 (подалі - Інструкція № 232), передбачає, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 року у справі №822/2309/17 (К/9901/20221/18), застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

За висновком суду касаційної інстанції, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Відтак, на переконання суду, ОСОБА_1 як військовослужбовець відповідно до п.3 Порядку №178 має законне право на на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка має бути виплачена саме в/ч А1619.

Разом з тим, оцінюючи ненадання відповіді в/ч на заяву від 31.01.2019 щодо отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зауважує наступне.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Таким чином, надання відповіді державною установою на звернення громадян України є обов`язковою.

При цьому, ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено які саме звернення не підлягають розгляду та вирішенню, а саме, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Під час з`ясування обставин справи судом встановлено, що заява позивача від 31.01.2018 отримана в/ч А1619 05.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням відділення поштового зв`язку. Разом з тим, вказана заява відповідачем не розглянута, а позивачеві не надано відповіді у встановленому законом порядку щодо її розгляду/відмови у задоволенні тощо.

За наведеного вище, суд вказує на протиправну бездіяльність в/ч А1619 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 31.01.2019 стосовно отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Таким чином, з урахуванням наведеного, саме в/ч А1619 зобов`язана здійснити виплату ОСОБА_1 виплату компенсації вартості за неотримане речове майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати піддягають розподілу відповідно положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 стосовно ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 31.01.2019 щодо отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати військову частину А1619 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 61 302,36 грн. (шістдесят одна тисяча триста дві грн. 36 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1619.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Військова частина А1619 ( вул . Першого Травня, 64, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 26615118)

Повний текст рішення суду складено 11.05.2019

Суддя /підпис/ Томчук Андрій Валерійович

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Помічник судді: