Рішення № 81642877, 08.05.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/793/19

Провадження по справі №2/635/1516/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 березня 1999 року Липецьким ВМ ГУМВС України в Харківській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, треті особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396704, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Кулиничі, вул.7-ої Гвардійської Армії, 14 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом де вказує, що квартира АДРЕСА_5 належить на праві спільної сумісної власності їй, її донці - ОСОБА_3 та малолітньому онуку - ОСОБА_4 Крім них в спірній квартирі зареєстрований її колишній чоловік - відповідач по справі. У 2014 році відповідач зібрав усі належні йому речі та виїхав у місто Калуга Російської Федерації. На теперішній час зв`язок з відповідачем відсутній. Факт реєстрації відповідача в спірній квартирі порушує її права, як власника квартири, оскільки вона у повній мірі не може реалізувати усі повноваження власника. Тому просила усунути їй перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.

20 лютого 2019 року судом з Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області були отримані відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця реєстрації відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2019 року позов було прийнято до провадження суду і по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 березня 2019 року підготовче судове засідання було закрито і справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримала і просила задовольнити у повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав. Тому суд, у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, вважає за можливе розглядати справу у його відсутність, постановивши по справі заочне рішення.

Третя особа - ОСОБА_3 та представник третьої особи - Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з`явились, надали суду письмові заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність та постановити рішення у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу технічними засобами, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не проводилось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Виходячи з вимогами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11 січня 2008 року відділом приватизації КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", квартира АДРЕСА_5 на праві спільної сумісної власності належить - ОСОБА_5 - позивачу по справі, ОСОБА_3 . - третій особі та ОСОБА_4 (а.с.9).

Як вбачається з копії форми Б в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 . - відповідач по справі, ОСОБА_1 - позивач по справі, ОСОБА_3 - третя особа та ОСОБА_4 (а.с.10).

Згідно з актом, складеним 21 січня 2019 року комісією у складі: депутата Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області та сусідів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_5 , але з 2014 року в квартирі не мешкає, його особистих речей в квартирі не має (а.с.12).

Згідно з інформацією, наданою 28 січня 2019 року Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області, ОСОБА_2 , який зарестрований в квартирі АДРЕСА_5 , не мешкає за цією адресою з 2014 року. За період 2017-2018 років зі скаргами про усунення перешкод в користуванні житловою площею цієї квартири не звертався (а.с.13).

Конституція України у статті 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла не інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.29 Цивільного Кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч.3 ст.13 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року №2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.71 ЖК УРСР), за членами сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст.405 ЦК України). Непроживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст.72 ЖК УРСР, ст.405 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 №2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст.8 Конвенції.

Згідно з вимогами ст.391 Цивільного Кодексу України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до вимог ст.150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За статтею 156 ЖК України члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1). За згодою власника будинку (квартири) член його сімї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї (ч.2).

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За положеннями ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном і він реалізує їх на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Глава 28 ЦК України визначає житло об`єктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів його сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливо лише з підстав, передбачених законом.

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать дружина власника квартири, їхні діти та батьки, а також інші особи.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства, а також досліджені докази, дають підстави для висновку про те, що в разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. А тому позов, заявлений ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_2 / 6 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 березня 1999 року Липецьким ВМ ГУМВС України в Харківській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, треті особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396704, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Кулиничі, вул.7-ої Гвардійської Армії, 14 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_2 "/ 6 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_5 .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 березня 1999 року Липецьким ВМ ГУМВС України в Харківській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_5 .

Витрати по оплаті судового збору залишити за позивачем.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 10 травня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас