Ухвала суду № 81639500, 28.02.2019, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4110/17

Провадження № 6/589/33/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Литвинко Т.В.,

при секретарі Афанасенко Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Шкатули М.А. про примусове входження до житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Шосткинського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Шкатула М.А. звернулась до суду з поданням, в якому просить постановити ухвалу про примусове входження в жиле приміщення, що належить боржнику ОСОБА_1 в м. Шостка вул. Воронізька , 25 для виявлення, арешту та опису майна боржника, на яке за законом можливо звернути стягнення за виконавчим документом.

Подання державний виконавець мотивує тим, що ОСОБА_1 перешкоджає виконанню рішення суду, ухиляється від його виконання.

В судовому засіданні державний виконавець підтримала вимоги подання та просила їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження №57266184, встановив наступне.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 08 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

20 вересня 2018 року за заявою стягувача державним виконавцем Шосткинського МРВДВС ГТУЮ у Сумській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57266184 про примусове виконання виконавчого листа №589/4110/17 від 20.09.2018 року, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.

Згідно матеріалів подання, поточні аліменти боржник сплачує, однак заборгованість по аліментам складає 92142,80 грн.

Державним виконавцем зазначено, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, тому він просить надати дозвіл на примусове входження в жиле приміщення, що належить боржнику, з метою виявлення, арешту та опису майна боржника на яке за законом можливо звернути стягнення за виконавчим документом.

Вирішуючи наявність правових підстав для задоволення подання, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4, 13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

- звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Разом з цим слід мати на увазі, що кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини перша, друга статті 30 Конституції України).

При цьому, гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла

є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини

1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Таким чином, примусове проникнення до житла людини в межах здійснення виконавчого провадження є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов`язане з обмеженням конституційного права людини на недоторканість житла чи іншого володіння. Крім того, при примусовому проникненні до житла можуть бути порушені права інших співвласників.

Отже, при вирішенні питання про надання дозволу на примусове проникнення до володіння боржника суд має переконатися, що боржник перешкоджає виконанню рішення суду, ухиляється від його виконання, що унеможливлює його примусове виконання, чим порушує права стягувача і що будь-яким іншим чином виконати рішення суду є неможливим.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 19 лютого 2019 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника та проведення опису у разі його виявлення. Боржник відмовився впускати державного виконавця до будівлі, про що був складений відповідний акт 19 лютого 2019 року. На акті боржник зазначив, що 19 лютого 2019 року звернувся з заявою про відвід державного виконавця, а тому саме з цих підстав не допустив виконавця за місцем проживання.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенства права; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», питання про відвід державного виконавця, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова. Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов`язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п`яти робочих днів після її надходження.

При дослідженні матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 19 лютого 2019 року боржник ОСОБА_1 дійсно звернувся з заявою про відвід державного виконавця.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів провадження, начальником Шосткинського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області не виносилась постанова щодо вирішення питання про відвід державного виконавця на момент виходу державного виконавця за місцем мешкання боржника, що дає підстави вважати, що проведення виконавчих дій відповідним державним виконавцем суперечило б положенням ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Більш того слід звернути увагу, що 20 лютого 2019 року начальником Шосткинського МРВДВС ГТУЮ у Сумській області надіслано боржнику відповідь на заяву про відвід державного виконавця, де зазначено, що заява про відвід задоволенню не підлягає. Тобто, заява про відвід державного виконавця у визначеному законом порядку не вирішена й на даний час, так як законом чітко передбачено процесуальну форму документа, яким вирішується відвід, яким є саме постанова.

З огляду на зазначене доводи державного виконання щодо перешкоджання боржником у виконанні рішення суду є передчасними, оскільки, крім 19 лютого 2019 року, будь-яких інших спроб вчинити виконавчі дії в житлі боржника виконавець за час здійснення виконавчого провадження не вчиняв.

Крім того, суд вважає, що державним виконавцем не доведено, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.

Так, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання юридичного обов`язку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.

При зверненні з поданням до суду державним виконавцем не надано доказів, які свідчать, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду.

Наявність лише самого невиконаного зобов`язання не свідчать про те, що особа ухиляється від виконання рішення суду.

Також слід зазначити, що державним виконавцем не здійснено всіх заходів щодо перевірки майнового стану боржника. Так, зі змісту виконавчого листа №589/4110/17 вбачається, що боржник є фізичною особою підприємцем, разом з цим, державний виконавець не здійснив відповідні заходи щодо перевірки доходів боржника саме як приватного підприємця, а не фізичної особи.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги те, що заява про відвід державного виконавця не вирішена у встановленому законом порядку, зважаючи на недостатність проведених виконавчих дій, а також відомостей, що підтверджують факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, суд вважає, що у задоволенні подання державного виконавця про примусове входження в жиле приміщення слід відмовити.

Також слід звернути увагу державного виконавця, що норми процесуального закону, якими обґрунтовуються доводи подання, на сьогодні є такими, що втратили чинність. З 15 грудня 2017 року ЦПК України діє в новій редакції.

Керуючись ст.ст. 259-261, 352-354,439 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Шкатули М.А. про примусове проникнення в жиле приміщення боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана ним протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко