Ухвала суду № 81639391, 08.04.2019, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1246/19

Провадження № 1-кс/589/734/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Литвинко Т.В. за участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.О., представника скаржника Матеко Л.А., розглянувши скаргу голови СФГ «ІВОТ» ОСОБА_1 на постанову слідчого Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Бурнатного Д.С. від 30.12.2018 року про закриття кримінального провадження, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2019 року голова СФГ «ІВОТ» ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області Бурнатного Д.С. від 30.12.2018 року про закриття кримінального провадження №12018200110001422 за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Обґрунтовуючи вимоги, зазначив, що вказана постанова винесена передчасно, оскільки фактичні обставини злочину слідством не встановлені, не проведено усіх необхідних слідчих дій. Зокрема у скарзі зазначено, що слідчий неправомірно визначив розмір шкоди, завданої злочином, не допитав свідків, які незаконно збирали урожай та самовільно зайняли земельні ділянки, осіб, які виявили факт вчинення злочину, осіб, які контролювали збір урожаю та ін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити.

Слідчий в судове засіданні не з`явився.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши доводи скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Постановою слідчого Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Бурнатного Д.С. від 30.12.2018 року закрито кримінальне провадження №12018200110001422 за ч. 1 ст. 197-1 КК України у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Як вбачається зі змісту постанови слідчого вказане кримінальне провадження розпочато на підставі заяви директора СФГ «Івот» від 05.08.2018 року, в якій повідомлено про те, що невстановлена особа шляхом виорювання та засівання зайняла земельні ділянки, які перебувають у їх користуванні на підставі договору оренди за відповідними кадастровими номерами. Загальна площа зайнятих земель складає 19,5236 га.

Закриваючи кримінальне провадження, слідчий зазначив, що під час досудового розслідування неможливо точно встановити місце розташування самовільно зайнятих земельних ділянок та виокремити їх з поміж інших земельних ділянок в загальному масиві на вказаному полі, оскільки межі таких ділянок не визначено. Крім того, слідчий зазначив, що шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не є значною.

Вказані обставини на думку слідчого свідчать про відсутність складу кримінального правопорушення.

Оцінюючи постанову слідчого на предмет її законності та обґрунтованості, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. (ст. ст. 2, 284 КПК України).

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Статтею 197-1 ч. 1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

"Самовільне зайняття земельної ділянки" - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Також "самовільне зайняття земельної ділянки" полягає у зайнятті і використанні особою чужої земельної ділянки без законних на те підстав, тобто за відсутності оформленого у встановленому порядку права власності чи іншого права на землю.

Зокрема, самовільне зайняття земельної ділянки може полягати у таких діях: огородження ділянки; виставлення охорони, яка перешкоджає власнику земельної ділянки чи землекористувачеві здійснювати свої права на землю; вирощування сільськогосподарських культур, їх збір; видобування корисних копалин; розміщення товарів, техніки і будівельних матеріалів тощо.

Таким чином, закриваючи кримінальне провадження за відсутністю складу злочину, слідчий повинен навести докази того, що особа, яка використовує земельну ділянку, має для цього законні підстави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, СФГ "Івот" є орендарем ряду земельних ділянок, які знаходяться на території Гамаліївської сільської ради.

У своєму повідомленні про злочин, директор СФГ "Івот" зазначив, що вказані земельні ділянки використовуються іншими особами без наявності для цього правових підстав, тобто вказав на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Разом з тим, слідчий вказаних обставин під час досудового розслідування абсолютно не перевірив та не навів в своїй постанові жодного доказу, який би спростовував твердження заявника, а безпідставно, передчасно закрии провадження у справі.

При цьому, залишилися без оцінки та дослідження обставини щодо збирання врожаю 06 вересня 2019 року невідомими особами на земельних ділянках, котрі перебувають у оренді СФГ «Івот». Не перевірено повідомлення заявника про те, що до вказаних подій причетні конктретні особи.

Ті обставини, що вказані земельні ділянки не мають меж в натурі, жодним чином не свідчить про те, що вони не можуть бути обєктом злочинних посягань, відповідальність за які передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а також те, що їх місцерозташування неможливо встановити, зважаючи і на те, що кожна із цих ділянок має свій кадастровий номер.

При цьому слід наголосити, що ЗК України забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).

Тобто, якщо земельна ділянка не має меж в натурі її використання свідчить про порушення вимог закону.

Однак, слідчий, провівши огляд місця події - відповідних земельних ділянок, які, як попередньо встановлено, не мають меж в натурі, встановивши, що вказані земельні ділянки мають насадження культурних рослин, тобто встановивши, що земельні ділянки використовуються з порушенням вимог закону, під час досудового розслідування не надав жодної правової оцінки цим обставинам.

Крім того, в постанові слідчий зазначив, що шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не є значною, а саме складає 25315,23 грн. Вказані висновки слідчий зробив, пославшись на "Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963.

Разом з тим, такі висновки слідчий зробив за відсутності для цього повноважень.

По-перше, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, якою затверджено "Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Тобто, слідчий не є спеціальним суб`єктом, який вправі самостійно визначати розмір шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок згідно з визначеною методикою.

По-друге, з погляду застосування ч. 1 ст. 197-1 КК України, до шкоди, заподіяної власнику земельної ділянки або землекористувачеві, можуть включатись й інші складові і, зокрема: 1) збитки, пов`язані із знищенням або пошкодженням зелених насаджень або руйнуванням будівель чи споруд (наприклад, гідротехнічних), які знаходились на самовільно зайнятій земельній ділянці; 2) витрати, які особа мусить понести для відновлення: а) свого порушеного права на земельну ділянку; б) якості земельної ділянки як об`єкта права власності чи користування (зокрема, оранка, внесення добрив, проведення рекультивації порушених земель). Адже згідно зі ст. 22 ЦК України збитки, що підлягають відшкодуванню (якщо інше не передбачено законом або договором) у повному обсязі, включають у себе: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, згідно ст. 242 КПК України для визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи.

Самостійно ж визначити розмір збитків слідчий не має повноважень.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є необґрунтованою, винесена без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, які згідно вимог п.1 ч.1ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та надання їм належної правової оцінки, а зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст.110 КПК України.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає необхідним визнати оскаржуване процесуальне рішення слідчого таким, що було прийнято передчасно, у зв`язку із чим це рішення слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 303-306, 309, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Бурнатного Д.С. від 30.12.2018 року про закриття кримінального провадження №12018200110001422.

Матеріали кримінального провадження повернути до Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко