Рішення № 81638786, 10.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/150

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2019 року № 640/513/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1), адреса: АДРЕСА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 29 серпня 2018 року останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію його пенсії щомісячно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з 01 січня 2014 року по жовтень 2017 року та повідомити, яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнта застосовується до його пенсії.

Листом від 17 вересня 2018 року відповідач повідомив позивача про те, що індексація його пенсії не проводилась.

За доводами позивача, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01 травня 2017 року складає 1312,00 грн, тому з травня 2017 року індексація пенсії позивача має складати 2944,12 грн.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у проведенні йому індексації пенсії, позивач звернувся до адміністративному суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року відкрито провадження у справі №640/513/19 та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 разом з довідкою про нарахований та виплачений розмір пенсії останнього помісячно за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2017 року.

Уповноважена особа відповідача отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 04 березня 2019 року, у встановлений судом строк відзив на адміністративний позов суду не надав, проте, 26 квітня 2019 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що 15 листопада 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком (Т.1, арк. 26).

На підставі протоколу №16044 від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначено з 15 грудня 2017 року довічно пенсію за віком у розмірі 1373,00 грн (Т.1, арк. 23).

З наданого суду протоколу за період з 01 грудня 2017 року по 31 травня 2019 року вбачається, що позивачу нараховується та виплачується пенсія у розмірі 1372,49 грн, а також доплата до пенсії, індексація пенсії не виплачується (Т.1, арк. 31).

29 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену позивачу індексацію пенсії щомісячно з 01 січня 2014 року по жовтень 2017 року з урахування індексу інфляції в розмірі 224,1%, а також просив повідомити, яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнта стажу застосовується до пенсії ОСОБА_1 (Т.1, арк. 9).

Листом від 17 вересня 2018 року № 78304/02/К-6665 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивачу роз`яснено порядок проведення індексації пенсії, зокрема, повідомлено про те про те, що пенсія індексується відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а також зазначено, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №1774 від 06 грудня 2016 року індексація пенсії проводиться тільки згідно постанов Кабінету Міністрів України.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 4 Закону України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ визначено, що Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі по тексту - Порядок №1078 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.

Абзацами 1 та 3 пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Тобто, індексація пенсії проводиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. При цьому, величина індексу споживчих цін за відповідний місяць має перевищувати поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Так, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії листа Державної служби статистики України від 02 серпня 2018 року №15.2/1230ПІ, у період з 01 січня 2014 року по вересень 2017 року індекс споживчих цін кожного місяця (окремо) не перевищував показника 103%.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачу призначена пенсія з 15 грудня 2017 року, в той час, коли позовні вимоги щодо проведення індексації розміру пенсії заявлені за період з 01 січня 2014 року по жовтень 2017 року, тобто, за той період, коли позивач не перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та не отримував пенсійних виплат.

Водночас, вважаючи не проведення індексації протиправним, позивач просив здійснити її шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого для непрацездатних осіб ( з 1 травня 2017 року у розмірі 1312,00 грн) на індекс інфляції (1312,00 грн* 224,1% = 2944,12 грн).

Проте, по-перше, такий спосіб проведення індексації не передбачений Порядком №1078, а по-друге, у позивача не виникло права на індексацію його пенсії за спірний період, оскільки, як вже зазначалось судом, в цей період позивач не отримував пенсію.

З огляду на все викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для проведення позивачу індексації пенсії, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ, з урахування показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,1%, відсутні, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова