Рішення № 81638164, 02.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року справа № 580/679/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладену в листі від 30.11.2018 №4463/0/95-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.11.2018 №4463/0/95-18 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання з тих підстав, що зазначена у клопотанні земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, та у зв`язку з неврегулюванням питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності запит позивача надіслано до органу місцевого самоврядування. Рішенням Демківської сільської ради від 22.11.2018 №20-3/VІІ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач зазначає, що відмова відповідача у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність грунтується на неіснуючих документах та є безпідставною.

Ухвалою суду від 01.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 01.04.2019 без виклику учасників справи.

Відповідач проти позову заперечив. 25.03.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 від 25.12.1995 земельна ділянка площею 2,0 га в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району, яку позивач має намір отримати у власність, відноситься до земель колективної власності. Оскільки у відповідача відсутні права щодо розпорядження земельними ділянками колективної власності, вважає відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки законною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати дозвіл зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії є порушенням дискреційних повноважень, які надані органу виконавчої влади.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову просив відмовити.

03.04.2019 позивач надала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду у справі №2340/2788/18 зазначено, що у довідці відділу у Драбівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області станом на 31.12.2015 зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області знаходиться в стадії меліоративного будівництва, належить до державної форми власності, не передана у власність та не надана у користування.

Отже, відповідач посилається на рішення Демківської сільської ради №20-3/VІІ від 22.11.2018, якого не існує.

Демківській сільській раді невідомо про існування державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 від 25.12.1995, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на території Демківської сільської ради не було зареєстровано зазначено в державному акті про право власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства.

Дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.

Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 , виданим головою Драбівської районної ради народних депутатів 25.12.1995, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №3, колективному сільськосподарському підприємству ім. Леніна с. Демки Драбівського району Черкаської області передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 2366,2 гектарів землі в межах згідно з планом.

Додатком до Державного акта серії ЧР №2-13 визначений перелік осіб, які мають право на одержання земельної частки в колективному сільськосподарському підприємстві ім. Леніна Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. (всього 668 осіб).

Згідно довідки №272/402-18-0.32 від 29.11.2018 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 земельна ділянка площею 2,0 га розташована в адміністративних межах Демківської сільської ради (за межами населеного пункту) є земельною ділянкою державної власності; категорія - землі сільськогосподарського призначення; належить до земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів. Земельна ділянка не передана у власність та не надана у користування. Згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 від 25.12.1995 вказана земельна ділянка знаходиться в межах земель колективної власності.

Позивач ОСОБА_1 08.11.2018 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 06.11.2018 (вх. №П-8142/0/94-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. До клопотання додала графічний матеріал на якому зазначене бажане розташування земельної ділянки, роздруковане з публічної кадастрової карти України; копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Відповідач листом №4463/0/95-18 від 30.11.2018 відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з посиланням на ті обставини, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 від 25.12.1995 бажана до відведення земельна ділянка площею 2,0 га в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області відноситься до земель колективної власності. Законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності. Відповідно до рішення Демківської сільської ради №20-3/VІІ від 22.11.2018 сільська рада вважає за необхідне відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Земельним кодексом України.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття права власності на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності визначений статтями 116, 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 визначено, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр в межах наданих йому повноважень розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).

Згідно з вказаними приписами відповідач у справі Головне управління Держгеокадастру наділений повноваженнями щодо безоплатної передачі у власність громадянам України земельних ділянок, які є державною власністю.

Порядок надання земельних ділянок у власність громадянам визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є її перебування у колективній власності колективного сільськосподарського підприємства ім. Леніна с. Демки Драбівського району Черкаської області.

Надаючи оцінку рішенню відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На час передачі спірної земельної ділянки у колективну власність КСП ім. «Першого травня», діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 №561-Х11, стаття 5 якого передбачала право колективної власності на землю.

Згідно статті 5 вказаного Земельного кодексу України земля може належати громадянам на праві колективної власності; суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств; у колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств; площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян; кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу; землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Згідно статті 23 вказаного Земельного кодексу України державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 було встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (пункт 1); право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2); видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією пункт 5); у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку (пункт 6).

Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю передбачені статтею 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-Х11, серед яких ліквідація колективного сільськогосподарського підприємства не передбачена.

Натомість Перехідними положеннями Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111 передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу; при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу (пункт 8); громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю (пункт 16); сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю пункт 17).

Враховуючи вказані приписи, суд зазначає, що право на землю, передану у колективну власність колективного сільськосподарського підприємства ім. Леніна с. Демки Драбівського району Черкаської області, належить громадянам-власникам земельних часток (паїв), включеним до списку, який є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 . При цьому термін реалізації наданого права шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок з видачею державних актів на право власності на землю законодавчо не встановлений.

Суд також зазначає, що згідно статті 5 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111 земельне законодавство базується на таких принципах: б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, відповідно до частини п`ятої частини 116 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка не підлягає передачі у власність, оскільки на час розгляду справи входить до земель колективної власності, на які мають право громадяни-власники земельних часток (паїв).

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення у власність позивача спірної земельної ділянки, адже наявна невідповідність місця її розташування вимогам частини п`ятої частини 116 Земельного кодексу України.

Доводи позивача про не існування рішення Демківської сільської ради №20-3/VІІ від 22.11.2018 спростовуються наявною в матеріалах справи його копією. (а.с. 33).

Суд відхиляє доводи позивача, що Демківській сільській раді невідомо про існування державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР №2-13 від 25.12.1995 та посилання позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №2340/2788/18, оскільки вказані обставини не спростовують належність спірної земельної ділянки до земель колективної власності.

Щодо доводів позивача про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстрацію колективного сільськосподарського підприємства ім. Леніна с. Демки Драбівського району Черкаської області суд зазначає, що на момент видачі підприємству державного акту серії ЧР №2-13 від 25.12.1995 вказаний реєстр не був створений, а наявність чи відсутність в реєстрі відомостей про таку реєстрацію не скасовує дію державного акту серії ЧР №2-13 від 25.12.1995.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на законних підставах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу) відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя А.В. Руденко