Рішення № 81638034, 08.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. № 400/166/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 АДРЕСА_3 до відповідача:Військової частини А0224, пр. Героїв України, 72, м. Миколаїв, 54025 про:визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017 та невиплата компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.09.2017; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017 та компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.09.2017,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини А0224 (надалі - відповідач або Військова частина) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017 та невиплати компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.09.2017; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.09.2017; встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача, згідно із статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, подати звіт про виконання судового рішення.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що, в порушення вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282) та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078), у період з 01.01.2016 по 25.09.2017 відповідач не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні позивачу суми.

У відзиві на позовну заяву (ар. с. 30-32) відповідач зазначив, що про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 2016 по 2017 роки, оскільки такі виплати не передбачалися відповідними асигнуваннями. Також відповідач вказав, що з 01.01.2016 відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії. У зв`язку з цим, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/12, відповідно до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

Відповідач представника в судове засідання не направив.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 26), тому суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України у період з вересня 2015 року по 25.09.2017 року.

Наказом командира військової частини А0224 (по стройовій частині) № 120 від 25.09.2017 (ар. с. 13) позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі пункту «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту). Цим же наказом позивача було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При звільненні з військової служби 25.09.2017 позивачу не була нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017, що зазначено у довідці (ар. с. 15).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд зауважив, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як вбачається з довідки (ар. с. 18), відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2017 року.

В свою чергу, відповідач не довів відсутність у 2016 - 2017 роках відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача; не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).

Відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, на яку в своєму відзиві посилається представник відповідача, на обов`язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.09.2017 є порушенням вимог Закону № 1282, Порядку № 1078 та порушує права позивача.

Суд встановив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.09.2017, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в позивачу компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 по 25.09.2017, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з статтею 2 Закону № 2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення).

Відтак, оскільки індексація грошового забезпечення не нараховувалась, вказані вимоги є безпідставними.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати звіт відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню не підлягають, оскільки вимога про надання звіту відноситься до права суду зобов`язати або не зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов`язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0224 (пр. Героїв України, 72, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 08489704) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0224, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2017.

3. Зобов`язати військову частину А0224 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 25.09.2017 року.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна