Рішення № 81637956, 10.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1104/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, викладеного у листі (відповіді) Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №480/Р-ІІ/2 від 27.09.2018 року про неможливість виплати пенсії, визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеного у листі (відповіді) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.11.2018 року №259/Р-11, №2591/1/Р-3 про неможливість виплати пенсії, визнання протиправною бездіяльності Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення, не нарахування і не виплати пенсії, зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 1992 року та відкрити спрощене позовне провадження без виклику сторін.

За цією позовною заявою відкрито cпрощене позовне провадження без виклику сторін у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзив.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що він є пенсіонером, який в 1992 році виїхав на постійне місце проживання до Німеччини та 13.09.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про поновлення, нарахування та виплату пенсії, до якої додав копію паспорту та пред`явив оригінал паспорту співробітнику пенсійного управління. Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі листом від 27.10.2018 № 48о/Р-ІІ повідомило позивача, що наданий до звернення паспорт від 14.09.1998 НОМЕР_1 (дійсний до 14.09.2008 року) станом на 27.09.2018 є недійсним, у зв`язку із чим не має юридичної сили та не створює правових підстав. У зв`язку із цим 31.10.2018 року представником позивача було подано повторну заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Пенсійного фонду України про повторний розгляд заяви позивача, з поясненнями, що строк дії паспорту позивача був продовжений до 14.09.2018 року, тобто станом на 13.09.2018 - день звернення до органу ПФУ паспорт позивача був чинним. Листами від 19.11.2018 року № 2591/Р-11, 2591/1/Р-3 позивачу повідомлені інші підстави для неможливості розгляду заяви, а саме ненадання позивачем разом із первісною заявою оригіналу паспорта. Позивач вважає зазначені дії відповідачів такими, що порушують його права та інтереси. Зокрема, позивач, не зважаючи на проживання в Німеччині, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України. Однак неправомірною бездіяльністю органи ПФУ позбавили позивача на гарантоване Конституцією України право на пенсію, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом.

З відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на позовну заяву (аркуші справи 51-52), вбачається що відповідач позов не визнає, оскільки 13.09.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про поновлення, нарахування та виплату пенсії, додавши до заяви паспорт типу Р НОМЕР_1 , виданий 14.09.1998 року, із продовженням терміну його дії до 14.09.2018 року. Враховуючи факт надання позивачем недійсного паспорту, оскільки його дія за нормами законодавства не може бути продовжена, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно повідомило позивача про необхідність надати до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України належним чином підготовлені документи, визначені Порядком № 22-1, в тому числі передбачений Законом України «Про громадянство України» документ, що підтверджує громадянство України.

З відзиву Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на позовну заяву (аркуші справи 65-69), вбачається що відповідач позов не визнає, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію ЄС візового режиму для України» з Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» виключені слова «переоформленням, продовженням строку дії», тобто, скасована можливість продовження терміну дії паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У 1992 році ОСОБА_1 виїхав за кордон на постійне місце проживання до Німеччини, пенсія позивачу була виплачена за шість місяців наперед.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 стаж роботи позивача складає 29 років (аркуші справи 17-20).

13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо поновлення, нарахування та виплату пенсії (аркуш справи 13).

Листом від 27.10.2018 року № 480/Р-11/2 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило позивачу, що наданий у зверненні паспорт від 14.09.1998 року НОМЕР_1 (дійсний до 14.09.2008 року) станом на 27.09.2018 є недійсним, у зв`язку із чим не має юридичної сили та не створює правових підстав. Крім того, п. 1 ст. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію ЄС візового режиму для України» у ч.1 ст.1 слова «переоформленням, продовженням строку дії» виключено з Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492, у зв`язку із цим скасована можливість продовження терміну дії паспортів громадянина України для виїзду за кордон, чим, в свою чергу скасовано норми ст. 16 цього Закону щодо продовження строку дії, та як наслідок поновлення юридичної сили паспортів, виданих до 01.10.2016 року після закінчення строків їх дії. Запропоновано у разі бажання, для розгляду питання по суті, подати документ, передбачений ст. 5 Закону № 2235, та усі інші наявні документи, визначені постановою ПФУ № 22-1 (аркуш справи 15).

Представник позивача за довіреністю 31.10.2018 року звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України із заявою, в якій зазначив, що при наданні відповіді листом від 27.10.2018 № 480/Р-11/2 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не враховує, що паспорт ОСОБА_1 був продовжений до 14.09.2018, про що наявна відмітку у верхньому куті паспорта. У зв`язку із цим станом на день звернення з заявою, 13.09.2018 року, паспорт ОСОБА_1 був дійсний, що не може бути підставою для відмови у нарахуванні пенсії. Зважаючи на вказані обставини, представник позивача просив повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з врахуванням вищезазначених фактів та повідомити про розгляд заяви (аркуш справи 14).

Листом від 19.11.2018 року № 2591/Р-11, 2591/1/Р-3 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що за інформацією Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі при зверненні до управління із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 було долучено не засвідчену належним чином копію паспорту. Крім того, на особистому прийомі не було надано оригінал паспорту для перевірки достовірності даних, як це передбачено п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що унеможливлює розгляд заяви (аркуш справи 16).

Представник позивача не погодився із вказаними листами та звернувся до суду із вимогами про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправної бездіяльності Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення, не нарахування і не виплати позивачу пенсії та зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 1992 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 24, ч. 1 ст. 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Гарантоване громадянам Конституцією України право на соціальний захист передбачене в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 1, ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не було укладено. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон.

Однак, рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

З Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, вбачається, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 рішення зазначено, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а та у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватися судом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, має право на пенсію, виплату якої було припинено, відповідач зобов`язаний відновити виплату пенсії позивачу як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до п. 1.5, 1.6, 1.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії відбулося особисто 13.09.2018 року. При цьому до звернення було додано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон від 14.09.1998 року НОМЕР_1 , термін дії якого продовжено до 14.09.2018 року, про що на паспорті наявна відповідна відмітка (аркуші справи 10-11).

Таким чином, на день звернення позивача із заявою щодо його пенсійного забезпечення, в силу п.1.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а саме 13.09.2018 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 14.09.1998 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 , термін дії якого продовжено до 14.09.2018 року, - був чинним.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання у відзиві на позовну заяву Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо недійсності зазначеного паспортного документу через зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію ЄС візового режиму для України», оскільки відповідно до п. 1 Розділу V «Перехідні положення» Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Враховуючи зазначене, посилання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в листі від 27.10.2018 року № 481/Р-ІІ/2 та в відзиві на позовну заяву на недійсність паспорту позивача не ґрунтується на нормах законодавства.

У передбачений положеннями п. 1.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, тримісячний строк представником заявника ОСОБА_1 , було направлено заяву про помилковість висновків пенсійного органу та зазначено про дійсність наданого на час звернення ОСОБА_1 13.09.2018 року паспорта громадянина для виїзду за кордон від 14.09.1998 року НОМЕР_1, однак відповіді на зазначене звернення Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі взагалі не надано.

Суд звертає увагу на те, що звернення позивача від 13.09.2018 року про поновлення, нарахування та виплату позивачу пенсії по суті Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянуто не було, що є протиправною бездіяльністю цього органу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В даному випадку, враховуючи бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не розгляду по суті звернення позивача від 13.09.2018 року про поновлення, нарахування та виплату йому пенсії, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в межах своєї компетенції розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.09.2018 року щодо його пенсійного забезпечення.

При цьому, суд звертає увагу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на необхідність при розгляді звернення ОСОБА_1 вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зокрема, щодо чинності паспорту громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон від 14.09.1998 року НОМЕР_1 на момент його звернення - 13.09.2018 року.

Позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 27.09.2018 року № 480/Р-ІІ/2 не підлягає задоволенню, оскільки цей лист є відповіддю на заяву позивача, а не визначеним законодавством рішенням, що і стало підставою для висновку суду про необхідність прийняття відповідачем такого рішення про що зазначено вище.

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі від 19.11.2018 року №259/Р-11, №2591/1/Р-3, оскільки ця відповідь на звернення не є рішенням суб`єкта владних повноважень з поновлення, нарахування та виплати пенсії позивачу, звернення позивачем було адресоване Центральному об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі для повторного розгляду звернення від 13.09.2018 року, а ГУ ПФУ Одеській області та Пенсійного фонду України звернення було направлене до відома.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення, не нарахування та не виплати пенсії позивачу, вони задоволенню не підлягають з тих підстав, що у відповідності «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розглядає таку заяву орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії особи, тобто, Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити, нарахувати та виплачувати пенсію позивачу, оскільки суд прийшов до висновку про не прийняття рішення з цього питання пенсійним органом, допущену при цьому бездіяльність цього органу та необхідність Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі прийняти рішення за заявою позивача від 13.09.2018 року у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 13.09.2018 року про поновлення, нарахування та виплату пенсії, а також зобов`язання цього органу розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2018 року та прийняти рішення відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, з урахуванням висновків суду, а в іншій частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При цьому, сплачена позивачем сума судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України має бути стягнута з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання в АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 41248812), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, викладеного у листі (відповіді) Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №480/Р-ІІ/2 від 27.09.2018 року про неможливість виплати пенсії, визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеного у листі (відповіді) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.11.2018 року №259/Р-11, №2591/1/Р-3 про неможливість виплати пенсії, визнання протиправною бездіяльності Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення, не нарахування і не виплати пенсії, зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 1992 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 13.09.2018 року про поновлення, нарахування та виплату пенсії.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2018 року та прийняти рішення відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 41248812) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.