Рішення № 81637539, 07.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 рокум. Ужгород№ 260/317/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.,

за участю:

позивач - не з`явився,

представника відповідача - Окогріб Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 травня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 10 травня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), якою просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 лютого 2019 року № Ф-2219-50 відносно фізичної особи ОСОБА_1 за платежем "єдиний соціальний внесок" на загальну суму 9828, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 лютого 2019 року відповідачем прийнято вимогу № Ф-2219-50 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 9828,72 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач зареєстрований адвокатом, однак його адвокатська діяльність зупинена. З 13 липня 2016 року позивач працює на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка є несумісною з адвокатською діяльністю. Відтак, позивач вважає, що оскільки не здійснював адвокатську діяльність, відповідно не отримував доходу, то не зобов`язаний декларувати доходи протягом 2014-2018 років від здійснення такої. В той же час, єдиний внесок за нього в період зупинення адвокатської діяльності сплачується роботодавцем. У зв`язку з цим, просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року № Ф-2219-50.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак 08 квітня 2019 року до суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України є адвокатом та займається індивідуальною адвокатською діяльністю, тобто є платником єдиного внеску згідно з п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Позивач не сплатив нарахований єдиний внесок, що свідчить про протиправну поведінку платника єдиного внеску, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 24 грудня 2004 року Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/421.

02 вересня 2014 року позивач звернувся із заявою до Ради адвокатів Закарпатської області про зупинення адвокатської діяльності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як вбачається з реєстру Національної асоціації адвокатів України, на підставі заяви позивача, право на зайняття адвокатською діяльності зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 02 вересня 2014 року.

Відповідно до розпорядження Баранинського сільського голови Ужгородського району Закарпатської області "Про призначення на посаду державного реєстратора ОСОБА_1" від 12 липня 2016 року № 24-к ОСОБА_1 призначено з 13 липня 2016 року на посаду державного реєстратора.

У відповідності до довідки Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05 березня 2019 року № 330 ОСОБА_1 працює на посаді державного реєстратора Баранинської сільської ради з 13 липня 2018 року по теперішній час.

04 лютого 2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу № Ф-2219-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 9828,72грн.

Як вбачається із вказаної вимоги, станом на 31 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 9828,72 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Як вже встановлено судом, позивач є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/421, виданого Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24 грудня 2004 року.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 якого адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судом встановлено, що позивачу борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9828,72 грн. визначено як адвокату - самозайнятій особі, як провадить незалежну професійну діяльність.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, з 02 вересня 2014 право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено.

Отже, судом встановлено, що з 02 вересня 2014 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 05.11.2018 за результатом розгляду справи №820/1538/17.

Верховний Суд в наведеній постанові від 05.11.2018 висловив свою позицію щодо неврегульованості ані Податковим кодексом України, ані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", особливостей сплати грошових зобов`язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності, згідно якої зазначив, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права.

Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач з 13 липня 2016 року перебуває на посаді державного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та відповідно роботодавцем сплачується єдиний внесок за ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05 березня 2019 року.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження провадження адвокатом ОСОБА_1 протягом 2014 - 2018 років незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність умов для сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2219-50 від 04 лютого 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9828,72 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправною та скасувавши вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2219-50 від 04 лютого 2019 року.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про скасування вимоги - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2219-50 від 04 лютого 2019 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька