Рішення № 81637446, 10.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/738/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 03.01.2018 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018;

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018;

- зобов`язати відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) починаючи з дня припинення, тобто з 01.02.2018, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" припинення виплати пенсії можливе за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 Закону. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 стаття 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Зазначив, що спірними рішеннями припинено виплату пенсії позивачу на підставі постанови КМ України від 08.06.2016 № 365, тобто з підстави не передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

18.03.2019 від Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач посилався на те, що умовою продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є знаходження таких осіб на обліку місця перебування. Оскільки, Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу, то у Полтавського ОУПФУ виник обов`язок щодо припинення виплати пенсії позивачу /а.с. 26-28/.

Суд, дослідиши матеріали справи, дійшов до наступних виснвоків.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 14.09.2014 № 1601003844 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, фактичне місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 /а.с. 16/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради від 26 грудня 2017 року № 52 припинено пенсійні виплати згідно з пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ОСОБА_1 , який не проживає за адресою: АДРЕСА_1 а.с. 21/.

Розпорядженням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 03 січня 2018 року припинено виплати пенсії ОСОБА_1 згідно рішення від 26 грудня 2017 року № 52 /а.с. 22/.

Позивач не погодився із вказаними діями відповідача та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно із п. 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМ України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Відповідно до пункту 6 Порядку за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 7 Порядку у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з`явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Зокрема, позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який є внутрішньо переміщеною особою; відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; спір виник у зв`язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, позивач заявив аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірним рішення щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі зазначеної норми суд враховує висновки, викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 03.05.2018, прийнятому у зразковій справі №805/402/18 та залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 04.09.2018.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вищевказаного Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Припиняючи призначення пенсії з підстав, не передбачених наведеним законом, позивач посилається на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Проте вказаний нормативний акт є підзаконними та не може обмежувати права громадян, які встановлено законами. Водночас закон не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність особи за місцем фактичного проживання\перебування.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Жоден інший закон, окрім Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не передбачає будь-яких додаткових підстав для припинення виплати пенсій. Жоден з випадків, передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", управлінням не застосований та не доведений.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання противоправним та скасування розпорядження Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 03 січня 2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з 01 лютого 2018 року. В іншій частині позовні вимоги суд вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати розпорядження Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 03 січня 2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко