Рішення № 81637430, 06.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2019 року (15 год. 10 хв.)Справа № 280/141/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,

за участю представників: позивача - Константинової К.А., відповідача - Александрова М.В., Прокоф`єва С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.12.2018 №UA112080/2018/000066/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2018/00705 від 14.12.2018.

Ухвалою суду від 15.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 18.02.2019.

Ухвалою суду від 18.02.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5-ти денний строк, від дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви. 05.03.2019 позивачем надано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2019.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, судом призначено наступне підготовче засідання на 18.03.2019.

Ухвалою суду від 18.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 15.04.2019.

В підготовчому засіданні 15.04.2019 судом закрито підготовче провадження та за згодою представників сторін розпочато розгляд адміністративної справи по суті в цей же день. Крім того, в судовому розгляді адміністративної справи оголошено перерву до 06.05.2019.

В судовому засіданні 06.05.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що наприкінці листопада 2018 року позивачем у нерезидента компанії UAB «Dia trade» (Литва) придбано легковий автомобіль марки PEUGEOT, модель 5008, 2015 року виготовлення, за ціною у 6200,00 євро. Зазначає, що 12.12.2018 позивачем для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу до митного органу подано в електронній формі митну декларацію за якою заявлено митну вартість автомобіля за основним (першим) методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору - 6200 євро. Разом з тим, 14.12.2018 митним органом прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, у зв`язку з тим, що у митного органу була наявна інформація щодо вищої митної вартості товару на рівні 8500 євро. В подальшому митним органом визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним (шостим) методом визначення митної вартості у розмірі 8500 Євро. Позивач зазначає, що з метою уникнення подальших витрат за простій автомобіля ним було подано нову декларацію, яка прийнята митним органом.

Разом з тим, позивач вважає протиправними оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, у зв`язку з тим, що документи, що були подані декларантом до митного оформлення, не містили розбіжностей, неточностей, ознак підроблення, тощо, а договір купівлі-продажу автомобіля та копія митної декларації країни відправлення містили всі необхідні відомості щодо товару та його ціни на рівні 6200 Євро. Зазначає, що у митного органу не було обґрунтованих підстав, передбачених законодавством, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, що свідчить про протиправність спірних рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що оскаржувані рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають. Так, відповідач зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи, які не були надані декларантом. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також, відповідач послався на ту обставину, що оформлення спірного транспортного засобу здійснено та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією від 14.12.2018, наданою з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів та без застосування гарантій передбачених розділом Х Митного кодексу України, зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів. Отже, на думку митного органу, позивач не скористався своїм правом здійснити митне оформлення шляхом надання гарантій у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, а відтак погодився з рішенням митного органу.

Представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.12.2018 ОСОБА_1 до митного оформлення подано митну декларацію №UA112080/2018/030572 на товар: «Автомобіль легковий, що був у використанні, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1 шт.; марка PEUGEOT; модель 5008; номер кузова НОМЕР_1 ; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; тип двигуна - дизель; номер двигуна - НОМЕР_2 ; робочий об`єм циліндрів 1560 м3; календарний рік виготовлення - 2015; модельний рік виготовлення - 2015; дата першої реєстрації 07.07.2015. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Виробник PEUGEOT. Країна виробництва FR (Франція). Торгівельна марка PEUGEOT».

Разом з митною декларацією позивачем до митного оформлення подано: митна декларація від 03.12.2018 б/н; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03.12.2018 №UA205010/2018/117565; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.07.2015 № НОМЕР_3 ; сертифікат реєстрації автомобіля (довідка про зняття з реєстрації) від 29.11.2018 №16204979; висновок ЗНДЕКЦ МВС України від 06.12.2018 №08/2342/11766; копія митної декларації країни відправлення від 29.11.2018 №18LTKC0100EK170325; документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб від 28.11.2018 №DIA 18-103; сертифікат відповідності від 10.12.2018 №UA.009.62870-18; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного корону України від 30.11.2018 №FL359908; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 09.12.2009 №СЮ157219.

Під час проведення контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- відповідно до рахунку №DIA 18-103 від 28.11.2018 відсутні відомості яким чином здійснено сплату за товар та всупереч вимогам ч.1 ст.368 МК України, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались;

- у органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 8500 євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдені витрати, які звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, декларанту надано повідомлення, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність протягом 10 днів надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, декларанта повідомлено про те, що він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (такі як банківські, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару).

Судом встановлено, що позивач був ознайомлений з повідомленням про виявлення розбіжностей та зазначив, що у 10-ти денний термін додаткові документи надаватися не будуть (а.с.69).

За результатами розгляду наявних документів та з урахуванням того, що декларант відмовився від подання додаткових документів, митний орган дійшов висновку про те, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 8500 євро/шт. (система оцінки транспортних засобів SCHWACKENET, www.schwakenet.de).

Після проведення консультацій з декларантом митним органом здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням інформації, наявної в органі доходів і зборів та було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 14.12.2018 №UA112080/2018/000066/1 із застосуванням резервного методу. У митному оформленні МД №UA112080/2018/030572 від 12.12.2018 було відмовлено, складено картку відмови в митному оформлені №UA112080/2018/00705 від 14.12.2018.

Позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

В даному випадку суд дійшов висновку, що митний орган мав право для затребування від декларанта додаткових документів, оскільки декларантом до митної декларації не було надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МК України), а у митного органу була наявна інформація про вищу митну вартість імпортованого товару.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на іншу обставину.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 310 розділу X Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Згідно із частиною сьомою статті 307 МК України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини одинадцятої статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.

З аналізу наведених норм слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату «донарахованої» різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів.

Частинами восьмою - дев`ятою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 МК України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію.

Правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30 травня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684 (далі - Порядок №651).

Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку №651 графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Зі змісту наведених положень слідує, що у графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.

Порядок №651 також передбачає, що у графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати.

При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Графа В «Подробиці розрахунків» заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).

Відповідно до Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» №1011 від 20 вересня 2012 року, код виду надходжень «121» позначає надходження «мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами», код виду надходжень «185» позначає надходження «акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами» та код виду надходжень «128» позначає надходження «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами».

Спосіб сплати вказаних митних платежів також позначається відповідним кодом розрахунку згідно Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20 вересня 2012 року.

Так, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), «02» (готівкова форма сплати), «15», «72», «91» або «92», а різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку «55».

Враховуючи наведені правила заповнення митної декларації, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, шляхом 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 «Код МВВ» митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 «Нарахування платежів» та В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

Судом встановлено, що під час подання позивачем первинної митної декларації від 12.12.2018 №UA112080/2018/030572 позивачем в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено 195515,82 грн.; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» - «1»; у графі 45 «Коригування» -«195515,82 грн.»; у графі 47 «Нарахування платежів» містяться позначки про сплату видів надходжень до бюджету за кодами 185, 121, 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом «02» (а.с.25).

14 грудня 2018 року позивачем подано до органу доходів і зборів нову митну декларацію №UA112080/2018/031017, в якій в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено 269344,37 грн.; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів - «6», тобто резервний метод; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару «269344,37 грн.»; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 185, 121 та 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом «02» (а.с.75).

Окрім цього, нова митна декларація №UA112080/2018/031017 від 14 грудня 2018 року не містить:

1) у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ» порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;

2) в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України;

3) у графі В «Подробиці розрахунків» відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів;

4) спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку «55» згідно Класифікатора способів розрахунків.

Отже, проаналізувавши зміст декларації №UA112080/2018/031017 від 14 грудня 2018 року, суд дійшов висновку, що декларантом самостійно обраний метод визначення митної вартості - за резервним методом, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості «6» та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач не скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Як і не скористався правом подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, що декларується, відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації №UA112080/2018/031017 від 14 грудня 2018 року, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.

Суд зазначає, що після подання позивачем декларації №UA112080/2018/031017 від 14 грудня 2018 року та її прийняття митним органом, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично завершилась, а спірні рішення про коригування митної вартості товару та карта відмови вичерпали свою юридичну силу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 30.10.2018 у справі №816/2396/17.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду по справах №№810/2334/16, 820/7133/15, 810/4823/15, 815/4468/16, 820/1436/17, 813/663/17, 820/7222/16, 809/1657/16, 826/15706/13-а, 826/28024/15 від 18.12.2018 та №№815/1670/17, 815/228/17 від 21.12.2018, суд не приймає, оскільки зазначені рішення Верховного Суду стосуються інших фактичних обставин, а саме правомірності витребування митним органом додаткових документів до митного оформлення.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764) про скасування рішення та картки відмови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.05.2019.

Суддя Ю.В. Калашник