Рішення № 81637393, 05.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року 12:40Справа № 280/5336/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Головачової К.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_2 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, винесену 06.11.2018 заступником начальника відповідача ОСОБА_3 , якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що рішення про накладення на неї штрафу у розмірі 335070,00 грн. прийнято відповідачем на підставі абзацу 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. Порушення, за яке на позивача накладено штраф викладено в оскаржуваній постанові наступним чином: Таким чином, у ФОП ОСОБА_2 має місце фактичний допуск до роботи 3 працівників, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин, що порушує вимогу ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Поняття «трудові відносини» і «трудовий договір (контракт)» не є тотожними. В зв`язку з чим вважає, що фактично на позивача накладено штраф за «порушення», яке не передбачено абзацом 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. Також посилається на те, що відповідачем порушені строки інспекційного відвідування. Щодо суті виявлених порушень, зазначає, що надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору. Між нею, як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_4 були укладені наступні цивільно - правові угоди: № 4 від 06.02.2018 року, № 4 від 03.08.2018 року та № 4 від 03.11.2018 року. Предметом кожної угоди було виконання робіт з вантажу палива населенню та копання траншей. Строк дії першої угоди - з 03.11.2017 року по 29.01.2018 року. Строк дії другої угоди - з 03.08.2018 року по 28.09.2018 року. Строк дії третьої угоди - з 06.02.2018 року по 26.07.2018 року. В кожній угоді було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи. Також, між нею як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_5 були укладені наступні цивільно - правові угоди: № 1 від 05.01.2018 року, № 1 від 05.04.2018 року та № 1 від 04.07.2018 року. Предметом кожної угоди було виконання робіт з нагляду за адміністративними будівлями та гаражами. Строк дії першої угоди - з 05.01.2018 року по 26.03.2018 року. Строк дії другої угоди - з 05.04.2018 року по 29.06.2018 року. Строк дії третьої угоди - з 04.07.2018 року по 28.09.2018 року. В кожній угоді було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи. Також, між позивачем як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_6 були укладені наступні цивільно - правові угоди: № 3 від 04.01.2018 року, № 3 від 02.04.2018 року та № 3 від 01.06.2018 року. Предметом кожної угоди було виконання робіт по вивезенню рідких та твердих побутових відходів та завезення палива. Строк дії першої угоди - з 04.01.2018 року по 29.03.2018 року. Строк дії другої угоди - з 02.04.2018 року по 25.05.2018 року. Строк дії третьої угоди - з 01.06.2018 року по 01.06.2018 року. В кожній угоді було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи. Таким чином, правовідносини які виникли на підставі цих договорів регулюються не нормами КЗпПУ, а положеннями ЦКУ. Зазначені угоди до цього часу судом не визнані недійсними та їх недійсність прямо не встановлена жодним законом. Таким чином, наявні між нею, як ФОП та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 угоди містять у собі ознаки цивільно-правового договору, жодним чином не пов`язаного з трудовими відносинами, і являють собою домовленість сторін, предметом якої є оплатне виконання певної роботи. Звертає увагу суду, що до аналогічної точки зору дійшов Приазовський районний суд Запорізької області при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 18.12.2018 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову.

08.01.2019 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 09.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/5336/18, судове засідання призначено на 11.02.2019.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№3216 від 25.01.2019) в якому зазначив, що ГУ Держпраці вважає необґрунтованим твердження позивача, щодо неправомірності дій по проведенню перевірки, а саме на відсутність підстав здійснення інспекційного відвідування, як підстави для скасування винесеної постанови про накладення штрафу, оскільки процедурні порушення та недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними. Оскільки позивачем було допущено посадових осіб ГУ Держпраці до проведення перевірки то посилання позивача на процедурні порушення відповідачем не можуть прийматися до уваги. Щодо суті виявлених порушень, то у даному випадку правовідносини позивача з громадянами ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передбачають виконання робіт на постійній основі, у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що притаманно саме трудовим відносинам, а не виконанням робіт (наданням послуг) на підставі цивільно-правових угод. Таким чином, з огляду на недопущення підміни трудових відносин на договори цивільно-трудового характеру відповідачем було встановлено, що позивачем порушено ст. 24 КЗпП України, а саме три особи було допущено до роботи у ФОІІ ОСОБА_2 без укладання трудових договорів. Також зазначає, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення, не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Таким чином, зміст постанови Приазовського районного суду Запорізької області не спростовує встановлених належними та допустимими джерелами доказування обставин в межах розгляду даної справи. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.03.2019.

14.02.2019 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№6022) про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції та засвідчена копія постанови Приазовського районного суду Запорізької області від 29.11.2018 по справі №325/1884/18 з відміткою щодо дати набрання нею законної сили.

Представник позивача, у судовому засіданні, наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 05.03.2019 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період часу з 10 год. 15 хв. 12.10.2018 по 16 год. 40 хв. 16.10.2018 року інспектором праці ГУ Держпраці Савочкою Віталієм Володимировичем здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами інспекційного відвідування посадовою особою відповідача складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП 1933/5/АВ від 16.10.2018.

За результатами розгляду вказаного Акту, 06.11.2018 заступником начальника ГУ Держпраці Ганненко Олександром Олександровичем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. за наступні виявлені порушення:

- в порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме - 3 особи були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин, а саме допущено до роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - без укладання трудового договору.

Так встановлено, що ОСОБА_4 виконував роботу тракториста з 03.11.2017.

В його обов`язки входило:

Роботи по навантажуванню пального, копання траншеї.

Як вбачається із актів виконаних робіт (наданих послуг) (29.11.2017 - 28.09.2018) на ОСОБА_4 ним виконується трудова функція, яка передбачає виконання робіт за посадою (професією) «тракторист». Дана професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 «тракторист» - код професії за КП - 8331.

Зазначені дії є процесом праці, та не передбачають роботи з досягненням конкретного результату.

Оплата ОСОБА_4 . за виконану роботу розраховується пропорційно відпрацьованому часу, що підтверджується табелем виходу на роботу за січень - вересень 2018, в якому чітко зазначена кількість відпрацьованих днів, годин даною особою та відомістю нарахування заробітної плати за січень - вересень 2018.

Таким чином оплата проводиться згідно відпрацьованого часу протягом місяця, що притаманне саме трудовим договорам.

Так, ОСОБА_5 виконував роботу сторожа з 05.01.2018.

В його обов`язки входило:

Проводити роботи по нагляданню за адмінбудівлею та гаражами.

Як вбачається із актів виконаних робіт (наданих послуг) (29.01.2018 - 28.09.2018) на ОСОБА_5 ним виконується трудова функція, яка передбачає виконання робіт за посадою (професією) «сторож». Дана професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): «сторож» - код професії за КП - 9152.

Зазначені дії є процесом праці, та не передбачають роботи з досягненням конкретного результату.

Оплата ОСОБА_5 . за виконану роботу розраховується пропорційно відпрацьованому часу, що підтверджується табелем виходу на роботу за січень - вересень 2018, в якому чітко зазначена кількість відпрацьованих днів, годин даною особою та відомістю нарахування заробітної плати за січень - вересень 2018.

Таким чином оплата проводиться згідно відпрацьованого часу протягом місяця, що притаманне саме трудовим договорам.

Так, ОСОБА_6 виконував роботу водія з 04.01.2018.

В його обов`язки входило:

Робота по вивезенню рідких та твердих відходів та завезення палива.

Як вбачається із актів виконаних робіт (наданих послуг) (26.01.2018 - 01.06.2018) на ОСОБА_6 , ним виконується трудова функція, яка передбачає виконання робіт за посадою (професією) «водій автотранспортних засобів». Дана професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): «водій автотранспортних засобів» - код професії за КП - 8322.

Зазначені дії є процесом праці та не передбачають роботи з досягненням конкретного результату.

Оплата ОСОБА_6 . за виконана роботу розраховується пропорційно відпрацьованому часу, що підтверджується табелем виходу на роботу за січень - червень 2018 в якому чітко зазначена кількість відпрацьованих днів, годин даною особою та відомістю нарахування заробітної плати за січень - червень 2018.

Таким чином оплата проводиться згідно відпрацьованого часу протягом місяця, що притаманне саме трудовим договорам.

Оплата всім 3 особам здійснюється щомісячно, з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами.

В оскаржувані постанові зазначено, що ФОП ОСОБА_2 має місце фактичний допуск до роботи 3 працівників, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин, що порушує вимогу ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України - «Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Не погодившись з висновками Акту інспекційного відвідування №ЗП1933/5/АВ від 16.10.2018 та постановою про накладення штрафу №ЗП1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 06.11.2018 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем частини 1, 3 ст.24 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту постанови про накладення штрафу №ЗП1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 06.11.2018, позивачем були допущені до роботи 3 особи без належного оформлення трудових відносин, а саме допущено до роботи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - без укладання трудового договору.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 були укладені наступні цивільно - правові угоди: № 4 від 03.11.2017, № 4 від 06.02.2018 та № 4 від 03.08.2018.

Предметом кожної угоди було виконання робіт з вантажу палива населенню та копання траншей (п.1.1 Угод).

Строк дії першої угоди - з 03.11.2017 по 29.01.2018. Строк дії другої угоди - з 06.02.2018 по 27.07.2018. Строк дії третьої угоди - з 03.08.2018 по 28.09.2018 (п.1.1 Угод).

В кожній угоді було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням (п.1.1 Угод).

Пунктом 2.1. Угоди визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду згідно з домовленістю та на підставі акту виконаних робіт. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи за актом.

За результатами виконаних ОСОБА_4 робіт були складені наступні акти виконаних робіт:

- від 29.11.2017 на суму 1000,00 грн.;

- від 28.12.2017 на суму 1000,00 грн.;

- від 29.01.2017 на суму 1200,00 грн.;

- від 26.02.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 30.03.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 27.04.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 29.05.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 27.06.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 30.08.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 28.09.2018 на суму 1200,00 грн.

Також, між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були укладені наступні цивільно-правові угоди: № 1 від 05.01.2018, № 1 від 05.04.2018 та № 1 від 04.07.2018.

Предметом кожної угоди було виконання робіт з нагляду за адміністративними будівлями та гаражами (п.1.1 Угод).

Строк дії першої угоди - з 05.01.2018 по 26.03.2018. Строк дії другої угоди - з 05.04.2018 по 29.06.2018. Строк дії третьої угоди - з 04.07.2018 по 28.09.2018 (п.1.1 Угод).

В кожній угоді було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням (п.1.1 Угод).

Пунктом 2.1. Угод визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду згідно з домовленістю та на підставі акту виконаних робіт. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи за актом.

За результатами виконаних ОСОБА_5 робіт були складені наступні акти виконаних робіт:

- від 29.01.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 26.02.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 26.03.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 30.04.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 29.05.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 27.06.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 30.07.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 31.08.2018 на суму 1200,00 грн.

- від 28.09.2018 на суму 1200,00 грн.

Крім того між позивачем та ОСОБА_6 були укладені наступні цивільно - правові угоди: № 3 від 04.01.2018, № 3 від 02.04.2018 та № 3 від 01.06.2018.

Предметом кожної угоди було виконання робіт по вивезенню рідких та твердих побутових відходів та завезення палива (п.1.1 Угод).

Строк дії першої угоди - з 04.01.2018 по 29.03.2018. Строк дії другої угоди - з 02.04.2018 по 25.05.2018. Строк дії третьої угоди - з 01.06.2018 по 01.06.2018 (п.1.1 Угод).

В кожній угоді було зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням (п.1.1 Угод).

Пунктом 2.1. Угод визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду згідно з домовленістю та на підставі акту виконаних робіт. Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття замовником роботи за актом.

За результатами виконаних ОСОБА_6 робіт були складені наступні акти виконаних робіт:

- від 26.01.2018 на суму 1000,00 грн.;

- від 27.02.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 29.03.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 26.04.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 25.05.2018 на суму 1200,00 грн.;

- від 01.06.2018 на суму 50,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність порушення вимог чинного законодавства, на які є посилання в спірній постанові, суд зазначає наступне.

Законодавство України не містить обов`язкових приписів, в яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Відповідно до ст.ст.21, 23, 24 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти). Визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Обмеження такого права чинним законодавством не допускається.

За договором підряду (ст.837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором про надання послуг (ст.901 ЦК України) одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Законодавчими нормами КЗпП України юридичним особам не забороняється використовувати найману працю, залучати осіб для виконання певних робіт та робіт певного характеру. Передбачена можливість залучення для виконання певних робіт працівників на певний проміжок часу та для виконання певних замовлених послуг.

Судом встановлено, що робота за підрядом виконувалася вказаними виконавцями не постійно, а лише за мірою необхідності. Виконавці виконували роботу у свій вільний час, не зобов`язані були дотримуватися режиму робочого часу, правил внутрішнього трудового розпорядку. Предметом угод було саме досягнення кінцевого результату.

Предметом всіх вказаних договорів про надання послуг, є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату.

Виконання умов угод підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт.

Висновок в Акті інспекційного відвідування №ЗП1933/5/АВ від 16.10.2018 про те, що у відносинах між позивачем та вищезазначеними особами вбачаються ознаки трудових відносин є помилковим, оскільки однією із обов`язкових умов трудових відносин є те, що працівник зобов`язується виконувати визначену трудову функцію відповідно до трудового розпорядку.

Доводи відповдача, що відносини ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають ознаки трудових відносин спростовується наданими суду угодами про виконання робіт, які мають певний строк дії та передбачають виконання певних замовлених послуг. Характерною відмінністю є оплата виконаних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 робіт, оскільки оплата передбачена за фактично надані роботи, а не за весь час перебування вказаних осіб у відносинах з позивачем.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже існує презумпція правомірності правочину, тому оскільки правочини, які укладені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з позивачем за їх волею, не являються нікчемними, відповідно до діючого законодавства та суду не надано доказів про визнання їх недійсними в судовому порядку, судом не може прийнятись рішення про їх невідповідність закону в рамках розгляду даної адміністративної справи.

Інспектор праці також не наділений повноваженнями згідно діючого законодавства надавати юридичну оцінку правочинам, а тому оскільки сторони вільні в укладенні правочинів (цивільно-правових договорів) та дотримуються умов визначених в договорі, відповідач не вправі визначати правову природу даних договорів на свій розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин є необґрунтованими викладені у спірній постанові №ЗП1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 06.11.2018 висновки про фактичну наявність трудових відносин між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 , та неможливість надання здійснюваних ними послуг (робіт) за наданими угодами.

Крім того, Приазовський районний суд Запорізької області, розглянувши матеріали справи № 325/1884/18 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст. 41 КУпАП, а саме за те, що ФОП ОСОБА_2 фактично допустила до роботи 3 працівників, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин, що порушує вимогу ч.1 , ч.3 ст. 24 КЗпП України, закрив провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, і зробив наступний висновок:

Трудові відносини характеризують особливості, врегульована законодавством про працю, які включають наявність робочого часу і часу відпочинку, режиму роботи трудової дисципліни, застосування дисциплінарних стягнень, заохочень працівників, гарантій і компенсацій у випадку звуження права працівника, пільг для певних категорій робітників, створення професійних спілок, матеріальне заохочення, отримання заробітної плати в певні строки і т. і.

Між тим наявна між суб`єктом господарювання і фізичною особою угода містить в собі ознаки договору, жодним чином не пов`язаного з трудовими відносинами, і являє собою домовленість сторін, предметом якої є оплатне надання певної послуги. У зв`язку з викладеним, суд погоджується з твердженнями особи, щодо якої складений протокол, про відсутність передумов для укладення трудового договору для отримання послуги, яка є предметом угоди між сторонами.

Сам факт оформлення наявних між сторонами правовідносин, що витікають з виконання договору, підтверджує неспроможність висновків протоколу про фактичне допущення до виконання обов`язків, передбачених договором, оскільки зміст диспозиції частини статті КУпАП передбачає латентність, прихованість трудових відносин.

Між тим суддя доходить беззаперечного висновку, що ознак трудових відносин в правовідносинах ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не існує.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином факт того, що між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не існувало трудових відносин встановлений постановою Приазовський районний суд Запорізької області від 29.11.2018 по справи № 325/1884/18, яка набрала законної сили - 10.12.2018, а отже, в силу вимог ст.78 КАС України, не потребує доказуванню (завірена копія постанови вказаної постанови долучена до матеріалів справи).

Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов`язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова №ЗП 1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 06.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 335070,00 грн. винесена уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, непропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже є протиправною т підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3350,70 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 3350,70 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1933/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 06.11.2018, прийняту заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко Олександром Олександровичем, якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 335070,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 39833546) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі суми сплаченого судового збору - 3350,70 грн. (три тисячі триста п`ятдесят гривень 70 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 08.05.2019.

Суддя Р.В. Кисіль