Ухвала суду № 81637227, 10.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 травня 2019 р.

Справа №160/3648/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Дніпроазот» про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.04.2019 року надійшов позов Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 05.04.2019 року №508 «Про накладення штрафу на АТ «Дніпроазот» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та здійснення заходів державного регулювання».

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.04.2019 року №508 «Про накладення штрафу на АТ «Дніпроазот» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та здійснення заходів державного регулювання» до остаточного ухвалення рішення по справі; заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання Постанови №508 від 05.04.2019 до остаточного ухвалення рішення по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року по справі №160/3648/19 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено у зв’язку з тим, що заявником не додано жодних доказів про наявність загрози правам та інтересам позивача або можливості виникнення такої загрози.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року по справі №160/3648/19 відкрито спрощене провадження з викликом учасників справи та призначено до розгляду на 21.05.2019 року о 13:00 год.

10.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду Акціонерним товариством «Дніпроазот» повторно подано заяву про забезпечення позову в якій заявник просить зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №508 від 05.04.2019 року «Про накладення штрафу на АТ «Дніпроазот» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та здійснення заходів державного регулювання» до остаточного ухвалення рішення по справі; заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання Постанови №508 від 05.04.2019 року до остаточного ухвалення рішення по справі.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що засобами електронної пошти Акціонерним товариством «Дніпроазот» отримано копію листа НКРЕКП від 03.05.2019 № 37-19/223 «Щодо виконання постанов НКРЕКП» (копія листа додається позивачем до заяви), в якому зазначено про необхідність надання інформації про виконання вимог постанови НКРЕКП від 05.04.2019 року №508 та від 05.04.2019 року №509.

В той же час в листі НКРЕКП від 03.05.2019 № 37-19/223 «Щодо виконання постанов НКРЕКП» зазначено, що на виконання вимог абзацу 3 пункту 2 постанови НКРЕКП від 05.04.2019 року №508 АТ «Дніпроазот» листом від 16.04.2019 року №777/01-6 надано уточнену звітність за формою №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна) «Звіт про ліцензовану діяльність суб’єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії» за січень-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року.

Тобто, позивачем частково виконано постанову №508 від 05.04.2019 року, не дивлячись на це заявник просить як захід забезпечення позову зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №508 від 05.04.2019 року «Про накладення штрафу на АТ «Дніпроазот» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та здійснення заходів державного регулювання» до остаточного ухвалення рішення по справі; заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання Постанови №508 від 05.04.2019 року до остаточного ухвалення рішення по справі.

Суд зазначає, що в листі НКРЕКП від 03.05.2019 № 37-19/223 «Щодо виконання постанов НКРЕКП» з посиланням на п.8.8 глави 8 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та ліцензійних умов, законодавства у відповідних сферах, затверджено постановою НКРЕКП від 14.06.2018 року №428 зазначено про те, що ліцензіат має право письмово звернутись до НКРЕКП із заявою про продовження строку усунення порушень із зазначенням у зверненні поважних причин. НКРЕКП може прийняти рішення про продовження строку усунення порушень, якщо визнає такі причини поважними.

Проте, заявником не надано суду доказів такого звернення до НКРЕКП та відмови відповідача в продовженні строку усунення порушень.

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У відповідності до пункту першого частини першої ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з’ясування чи додаткового доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов’язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову, вважаючи, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може бути наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається заявник, обґрунтовуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві - відсутні.

Таким чином, на час розгляду судом заяви позивача не встановлено, що невжиття запропонованих позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду, не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів та наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача без розгляду справи по суті.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог щодо забезпечення позову, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза, невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у реалізації заявником своїх прав та інтересів, чи слід забезпечувати позов саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, чи є такий спосіб співмірним обсягу позовних вимог, чи має заявник легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням акта суб'єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах Кресс проти Франції (Kress v. France), Ф.С.Б. проти Італії (F.C.B. v. Italy), Т. проти Італії (Т. v. Italy) та Кайя проти Австрії (Kaya v. Austria).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв’язку з чим заява позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Дніпроазот» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

О.В. Маковська