Рішення № 81636863, 06.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року Справа № 160/3256/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартіросян Г.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену в листі від 22 березня 2019 року № З-1037/0-923/0/20-19, щодо ухилення від розгляду клопотання від 21 лютого 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на підставі клопотання від 21 лютого 2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно положень ст. 262 КАС України, на 06 травня 2019 року.

02.05.2019 року представником відповідача надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого, зазначено про черговість безоплатної передачі земельних ділянок учасникам бойових дій. На думку відповідача, після звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради, Петропавлівського району в розмірах не більше 2,0 га відповідач листом від 22.03.2019 року № З-1037/0-923/0/20-19 обґрунтовано відповів про відмову у наданні такого дозволу. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передаються у власність в межах норм безоплатної приватизації, тобто їх площа вираховується за певною формулою, передаються вони у певний період часу та інформація щодо тих земельних ділянок, які можуть бути передані, розміщується на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру. Визначено паритет між площею земель, переданих у користування на відкритих аукціонах у попередньому періоді, та площею землі, що передається безоплатно, у співвідношенні 1:0,25. Тобто учасникам АТО у власність передаються зарезервовані землі. Про це зазначається в постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

06.05.2019 року відповідачем були надані письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали до Головного управління ідентичні викопіювання на яких проставлена позначка у вигляді «Х» - бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідач вважає, що графічні матеріали надані до клопотання ОСОБА_1 були неналежним чином оформлені. Також зазначили про те, що на момент розгляду цієї справи у суді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа щодо спору стосовно цієї земельної ділянки, отже у випадку задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління надати позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на підставі клопотань від 21.02.2019 року (вх.25.02.2019 року) виникне конфлікт інтересів між цими особами.

Відповідно до частини 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

21 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмиртівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

До клопотання позивачем було додано:

- викопіювання з планово-картографічних матеріалів;

- копія паспорту та копія ОКПП позивача;

- згода на збір та обробку персональних даних;

- довідка (посвідчення) учасника бойових дій.

Отже, судом встановлено, що позивач є учасником АТО, що підтверджується копією відповідного посвідчення, згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України, дата видачі 16.03.2016 року.

Таким чином, позивач, як учасник АТО заявив відповідачу своє бажання отримати у власність самостійно визначену ним земельну ділянку.

Проте, листом № З-1037/0-923/0/20-19 від 22.03.2019 року відповідач Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило позивачу, що з доданих до клопотання графічних матеріалів неможливо визначити конфігурацію запитуваної земельної ділянки та відповідно її площу, форму власності і правовий статус, що унеможливлює розгляд питання по суті.

Також, у цьому листі від 22.03.2019 року відповідач зазначив про те, що у наданих на розгляд до Головного управління матеріалах, відсутні документи, які визначені пунктом 4 Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 20.08.2014 року № 413.

Отже, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 21.02.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Таким чином, позивач вважає, що вищевказана відмова Головного управління у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, є протиправною, незаконною та такою, що порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 3 та частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 1 статті 33 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 16 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 898-р. «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції» визначено, що Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру і обласними та Київською міською державними адміністраціями за участю органів місцевого самоврядування визначаються протягом місяця на території відповідної області та м.Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру, обласними та Київською міською державними адміністраціями забезпечується розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Органом, уповноваженим державою здійснювати ці функції виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин Держгеокадастру України.

Відповідно до п. 4.13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах Дніпропетровської області.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлені підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності. Так, за ч. 3 цієї статті, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Слід зазначити про те, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмиртівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

До клопотання позивачем було додано:

- викопіювання з планово-картографічних матеріалів;

- копія паспорту та копія ОКПП позивача;

- згода на збір та обробку персональних даних;

- довідка (посвідчення) учасника бойових дій.

Отже, слід зазначити про те, що позивач звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням від 21.02.2019 року надав необхідні документи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Дмиртівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Заявлений позивачем розмір земельної ділянки - 2,0 га - відповідає нормі, передбаченій Земельним кодексом України; подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному у статті 118 Земельного кодексу України.

Однак, Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 22.03.2019 року № З З-1037/0-923/0/20-19 було відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищезгаданої земельної ділянки, з підстав що не передбачені вимогами ст. 118 ЗК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначені мотиви Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відмові в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є неправомірними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки не відносяться до вичерпного переліку, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Такі посилання є безпідставними та не містять належного обґрунтування для відмови у задоволенні заяви (клопотання) про надання відповідного дозволу.

Як передбачено ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно п. б) ч. 1ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі Стратегія), якою визначено механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Держгеокадастром та його територіальними органами у власність в межах норм безоплатної приватизації.

У розділі Стратегії "Система організації процесу виконання Стратегії "визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, зокрема, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Суд зазначає про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано.

Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.

Суд звертає увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов`язані з обмеженням реалізації певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, відстрочувати термін реалізації права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).

На підставі викладеного, рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, оформлене листом від 22.03.2019 року за № З-1037/0-923/0/20-19 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі протиправної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та не відповідає положенням Земельного кодексу України.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на підставі клопотання від 21.02.2019 року, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим в ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділене дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний самостійно прийняти рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання позивача від 21.02.2019 року та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, із урахуванням висновків, які викладені в цьому рішенні суду.

Щодо посилання відповідача про те, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянської господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходяться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, тобто, в провадженні суду перебуває спір щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, а тому, на думку відповідача, зобов`язання надати ОСОБА_1 . дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може призвести до конфлікту інтересів між цими сторонами, слід зазначити, що суд не приймає до уваги вищевказані доводи представника відповідача, оскільки вказаним судовим рішенням суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача ОСОБА_1 від 21.02.2019 року та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, із урахуванням висновків, які викладені в цьому рішенні суду, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до виключних повноважень органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 від 22.03.2019 року № № З-1037/0-923/0/20-19 та в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання позивача від 21.02.2019 року та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, із урахуванням висновків, які викладені в цьому рішенні суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 від 22.03.2019 року № З-1037/0-923/0/20-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання позивача від 21.02.2019 року та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, із урахуванням висновків, які викладені в цьому рішенні суду.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 2, код ЄДРПОУ 39835428).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков