Рішення № 81636131, 06.05.2019, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2045/18

Провадження № 2/576/7/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.19 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

з участю секретаря Самойленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у спільному нерухомому майні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вони та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв.м, у тому числі 56,4 кв.м. житлової площі. Позивачу ОСОБА_1 належить 173/200 частин домоволодіння, позивачу ОСОБА_2 . - 9/100 частин домоволодіння, а відповідачу ОСОБА_3 - 9/200 частин цього ж домоволодіння. Також мотивують позов тим, що відповідач, хоча і зареєстрована у спірному домоволодінні, але тривалий час в ньому не проживає, участі в утриманні будинку та надвірних будівель не приймає та комунальні послуги не сплачує. В зазначеному будинку мешкає позивач ОСОБА_1 , яка не може оформити субсидію у зв`язку з тим, що зареєстрована в будинку відповідач не надає довідок про свої доходи. Крім того, мотивують позов тим, що вони намагались врегулювати питання щодо користування спільним домоволодінням, запропонувавши відповідачу оформити у нотаріуса договір поділу цього нерухомого майна, але остання відмовилась. Оскільки частка відповідача у спільному нерухомому майні незначна, виділити її в натурі неможливо, вони запропонували відповідачу отримати грошову компенсацію за належу їй частину домоволодіння. Однак, про суму сплати домовитись не змогли, так, як відповідач назвала таку суму компенсації, яка не відповідає дійсній вартості її частини у спільному домоволодінні. За вказаних обставин позивачі просять суд припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на 9/200 (дев`ять двохсотих) частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , визнати право власності на зазначені 9/200 (дев`ять двохсотих) частин житлового будинку за ними у рівних частках, стягнувши з них на користь відповідача ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй частку у сумі 13000 грн. та судові витрати по справі.

27 вересня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , суть якого зводиться до того, щофакти, викладені позивачами в позовній заяві та мета припинення її права на частку у спільному нерухомому майні взагалі не відповідають дійсності. Вважає, що її частина в будинку може бути виділена в натурі, оскільки будинок подільний, так, як має 2 окремі входи та 8 житлових кімнат, також вважає, що спільне користування цим будинком теж можливе. Крім того, зазначає, що припинення права на її частку в будинку завдасть їй та її донці істотної шкоди, так, як іншого житла у них немає. Просить відмовити у задоволенні вказаного позову за безпідставністю.

Позивач ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_4 , в судовому засіданні позов повністю підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві. Крім того, після проведення експертизи та надання суду висновку, представник позивачів в судовому засіданні зазначила, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 28.02.2019 року, позивачі згодні виплатити відповідачу ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами у сумі 17757 грн. Зазначену суму 11 квітня 2019 року за квитанцією № 0.0.1321683060.1. ними було внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали з мотивів, викладених відповідачем у поданому до суду відзиві та просили відмовити в задоволенні даного позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, щосторонам у справі на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Позивачу ОСОБА_1 належить 173/200 частин домоволодіння, з них: 12 / 50 частин згідно з договором купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого 14 березня 2003 року приватним нотаріусом Глухівського міського нотаріального округу Сумської області Кушнір Л.Г., за р. № 586; 29/50 частин на підставі рішення народного суду Глухівського району Сумської області від 14.06.1978 року; 9/200 частин відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори Сумської області 18 травня 2016 р., за р. № 1-364.

Позивачу ОСОБА_2 належить право власності на 9/100 частин домоволодіння на підставі рішення народного суду м. Глухова Сумської області від 16.01.1990 р.

А відповідач ОСОБА_3 є власником 9/200 частин цього ж домоволодіння згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори Сумської області 23 вересня 2015 року, за р. № 1-1121.

Судом також встановлено, що в зазначеному будинку зареєстрована та проживає позивач ОСОБА_1 , іншого житла вона не має.

Відповідач ОСОБА_3 , також зареєстрована у спірному домоволодінні, разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але з 2012 року в ньому не проживає, що підтверджується довідкою голови квартального комітету ОСОБА_7 від 23.08.18 р. за вих.№ 2208, та не заперечувала і сама відповідач в судовому засіданні. Участі в утриманні будинку та надвірних будівель відповідач також не приймає, комунальні послуги не сплачує. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач зареєстрована в зазначеному будинку але не проживає та не надає довідок про свої доходи, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити субсидію.

Згідно технічного паспорту на вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 за даною адресою розташований житловий будинок, позначений на плані КП Глухівське БТІ» під літерою «А-I», загальною площею 104,8 кв.м, житловою площею 56,4 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами: погріб - «Г», сарай - «В», сарай - «Б», сарай - «б», літня кухня - «б1», прибудова - «б2», вбиральня - «У», вбиральня - «Ж», ворота з хвірткою «1», огорожа - «2», «3», «4».

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 1734/1735 від 28.02.2019 року ринкова вартість спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складає 394600 грн. На підставі планувальних параметрів досліджуваного будинку та розміру частки співвласника зроблений висновок про технічну неможливість виділу частки в розмірі 9/200 через недостатню площу приміщень, які мають відповідати вимогам будівельних норм для відокремлення об`єктів. Через неможливість проведення поділу будинку згідно часток співвласників розроблення варіантів поділу не проводилося. Також надання варіантів поділу житлового будинку, в тому числі і з незначним відступом від ідеальних часток, не видається за можливе.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

А відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст.ст. 364, 365, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч.4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Частиною 1 статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З аналізу положень ст. 365 ЦК України та судової практики можна дійти висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вказаний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 р. у справі №357/11232/14-ц; Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 р. у справі №6- 68цс14 та інш.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно пункту 12 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у правах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року при визначенні грошової компенсації, суд повинен виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 1734/1735 від 28.02.2019 року визначена ринкова вартість спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка станом на дату складання висновку - 394600 грн., відповідно ринкова вартість 9/200 частин даного домоволодіння становить 17757 грн.

У відповідності до вказаного висновку, позивачами 11 квітня 2019 року за квитанцією № 0.0.1321683060.1. внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України кошти у сумі 17757 грн. в якості забезпечення компенсації вартості 9/200 частин спірного домоволодіння.

Отже в судовому засідання знайшло своє підтвердження те, що частка відповідача у спірному домоволодінні є незначною і не може бути виділена в натурі, домоволодіння є неподільним та спільне володіння і користування ним є неможливим, також відповідач тривалий час не використовує свою частку житла за призначенням, участі в утриманні спірного житлового приміщення не приймає, комунальні послуги не сплачує та проживає за іншим місцем, а тому суд вважає, що припинення права на її частку не завдасть істотної шкоди її інтересам.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що позивачами на депозитний рахунок попередньо внесено суму вартості частки відповідача, суд приходить до висновку, що позов є обгунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню 5720 грн. понесених судових витрат на проведення експертизи по справі, 1409,60 грн. сплаченого по справі судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 9129, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у спільному нерухомому майні - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на 9/200 (дев`ять двохсотих) частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв.м, у тому числі 56,4 кв. м. житлової площі.

Виплатити ОСОБА_3 17757 грн. з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України, що внесені ОСОБА_2 11 квітня 2019 року за квитанцією № 0.0.1321683060.1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючим по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , у рівних частках, право власності на 9/200 (дев`ять двохсотих) частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв.м, у тому числі 56,4 кв.м. житлової площі.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4564,8 грн. повернення понесених нею судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4564,8 грн. повернення понесених ним судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя