Рішення № 81632700, 17.04.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/17/19

Справа №760/21767/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представників позивача - Титикало Р.С, Габрик О.І.

відповідача- ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.В.Трейд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 10 499, 67 гр. заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та житлово-комунальні послуги, а також 2 174, 94 гр. пені, 224, 67 гр. річних та 479, 73 гр. інфляційних втрат.

Посилається в позові на те, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.В.Трейд», як забудовник, на день звернення до суду надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також комунальні послуги мешканцям вказаного будинку.

Через неналежне виконання відповідачкою умов укладеного з товариством Договору № 71 від 31 жовтня 2016 року «Про компенсацію витрат на утримання будинку і прибудинкової території та надання комунальних послуг», утворилася заборгованість у розмірі 10 499,67 гр.

06 листопада 2017 року на адресу відповідачки направлялася претензія № 280 з вимогою сплатити кошти, яка відповідачкою була проігнорована, що призвело до збільшення заборгованості.

Окрім основної суми боргу, відповідно до умов договору та вимог закону, також нараховано:

-2 174, 94 гр. - пені;

-224, 67 гр. - 3% річних;

-479, 73 гр. - інфляційних витрат.

Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов договору, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Ухвалою від 11 жовтня 2018 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

06 грудня 2018 року на адресу суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечувала.

Не заперечуючи укладення з позивачем договору № 71 від 31 жовтня 2016 року «Про компенсацію витрат на утримання будинку і прибудинкової території та надання комунальних послуг», в той же час зазначила, що Додаток № 1, в якому зазначається примірний перелік витрат позивача, як забудовника, на утримання будинку, які компенсує споживач, і який є невід`ємною частиною Договору, відсутній.

18 грудня 2017 року на адресу позивача було направлено колективну претензію власників квартир, у відповідь на яку позивач зазначив, що вимушений виконувати функцію обслуговуючої організації даного житлового будинку, проте надати розгорнуту складову тарифу за обслуговування не має можливості, оскільки такого тарифу не існує.

Вона, як власник квартири, оплачує комунальні послуги відповідно до показників приладів обліку з червня 2017 року, а до того часу забудовник повинен був нести тягар утримання майна самостійно.

Крім того, рахунки на оплату послуг, які додані позивачем до позову, їй жодного разу не направлялися.

Жоден з доданих до позовної заяви рахунків не містить розшифровки наданих їй житлово-комунальних послуг, а також не містить жодних доказів, які підтверджують обґрунтованість заявлених в рахунках сум.

На претензію позивача нею була надана відповідь про готовність сплатити компенсацію вартості послуг на утримання будинку та прибудинкової території відповідно до площі квартири після отримання та перевірки правильності розрахунку, співставлення з документами, що підтверджують факт надання послуг та витрати забудовника на їх сплату.

Така інформація їй надана не була, а тому вважає, що за її відсутності позивач не має права вимагати від неї сплати не наданих послуг.

Крім того, зазначила, що відповідно до листа Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати на утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку по вулиці АДРЕСА_1 складають 4, 46 гр. з ПДВ за 1 кв. м. загальної площі квартири.

В той же час, позивачем тариф за утримання будинку та прибудинкової території вказаний у розмірі 8,468 гр. за 1 кв. м.

Відповідно до листа Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 жовтня 2018 року позивач не надавав розрахункових та підтверджуючих документів для встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої і холодної води, водовідведення, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку.

У зв`язку з цим тарифи на зазначені послуги розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не затверджені.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

21 січня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти обставин, зазначених відповідачкою у відзиві, зазначаючи, що у рахунках на оплату вказано: «відшкодування витрат», а не «надання комунальних послуг».

Зазначає також, що кожного місяця відповідачці надавалися рахунки шляхом їх вкладення до поштової скриньки.

Відповідно до умов Договору № 71 від 31 жовтня 2016 року в разі неотримання відповідачкою зазначених рахунків до 15 числа кожного місяця вона мала право звернутися до бухгалтерії для отримання даних рахунків, оскільки відповідного звернення не було, відповідачка вважалася такою, що отримала рахунки та зобов`язана була їх оплатити.

Сума боргу відповідачки надана бухгалтером в Акті звіряння розрахунків, в якому відображені всі нарахування та оплати, якщо такі були.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 27 травня 2015 року, укладеного між сторонами, відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 .

Забудовником будинку є Товариство з обмеженою відповідальністю «І.В.Трейд».

31 жовтня 2016 року між сторонами був укладений Договір № 71 про компенсацію витрат на утримання будинку і прибудинкової території та наданих комунальних послуг.

Відповідно до п.1.1 договору споживач зобов`язується пропорційно площі квартири компенсувати загальні витрати забудовника на утримання будинку та прибудинкової території і відповідно до показників приладів обліку компенсувати витрати забудовника на водопостачання, теплопостачання та постачання електроенергії в квартиру споживача по тарифах, за якими ці послуги отримує забудовник.

Крім того, відповідно до п.1.5 договору споживач має компенсувати додаткові витрати забудовника а саме: підняття будівельних матеріалів з окремим запуском ліфтів, вивіз будівельного сміття тощо.

Згідно п. 1.4 Договору компенсація споживачем витрат забудовника здійснюється з моменту підписання даного договору та до моменту передачі будинку на баланс створеного співвласниками Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або на баланс управителю багатоквартирного будинку, визначеного відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

/ т.1, а. с. 41 - 47; 114 - 115; 152 - 158 /

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. ст.12, 13 Закону житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та за порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

-комунальні послуги, які включають в себе послуги з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо;

-послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які включають у себе послуги з прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо;

-послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

-послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Характер житлово-комунальних послуг визначений частиною 1 ст.14 Закону.

Відповідно до ч.ч.1.2,6 ст. 19 Закону відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому учасниками відносин є власник, споживач, виконавець та виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «І.В.Трейд» є забудовником будинку АДРЕСА_1 , тобто не є ні виконавцем, ні виробником, ні іншим учасником житлово-комунальних відносин у розумінні вимог даного Закону.

Звертаючись до суду, будь-яких розрахунків наданих відповідачці, як споживачу, житлово-комунальних послуг, позивач не надав.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував, що тарифів, на підставі яких створювалися та виставлялися рахунки власникам квартир на оплату, в товаристві не існувало.

Рахунки на оплату, які виставлялися щомісячно відповідачці, містили собі компенсацію фактичних щомісячних витрат, які неслися товариством на обслуговування будинку.

З наданих позивачем при зверненні до суду рахунків вбачається, що в них зазначалася сама сума до сплати без зазначення виду послуг, які надавалися та підлягали сплаті.

З наданої представником позивача розшифровки послуг вбачається, що ці послуги складаються з компенсації на освітлення місць загального користування, роботу ліфтів, насосів підкачування води, тариф, компенсацію витрат опалення місць загального користування, прочищення каналів спецмашиною, утримання будинку та прибудинкової території, охорона, консьєрж.

Крім того, з наданих представником позивача тарифів вбачається, що за квітень-липень 2018 року в складову тарифу включений земельний податок в розмірі 10 230, 13 щомісячно, який включає площу, на яку він розподіляється, в розмірі 8 378, 2 кв. м.

В обгрунтування позову після початку розгляду справи по суті 20 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року представником позивача були надані додаткові пояснення з доданими до них Договору оренди земельної ділянки, а також Договорів на обслуговування ліфтів, вивезення твердих побутових відходів, обслуговування зовнішніх водопровідних мереж, зовнішніх каналізаційних мереж, охорону об`єкта, доступу до мережі Інтернет, послуги «Бухгалтерія для України», обслуговування та заправка картриджів, податкова звітність онлайн.

/ т.1, а. с. 48 - 68; 176 - 184; 195 - 250; т.2, а. с. 1 - 20; 26 - 38 /

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що вказані договори та акти звіряння взаємних розрахунків між товариством та надавачами даних послуг підтверджують понесені товариством послуги.

В той же час, з наданих представником позивача актів звіряння вбачається, що вони підписані самим лише товариством, підписи іншої сторони в них відсутні.

Відповідно до ст.76 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вбачається з п.1.1 укладеного між сторонами договору його предметом є витрати позивача, як забудовника, понесені на утримання будинку та прибудинкової території, а також функціонування самого будинку.

Виходячи з наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості встановити факт як надання таких послуг, так і понесених позивачем витрат на їх надання їх постачальниками.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував, що відповідачка не являється ні власником, ні орендарем земельної ділянки або нежитлового приміщення, розташованого на даній земельній ділянці.

Крім того, подані позивачем документи щодо земельного податку є документами Національної академії внутрішніх справ і яким чином вони стосуються обов`язку відповідачки та рахунків, які виставлялися їй на оплату, представник позивача також не зазначив.

Суд також враховує ту обставину, що додаючи дані документи до своїх пояснень, будь-яких доказів сплати земельного податку товариством представник позивача не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

За змістом ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачка в судовому засіданні зазначила і цього не спростовував представник позивача, послуги з постачання природного газу та електроенергії нею здійснювалася за показаннями приладів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання нею зазначених послуг.

З матеріалів справи вбачається, що право власності відповідачки на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 16 червня 2017 року.

В той же час, судом береться до уваги, що 31 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір № 71 про компенсацію витрат на утримання будинку і прибудинкової території та наданих комунальних послуг.

Відповідачка в судовому засіданні зазначила, що до моменту оформлення права власності фактичних витрат за користування квартирою не було, оскільки нею ніхто не користувався.

Представник позивача дані обставини в судовому засіданні не спростовував, як і не обґрунтував підстави стягнення з відповідачки заборгованості у період з лютого по червень 2017 року.

Як зазначено вище, після відкриття провадження в справі, наданого сторонам строку для подання відзиву та відповіді на відзив, представник позивача неодноразово подавав до суду пояснення до позову з долученням до них доказів в обґрунтування понесених витрат, які є предметом спору сторін.

Останній раз такі пояснення разом з приведеним розрахунків витрат та розміру заборгованості відповідачки, приведеної в позові, подані 16 квітня 2019 року.

/ т.1, а.с.192 - 250; т.2, а.с. 1 - 20; 24 - 39 /

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч.ч.1,2,4,5 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Звертаючись до суду, позивач не посилався на необхідність подання додаткових доказів чи неможливість їх подання.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись до суду з додатковими поясненнями та долученням до них нових доказів в обґрунтування пред`явленого позову та розрахунків сум заборгованості, представник позивача не обґрунтував причин їх подачі після відкриття провадження в справі в процесі розгляду справи по суті заявленого позову та неможливості їх подання при зверненні до суду.

Виходячи з цього, суд вважає, що зазначені докази не можуть вважатися належними та допустимими, а тому не можуть бути прийняті судом.

Виходячи з викладеного вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 322, 509,526, 626-629,638 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 12, 13, 76- 81, 83, 141,258-259,263-265,268, 272-273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю « І.В.Трейд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 травня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва