Рішення № 81632664, 10.04.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/23548/18

Провадження № 2/760/3014/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12.09.2018 р. звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 02.06.2010 р. між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 614.

З відповідачем мають спільних дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 р., шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2018 р. у цивільній справі №760/21947/17-ц за її позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна та визнання права власності, - затверджено мирову угоду між сторонами, провадження у справі закрито.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.01.2018 р., цивільна справа №760/21956/17 за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, - за заявою позивача була залишена без розгляду.

Питання щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків під час розірвання шлюбу судом не вирішувалось, оскільки спору між батьками щодо місця їх проживання на той час не було.

Як зазначає позивач, з листопада 2017 р. діти постійно проживають разом з нею. З цього часу відповідач ОСОБА_2 безперешкодно бачився та спілкувався з дітьми, приїжджає до них, приймає участь у сімейних святах, разом з дітьми ходить на прогулянки, діти залишаються разом з батьком на вихідні дні, спільно проводять літній відпочинок, з її боку будь-які перешкоди у спілкуванні батька з дітьми не чиняться.

Позивач посилається на те, що на даний час між нею та відповідачем почали виникати суперечки щодо постійного місця проживання дітей з одним із батьків і між ними відсутня одностайна згода, а тому позивач вважає за доцільне вирішити дане питання у судовому порядку.

Позивач вважає, що в інтересах дітей проживати саме з нею, а не з їхнім батьком, крім того відсутні виключні обставини, коли діти можуть бути розлученими з їх матір`ю.

Так, як зазначає позивач, вона з 06.06.2005 р. працює як фізична особа - підприємець, через що має власний дохід, яким може створити необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистостей в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. При цьому, вона надає послуги з дизайну інтер`єрів, у зв`язку з чим має гнучкий робочий графік, який дозволяє належним чином опікуватись дітьми, вона має можливість відвозити дітей до школи, секцій та гуртків, займатися з ними вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про доньку та сина. Також, вона має на праві власності нерухоме майно.

З листопада 2017 р. вона разом з дітьми постійно проживають у квартирі, де створені всі умови для їх проживання, навчання та виховання. Вона має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатися їх вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі, оскільки він працює у ТОВ «ЕМ АЙТІ КОМПАНІ» на посаді фахівця з комп`ютерного дизайну та зайнятий повний робочий день з понеділка по п`ятницю. Зазвичай, через велике навантаження на роботі, відповідач бачиться з дітьми у вихідні дні, крім того, він за власною ініціативою надає їй матеріальну допомогу (аліменти) на утримання їхніх дітей, приймає участь у їх вихованні.

Крім того, позивач вказала на те, що вона має вищу освіту, володіє іноземними мовами, має музичну та художню освіту, належним чином виконує батьківські обов`язки, створила зручні та безпечні для здоров`я дітей умови проживання, всебічно опікується дітьми, займається їх лікуванням, оздоровленням, розвитком їх здібностей, шкідливих звичок не має, має гарний стан здоров`я, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Щодо дітей, позивач зазначила, що їхня старша донька ОСОБА_5 є школяркою та навчається в 4-А класі Спеціалізованої школи № 173 м. Києва, з 4-річного віку займається спортивно-бальними танцями у клубі «Аматор-спорт данс», а з 6,5 років також навчається у Київській школі творчості № 1 на відділені художньо-образотворчого розвитку дитини. ОСОБА_6 з 2-х років перебуває на диспансерному обліку у невропатолога, систематично проходить призначений лікарем курс лікування, страждає на хвороби органів дихання.

Їхній син ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 27.04.2016 р. Також дитина страждає на хвороби лор органів та органів дихання. На даний час ОСОБА_3 навчається в 1-В класі Спеціалізованої школи № 173 м. Києва та навчається у Київській школі творчості № 1 на музичному відділенні по класу фортепіано.

За станом здоров`я їхні діти потребують постійного лікування з систематичним медичним обстеженням, придбання необхідних медичних виробів, санаторно-курортного оздоровлення, спеціального дієтичного харчування.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що проживання дітей разом з нею відповідатиме інтересам дітей.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 р., прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. 10.04.2019 р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, відповідно до якої позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить задовольнити, а розгляд справи провести за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином. 05.04.2019 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову, відповідно до якої відповідач визнає позов в повному обсязі та не заперечує щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_1 . Розгляд справи просить провести за його відсутності.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином. 10.04.2019 р. до суду від представника третьої особи надійшло клопотання, відповідно до якого Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не заперечує щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , 2009 р.н., та ОСОБА_3 , 2011 р.н., з матір`ю, ОСОБА_1 . Розгляд справи представник третьої особи просить провести за їх відсутності.

У відповідності до положень ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Суд, врахувавши подані заяви позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, врахувавши подану заяву відповідача про визнання позову, дослідивши матеріали справи‚ вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що сторонни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 червня 2010 р. зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 614, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 06.02.2009 р., та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 14.07.2011 р.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.06.2010 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 614), розірвано.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 р., позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, - залишено без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Позивач просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею, посилаючись на те, що питання щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків під час розірвання шлюбу судом не вирішувалось, оскільки спору між батьками щодо місця їх проживання на той час не було. З листопада 2017 р. діти проживають разом з нею. Відповідач ОСОБА_2 безперешкодно бачиться та спілкується з дітьми, приїжджає до них, приймає участь у сімейних святах, разом з дітьми ходить на прогулянки, діти залишаються разом з батьком на вихідні дні, спільно проводять літній відпочинок, з її боку будь-які перешкоди у спілкуванні батька з дітьми не чиняться. Разом з тим, на даний час між нею та відповідачем почали виникати суперечки щодо постійного місця проживання дітей з одним із батьків і між ними відсутня одностайна згода, а тому позивач вважає за доцільне вирішити дане питання у судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з вимогами ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У відповідності до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи №2079/8 від 30.10.2017 р., позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.02.2005 р. по теперішній час.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №2080/8 від 30.10.2017 р., малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.05.2011 р. по теперішній час.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №2135/8 від 31.10.2017 р., малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.07.2011 р. по теперішній час.

Позивач ОСОБА_1 з 06.05.2005 р. працює як фізична особа - підприємець, що підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_5 та даними довідки №2678/05, виданої 07.06.2005 р. Головним міжрегіональним управлінням статистки у м. Києві.

Позивач ОСОБА_1 є власником Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується даними договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П., зареєстрованого в реєстрі за № 654; а також є власником Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1126725580000, що підтверджується ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 р. та даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118588906 від 27.03.2018 р.

Згідно медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 2ААЛ № 718617, виданої Київським міським психоневрологічним диспансером №5 30.07.2018 р., ОСОБА_1 на обліку не перебуває.

Згідно даних Сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії НОМЕР_6 , виданого КМНКЛ «Соціотерапія» 31.07.2018 р., у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено.

Відповідно до довідки №401943, виданої КМНКЛ «Соціотерапія» 30.07.2018 р., ОСОБА_1 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Відповідно до довідки серії ІАА №0879097, за даними МВС ОСОБА_1 станом на 05.08.2018 р. не знятої чи не погашеної судимості не має.

Позивач має вищу освіту, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_7 .

Як вбачається з довідки від 06.09.2018 р. № 281, малолітня ОСОБА_3 навчається в 4-А класі спеціалізованої школи № 173 Солом`янського району м. Києва.

Як вбачається з довідки від 06.09.2018 р. № 282, малолітній ОСОБА_3 навчається в 1-В класі спеціалізованої школи № 173 Солом`янського району м. Києва.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 27.04.2016 р. ОСОБА_9 має вроджену ваду нижньої щелепи, що підтверджується медичним висновком №89 про дитину-інваліда віком до 16 років від 02.12.2014 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за станом здоров`я малолітні діти сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребують постійного лікування з систематичним медичним обстеженням, придбання необхідних медичних виробів, санаторно-курортного оздоровлення, спеціального дієтичного харчування, що підтверджується даними довідки № 459 від 12.09.2017 р., виданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, та даними довідки №760 від 12.09.2017 р., виданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, судам роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до листа Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.04.2019 р. № 108-4927, Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не заперечує щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , 2009 р .н., та ОСОБА_3 , 2011 р.н., з матір`ю, ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 3 ст. 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), де вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 04.04.2019 р., Комісією відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою проживають: позивач ОСОБА_1 та малолітні діти: ОСОБА_3 , 2009 р.н. та ОСОБА_3 , 2011 р.н. Для дітей створені належні умови проживання. При цьому, з даного акту вбачається, що поживач та відповідач не проживають разом з листопада 2017 р. З моменту окремого проживання, діти мешкають разом з позивачем за вказаною адресою. Батько надає кошти на утримання дітей за домовленістю з позивачем. Мати надає дітей на побачення з батьком, батько приходить по вихідних днях, до школи не ходить, батьківські збори не відвідує. У бесіді з дітьми з`ясовано, що діти бажають проживати з матір`ю.

Відповідно до заяви відповідача ОСОБА_2 від 05.04.2019 р., наданої до Органу опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_1 .

Згідно заяви відповідача ОСОБА_2 від 05.04.2019 р., відповідач позов визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вік малолітніх дітей, які на день ухвалення судового рішення не можуть дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання малолітніх дітей з матір`ю, яка фактично проживає з ними, буде відповідати саме інтересам дітей, які потребують постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями та станом здоров`я, позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному. Суд, враховуючи всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання неповнолітніх дітей, а тому вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з матір`ю. Крім того, суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дітей з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботу відносно дітей та участь у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 працює і має самостійний дохід та постійне місце проживання, стосовно неї відсутні дані про зловживання спиртними напоями та вживання наркотичних засобів, а також докази того, що своєю поведінкою вона може зашкодити здоров`ю та розвитку дітей, крім того, через малолітній вік діти потребують материнського догляду, та не має виняткових обставин, які дають підстави розлучити малолітніх дітей з матір`ю, враховуючи бажання дітей жити з матір`ю, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_1 , про що свідчить його заява від 05.04.2019 р. про визнання позову, суд приходить до висновку, що проживання малолітніх дітей з матір`ю ОСОБА_1 , відповідає інтересам дітей, у зв`язку з чим суд вважає необхідним визначити місце проживання малолітніх дітей сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, ст.ст. 7, 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.