Рішення № 81632244, 22.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1818/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Грінкевич А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивує тим, що 19 січня 2018 року позивач позичив відповідачу 3000 доларів США. Відповідач не погашав заборгованість , таким чином станом на 29.01.2018 року сума боргу становить 97 037 грн. 29 к. з яких: 83 370 грн. 29 к. - основної суми боргу; 1247 грн. 13 к. - нараховано відсотків; 12419 грн. 89 к. - процентів. Відповідачем на даний момент на користь позивача вказане зобов`язання ні частково, ні в повному обсязі не виконане, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 97 037 грн. 31 к.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у позовній заяві, про причини неявки відповідач суд не повідомив, процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору не скористався.

З урахуванням вищевикладеного Дніпровським районним судом м. Києва 22 квітня 2019 року в судовому засіданні постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 19 січня 2018 року ОСОБА_2 в липні 2018 року позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 000 доларів США та зобов`язався повернути боргу в липні 2018 року, факт отримання грошових коштів підтверджується письмовою розпискою. (а. с. 5, 7)

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України, допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості), що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору позики в частині повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики, грошові кошти позивачу не повернув, в порядку ст. 1051 ЦК України, відповідач не заявляв вимог з приводу оспорювання договору позики, тому позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення суми боргу в розмірі 3 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні по відношенню до долара США становить 83 370 грн. 29 к.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 113 цс 14 від 01 жовтня 2014 року.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 97 037 грн. 31 к.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 970 грн. 37 к., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКППНОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 83 370 (вісімдесят три тисячі триста сімдесят) гривень 00 копійок основного боргу, 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) гривень 13 копій відсотків, та 12419 (дванадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 89 копійок процентів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 970 (дев`ятсот сімдесят) гривень 37 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя Н.О.Яровенко